— Мені належить його серце, а Богові — його геній.
Замок Саше. Червень-липень 1832 р.
====================
Примітки
склав Дмитро Наливайко
Над романом "Луї Ламбер" Бальзак працював довго і напружено, можливо, більше, ніж над будь-яким іншим твором. Він писав у листі до сестри Лори Сюрвіль у липні 1832 р.: "Луї Ламбер" дався мені ціною великої праці! Та ще й скільки різних книг довелося прочитати, щоб написати цю річ!" Але в той час, 1832 р., твір ще не був завершений. Того року в збірці "Нові філософські повісті" був опублікований перший його варіант під назвою "Біографічна замітка про Луї Ламбера", який вийшов також окремим виданням. Письменник продовжував роботу над романом і в 1833 р. видав розширений його варіант під назвою "Інтелектуальна історія Луї Ламбера", Де з'явився новий розділ "Думки Луї Ламбера". Робота над романом остаточно була завершена лише в 1835 р., коли був написаний ще один розділ, "Листи Луї Ламбера із Парижа", який спершу було видрукувано й журналі "Ревю де Парі", в серпневому номері того ж року. В остаточній редакції роман був включений Бальзаком у триптих "Містична книга", де він став середньою ланкою, між оповіданням "Вигнанці" (1831) і романом "Серафіта" (1833-1835). 1836 р. роман з'явився у збірці "Філософські етюди", а в 1846 р. Бальзак включив його в перше видання "Людської комедії", в другий том "Філософських етюдів".
У читачів роман "Луї Ламбер" успіху не мав, чим Бальзак був засмучений і навіть ображений: aдже в цей твір він скільки вклав самого себе! В романі знаходимо його спогади про дитячі та юнацькі роки, про навчання у Вандомському колежі. Але справа не тільки в цих спогадах, "Луї Ламбер" — це й вираження його внутрішньої, духовної біографії, відбиток його духовного єства. Невипадково А. Моруа радив: "Щоб зрозуміти, як формувався світогляд письменника, треба уважно прочитати "Луї Ламбера". Крім того, Бальзак признався у листі до сестри: "це твір, у якому я хотів помірятися силами з Гете і Байроном, з "Фаустом" і "Манфредом", тобто з вершинами світової філософської поезії".
Але знайшлися й такі читачі, на яких "Луї Ламбер" справив величезне враження. Прочитавши роман, Е. Делакруа прислав авторові листа, сповненого вдячності, в якому він, зокрема, писав: "Я знав Ламберів або людей, схожих на нього; я сам був таким же, без його глибини". Згодом Флобер писав у листі до Л. Коле, що роман "як громом вразив мене. Це історія людини, яка втрачає розум від роздумів про абстрактне. Ніби тисячі колючок вп'ялися в мене відразу. Я зустрів там наші фрази того часу, майже буквально, наші розмови". Обидва ці відгуки характеризують роман в специфічному розрізі, як духовну історію цілого покоління.
У романі "Луї Ламбер" Бальзак зобразив геніального мислителя, який прагне охопити думкою як природу, так і дух, осягнути буття в єдності матеріального й духовного начал. При цьому не забуваймо, що Луї Ламбер — це й "духовний повірений" автора, отже, твір глибше, ніж будь-який інший, вводить у духовний світ Бальзака, зокрема в його філософсько-наукові роздуми й пошуки. Почавши з "чистого спіритуалізму", Ламбер переживає період філософських вагань і приходить до заперечення протилежності між духом і матерією в ідеї "ефірної субстанції", що поєднує матеріальне й духовне начала: "На землі все похідне від ефірної субстанції, спільної основи багатьох явищ, відомих під неточними назвами електрики, тепла, світла, гальванічного або магнетичного струму тощо. Всі види перетворень цієї субстанції і складають те, що звично називають матерією". Неважко помітити, що "ефірна субстанція" Ламбера дуже близька до сучасного філософсько-наукового розуміння матерії.
Бальзак передовірив героєві роману й інші свої улюблені філософсько-наукові ідеї. Це, зокрема, ідея духовної енергії людини та її величезних можливостей, про яку вже йшлося вище. В цьому плані Ламбера цікавить проблема, актуальна і в наш час: "Прості й логічні висновки із своїх принципів навели Ламбера на думку, що внутрішнє "я" людини може концентрувати волю, а потім рвучко випліскувати її назовні й навіть передавати її матеріальним предметам". Та особливо цікавить героя мисль, яка, власне, і є основним предметом його роздумів і досліджень.
Луї Ламбер — завершене втілення бальзаківської "внутрішньої людини", наділеної незвичайною духовною енергією. Але надміру інтенсивне внутрішнє духовне життя вбиває в ньому "зовнішню людину", робить його малопридатним для життя в "пустелі егоїзму", якою є суспільство. Звідси ті труднощі, що виникають на шляху в Ламбера, драматизм його долі. Він міг би стати великою людиною і за допомогою мислі повелівати світом (на що сподівався і сам Бальзак), але в реальному житті, де всесильна меркантильна практика, йому відведена роль жертви. Перенапруга духовного життя героя, а також невідповідність навколишньому середовищу призводять до душевної хвороби, і він помирає ще зовсім молодим.
Як і більшість головних героїв "Філософських етюдів", Луї Ламбер слабо включений в систему персонажів "Людської комедії" як цілісності. Але Бальзак зробив певні кроки в цьому напрямі, найбільш істотний — в романі "Втрачені ілюзії", де Ламбер названий духовним ватажком гуртка Даніеля д'Артеза на вулиці Чотирьох вітрів. Тут Б'янщон розповідає, що цей "містичний геній" повернувся у провінцію, де "впав у стан каталепсії, який не полишає жодної надії".
1. Присвячую тій, яку і нині і завжди кохаю.— Присвята адресована мадам де Берні (1777-1836), першому коханню Бальзака.
2. Ораторіанець — член церковно-чернечого ордену ораторіанців, заснованого в XVI ст.; назва походить від ораторій — молільних домів. Цей орден надавав великого значення освіті й заснував багато навчальних закладів.
3. Вандомський колеж — у цьому колежі навчався сам Бальзак із 1807 по 1813 рік. Розповідаючи про перебування Луї Ламбера в Вандомському колежі, письменник спирається на свої спогади.
4. Пані де Сталь, Анна Луїза Жермена (1766-1817) — видатна французька письменниця, належить до зачинателів романтизму у Франції. Відзначалася громадянською активністю, вела боротьбу проти диктаторського режиму Наполеона і майже десять років провела у вигнанні.