На гори високі, на срібло снігів! На саму далеку вершину! З якої раніше крилатих орлів, Вітаючи, ранок я стріну...За хмари! Де сонце блискуче жиє, Не томлячись сяєво лити... Де світу набрав би я в серце своє І сам уже зміг би світити.