Макбет

ДІЯ ЧЕТВЕРТА
СЦЕНА І
Печера. Посередині кипить казан. Лунає грім.
Входять три відьми.
1-а відьма Тричі нявкнув мурий кіт.
2-а відьма Тричі й ще раз писнув кріт.
3-я відьма Крики гарпій — час, пора.
1-а відьма В коло всі, й що де знайшла,
Кидай кожна до котла.
Жаба та, що тридцять днів
Прокуняла між корчів
Та слизьку збирала їдь,
Перша хай в котлі кипить.
Всі Булькай, пахкай, чахкай, чан!
Зварюйсь, трута і дурман!
2-а відьма Шкіру й плоть отруйних змій
Кидай у казан мерщій!
Пса язик, сови перо,
Лапки жаб, кота ребро,
Клапоть шерсті кажана,
Крука дзьоб — до казана!
Хай кипить-шумує чан,
Труйний хай іде туман!
Всі Булькай, пахкай, чахкай, чан!
Зварюйсь, трута і дурман!
3-я відьма Хвіст дракона, вовчий зуб,
Цвіт дуриці, відьми труп
І сріблястий пагін-тис,
Що зростив похмурий ліс,
Хрящ акули, жовч козла,
Нехристи печінка зла,
Ніжні пальчики байстряти,
Що в яру зарила мати,
Тигра тельбухи закляті,
Рот татарський, турка ніс,
Все — в казан, хто що приніс.
Всі Булькай, пахкай, чахкай, чан!
Зварюйсь, трута і дурман!
2-а відьма Влиймо згуслу мавпи кров,
Щоб навар наш захолов.
Вхоаить Г ек а т а.
Геката Чудово! Я хвалю усіх;
Немало обіцяю втіх.
Хай все дозріє в казані,-
Як ельфи й феї чарівні,
Почнімо танці і пісні.
Музика і спів.
2-а відьма В мене пальці засвербіли —
Щось недобре прилетіло.
Увійди, хто йде сюди.
Входить М а к б є т.
Макбет Ну, що тут потай робите ви, чорні
Нічні потвори?
Всі Діло без імення.
Макбет Я чаруванням вашим, відкіля б
Воно не йшло, вас нині заклинаю:
Хай ваша відповідь шаленим вихром
Дзвіниці валить, хвилями у морі
Хай розбиває й топить кораблі,
Хліба толочить, вирива з корінням
Дуби в лісах, хай падають твердині
На голови захисників, палаци
І піраміди схиляться до власних
Основ, скарбницю зародків природа
Спустошить всю,— ви на мої питання
Відповідайте.
1-а відьма Що ж, кажи.
2-а відьма Запитуй.
3-я відьма Ми відповідь дамо.
1-а відьма ЇЇ від нас
Чекаєш чи від старших?
Макбет Клич сюди їх.
1-а відьма Кров свині, що з'їла, клята,,
Навіть власні поросята,
Вбивці-шибеника лій —
В полум'я.
Всі Сюди мерщій
І великий і малий.
Грім. З'являється 1-й привид у шоломі.
Макбет Скажи, незнаний...
1-а відьма
Та йому відомі
Твої думки. Стій мовчки нерухомо.
1-й привид Макбет, Макбет, Макдуфа уникай,
Що в Файфі таном. Досить. Прощавай.
(Провалюється крізь землю)
Макбет Хто б ти не був, а застеріг — спасибі.
Вгадав чудово ти мій страх. Скажи...
1-а відьма Наказів він не слухає. Ось інший,
За першого могутніший.
Грім. З'являється 2-й привид — закривавлене дитя.
2-й привид Макбет, Макбет, Макбет.
Макбет Три вуха мав би я, всіма б я слухав.
2-й привид Безжальний, смілий будь і зневажай
Людський закон: з народжених жінками
Ніхто Макбетові не вдіє шкоди.
(Провалюється крізь землю)
Макбет Тоді живи, Макдуфе. Не страшний ти.
Ні, краще все ж від долі запоруку
Подвійну мати: жить не будеш ти.
Блідому страхові скажу: "брехня"
Й під гуркіт грому спатиму спокійно.
Грім. З'являється 3-й привид — дитя з короною, на чолі і гілкою в руці.
А це хто? З царського, як видно, роду,
Короною увінчане дитя —
Цим знаком влади.
Всі Слухай і мовчи.
3-й привид Будь сміливий як лев і гордий стань,
Не бійсь ні заколотів, ні повстань.
Ніхто Макбета не здолає, доки
На Дунсінанський пагорок високий
Не зрушить ліс Бірнамський.
Макбет Не бувати
Цьому повік. Дерева не солдати —
Хто лавами накаже їм іти?
Схиліться ж долу, змови і бунти,
Адже Бірнамський ліс ще не рушає.
Царюй, Макбете,— в супокої має
Твій шлях земний під сяєвом вінця
Тривати до природного кінця.
Але скажіть мені лише одно
(Якщо усе вам відати дано),
Чи царюватиме в державі нашій
Рід Банко?
Всі Годі, більше не розпитуй.
Макбет Я хочу знать. Не скажете мені —
Прокляттям затаврую вас навіки.
Де чан? І що за шум удалині?
Лунають звуки сурем.
1-а відьма З'явіться!
2-а відьма З'явіться!
3-я відьма З'явіться!
Всі Очі жальте, серце рвіть,
Потім тінню зникніть вмить!
З являються привиди восьми королів, останній з них —з дзеркалом у руцї
•за ними йде дух Б.анко.
Макбет Занадто схожий ти на Банко,— згинь!
Мені твоя корона палить очі.
В вінці такому ж другий, з першим схожий...
І третій теж такий... Відьми мерзенні!
Навіщо їх показувать? Четвертий...
Щоб я осліп! Чи судний день їх спинить?
Вже й сьомий... Більш не хочу бачить їх.
Та от і восьмий. В дзеркалі у нього
Ще багатьох я бачу — в них подвійні
Держави, берла ще й потрійні навіть!
Страшне видовище! Я ясно бачу —
Весь у крові мені всміхнувся Банко
Й на них показує. Чи це насправді?
1-а відьма Насправді. Та чому в цю мить
Макбет розгублений стоїть?
Анумо, дух його своїм
Мистецтвом ми розвеселім.
Я розпочну веселі співи,
Ви ж танці заведіть грайливі,
Щоб нам король не докорив,
Що негостинність тут зустрів.
Музика. Відьми танцюють, а потім зникають разом з Гекатою.
Макбет Де ж відьми? Зникли? Цеї днини жах
Хай буде проклятий в календарях!
Хто там? Ввійдіть.
Входить Л е н о к с.
Ленокс Що милість ваша зволкть?
Макбет Сестер не бачив віщих?
Ленокс Ні, владарю.
Макбет Ти з ними не зустрівсь?
Ленокс Та ні, владарю.
Макбет Нехай чума їх нападе в дорозі,
Будь проклят всяк, хто вірить їм. Я чув
Десь кінський тупіт... Хто це прискакав?
Ленокс То верхові нам звістку привезли,
Що втік до Англії Макдуф.
Макбет Утік
До Англії?
Ленокс Так, добрий наш владарю.
Макбет
(убік)
Мій план страшний ти випередив, часе.
Летючих намірів не наздогнати,
Коли хоч трохи забарилась дія.
Віднині витвори чуттів моїх
Хай стануть витворами й рук. Отож,
Щоб думку в діло зразу ж обернути,
На Файф я нападу й Макдуфа замком
Оволодію і віддам мечу
Його жону, дітей, рідню і слуг.
Мої слова — не похвальба дурна,
Я виконаю задум свій сповна.
Вже досить привидів.
(До Ленокса)
Де ж ті гінці?
Ходім, покажеш їх мені.
Виходять.
СЦЕНА 2
Файф. Кімната в замку Макдуфа.
Входять леді Макдуф, її син і Росе.
Леді Макдуф Що він зробив такого, щоб тікати?
Росе Терпіння, леді.
Леді Макдуф Мав терпіння він?
Утеча ця — безумство. Як не вчинки,
То страх з нас робить зрадників.
Росе А може,
Лише розважливість, не страх, міледі?
Леді Макдуф Розважливість? Дружину, дім, дітей,
Все кинув у такому місці, звідки
Втікати мусив сам. Він нас не любить,
Йому чуття природного бракує.
Кропив'янка — вона з пташок найменша —
й та пташенят в гнізді від сов боронить.
Тут тільки страх, але нема любові.
Й розважливості надто мало в цій
Безглуздій втечі.
Росе Дорога кузино!
Прошу вас, заспокойтесь. Чоловік ваш —
Розумний, добрий, краще від усіх
Він знає, що тепер робить. Нічого
Більш не скажу я. Час настав жахливий,
Коли нам зраду закидають, ми ж
Вини не знаємо, страхають нас
Чутки, чого боятись — невідомо:
Ми пливемо в розбурханому морі,
Віддавшися на ласку хвиль. Тепер
Дозвольте попрощатись. Незабаром
Я знов навідаюсь. Дійшли ми краю.
Вже гірш не буде — чи всьому кінець,
Чи все повернеться. Хлоп'ятко любе,
Нехай тебе благословить господь!
Леді Макдуф Хоч при живому батьку, а сирітка.
Росе Було б безглуздям тут мені лишатись —
Мені ганьба, і сльози вам обом.
Отож прощайте.
(Виходить)
Леді Макдуф Батько твій умер,
Як житимеш? Чим годуватись будеш?
Син Як пташка, мамо.
Леді Макдуф Мухами, червою?
Син Чим доведеться, так, як і вони.
Леді Макдуф О бідне пташенятко! Й не боїшся
Ти ні сильця, ні пастки, ні тенет?
Син їх наставляють не на бідних птахів.
І батько мій не вмер, хоч що кажіть.
Леді Макдуф Ні, вмер. А де здобудеш ти нового?
Син А де нового ти здобудеш мужа?
Леді Макдуф Хоч двадцять можу їх купить на ринку.
Син Так, купиш ти, щоб тут же і продати.
Леді Макдуф Для літ своїх говориш ти розумно,
Цілком розумно.
Син Мамо, а батько мій був зрадник?
Леді Макдуф Так.
Син А що таке зрадник?
Леді Макдуф Той, хто клянеться й не дотримує слова.
Син І всі, хто так робить, зрадники?
Леді Макдуф Так, кожен, хто так робить, є зрадник і має бути
повішений.
Син Кожен, хто клянеться і не дотримує слова?
Леді Макдуф Кожен.
Син А хто їх має вішати?
Леді Макдуф Чесні люди.
Син То ці клятвопорушники і брехуни — просто дур-
ні, бо їх досить багато, щоб перебити чи перевішати чесних лю-
дей.
Леді Макдуф Господь з тобою, бідне мавпеня. Але як же ти
здобудеш собі батька?
Син Якби він умер, то ти плакала б за ним. А якби
не плакала, то це була б добра ознака, що я скоро матиму нового
батька.
Леді Макдуф Що ти торочиш, бідне дитя!
Входить гонець.
Гонець Щасти вам боже, пані. Невідомий
Я вам, та ваш високий сан шаную.
Загрожує, боюсь, вам небезпека.
Хоч і проста людина, я б порадив —
Тікати з дітьми, тут не залишатись.
Жорстоко вас лякати так, та гірше,
Нелюдяно було б не попередить.
Біда'вже близько. Борони вас небо!
Я мушу йти.
(Виходить)
Леді Макдуф Куди ж тікать? Нікому
Зла не чинила я. Та в цьому світі
Нас часто хвалять за лихе, а добре
Вважають за безумство небезпечне.
Що тут жіноча щирість допоможе,
Коли скажу, що зла я не чинила?
Входять убивці.
О, що це за потвори?
1-й убивця Де твій муж?
Леді Макдуф Либонь, не у такім злодійськім місці,
Де б міг зустріть таких, як ти.
1-й убивця Він зрадник.
Син Брехня, мерзотнику кошлатий!
1-й убивця Цить,
Курча погане! Зрадницький послідку!
(Заколює його)
Син Убили, матінко! Тікай, рятуйся!
(Умирає)
ЛеДі Макдуф утікає з криком: "Убивають!", а за нею біжагь убивці.
СЦЕНА З
Англія. Перед королівським палацом.
Входять Малкольм і Макдуф.
Малкольм Ходімо, затишку десь пошукаймо
І горе виплачем своє.
Макдуф Ні, краще
Мечі ми вихопімо смертоносні,
Щоб захистити, як мужі, нещасну
Вітчизну, де новий вдовиний лемент
І плач сиріт щодня сягають неба,
й відлунює воно, так наче горю
Шотландії сумної співчуває.
Малкольм Сумую лиш за тим, у що я вірю,
А вірю в те, що знаю, й в слушний час
Допоможу, опору мавши в друзях.
Слова я ваші й так ще зрозумів би:
Тиран, чиє ім'я язик нам ранить,
Вважався чесним, ви його любили,
І вас він поки що не зачіпав.
Я молодий, і можете ви мною
Його власкавити — ягня безвинне
Принісши богу гнівному у жертву.
Макдуф Не зрадник я.
Малкольм Але Макбет — зрадливий,
І доброчесність часом відступає
Перед наказом короля. Даруйте:
Мої слова, звичайно, не про вас,
Є ж світлі ангели, хоч найсвітліший
Із них упав. Та хай все зло добром
Прикинеться, добро добром лишиться.
Макдуф Кінець моїм надіям.
Малкольм Чи не з них
І почалися сумніви мої?
Як ви могли, не попрощавшись, кинуть
Дружину і дітей — це найдорожче
У світі? Вас образити не хочу,
А хочу бути тільки обережним.
Ви, може, й чесний чоловік, а це
Лише мої думки.
Макдуф Спливай же кров'ю,
Мій бідний краю! Царствуй, тираніє,
Тебе приборкати не сміє чесність —
Твоя-бо узаконена сваволя.
Прощайте ж, принце. Та за всі простори,
Тираном скуті, всі багатства Сходу,
Не стану я мерзотником, яким
Я вам здаюся.
Малкольм Ви не ображайтесь,
Не винувачу я ні в чому вас.
Я знаю, край наш стогне під ярмом,
В крові, в сльозах, і ран нових щодня
Він зазнає. Є люди, знаю я,
На захист прав моїх готові стати.
їх тисячі охоче обіцяє
Нам Англія. Та хай я й наступлю
На голову тирана, чи на меч
Я настромлю її,— чи не зазнає
Знущань та утисків мій бідний край
Ще гірших, ніж раніш, лишень засяде
На троні спадкоємець?
Макдуф Хто ж це він?
Малкольм Кажу про себе я. Бо стільки в мене
Різноманітних вад, що як розкрить їх,
То й чорний наш Макбет здаватись буде
За сніг біліший. За ягня наш люд
Його вважатиме у порівнянні
З безмежною злочинністю моєю.
Макдуф Диявола й в пекельних легіонах
Лютішого немає за Макбета.
Малкольм Так, він жорстокий, кровожерний, хтивий,
Розпусний він, брехливий і підступний,
У всіх гріхах, що мають назву, винний.
Та меж нема й моєму любострастю.
Всіх ваших дочок, жон, матрон, дівчат
Не досить, щоб заповнити водойму
Моєї хоті, що не має спину,-
Всі перед нею знищу я загати.
Як так, то краще хай Макбет царює.
Макдуф Така нестриманість безмежна — теж
Є тиранія й королів щасливих
Скидала передчасно з тронів славних.
Та ви не бійтесь брать, що вам належить.
Ви можете втішати плоть таємно,
Всіх обманивши виглядом холодним.
В нас дам охочих досить,— хоч який
Ненатлий яструб пристрасті у вас,
Не пожере він всіх готових вашим
Бажанням послужить.
Малкольм Росте до того ж
В душі моїй розбещеній страшна
Зажерливість. Як стану королем,
Всю знать я переріжу за маєтки,
У цього скарб візьму, у того — замок,
Розпалюючи з кожним разом більше,
Як гострою приправою, свій голод.
На гідних, чесних позови неправі
Я заведу, щоб захопить їх статки.
Макдуф Зажерливість своїм корінням глибше
Сягає, ніж палка й скороминуща,
Як літо, хтивість,— королів багато
Мечем вона стяла. Та не журіться,
В Шотландії й належного вам досить,
Щоб вас наситить. Вади ці прощенні,
Як є в вас чим їх кращим переважить.
Малкольм Немає. Що для короля потрібно?
Правдивість, вірність, добрість, справедливість,
Терпіння, милосердя, скромність, щедрість,
Побожність, стриманість, відвага й сила,-
У мене й сліду їх нема, зате
Я повен вад, що усіма шляхами
До мене йдуть. Якби здобув я владу,
Я б вилив згоди молоко у пекло
І зруйнував би спокій на землі.
Макдуф Шотландіє, Шотландіє нещасна!
Малкольм Скажіть, чи може краєм керувати
Такий, як я?
Макдуф Не керувать, а й жити
Не годен він. О бідний мій народе,
Під берлом ти кривавого тирана!
Чи знову діждешся щасливих днів,
Якщо й законний трону спадкоємець
Прокляв себе і геть зганьбив свій рід?
Був праведником царствений твій батько,
А королева-мати, до кончини
Готуючись, життя все провела
Навколішки. Прощай. Твої признання,
Що ними раптом викрив ти себе,
Шлях до Шотландії мені закрили —
Кінець моїм надіям.
Малкольм О Макдуфе,
Твій правий гнів, що чесність породила,
Розвіяв чорні сумніви мої,
І вірю я — ти чесний і правдивий.
Не раз в тенета ці Макбет-диявол
Ловив мене, й не бути легковірним
З обачності я мусив. Та віднині
Лиш бог суддя між нами,— довіряюсь
Цілком тобі я, й наклепів на себе
Зрікаюсь, і гріхів, що невластиві
Моїй природі. І жінок не знав я,
Ніколи клятви не ламав, багатства
Не прагнув я, був завжди вірний слову
І навіть чорта б чортові не зрадив.
Люблю я правду, як життя. Уперше
Збрехав сьогодні, клеплючи на себе.
А справді відданий я тільки нашій
Вітчизні. Ще до прибуття твого
Тут, на чолі із Сівардом старим,
Зібралось десять тисяч душ, готових
До виступу. Ми вирушимо разом,
Нехай же запорукою звитяги
Нам буде праве діло. Що ж мовчиш ти?
Макдуф До радості від смутку нелегкий
Цей перехід раптовий.
Входить лікар.
Малкольм Добре, потім.
(До лікаря)
Що, лікарю, король сьогодні вийде?
Лікар Так, сер. Там натовп хворих допомоги
Від нього жде. Безсиле в цій хворобі
Все вміння лікарів. А він — зціляє
Лиш дотиком руки, таку вже небо
У неї вклало силу благодатну.
Малкольм Спасибі, лікарю.
Лікар виходить.
Макдуф Яка ж то хворість?
Милкольм її адуть — неміч. Та король із нею
Тут творить чудеса. Я'й сам не раз,
Відколи в Англії, це бачив. Як він
Вимолює це в неба — невідомо,
Та всіх, що в виразках і ранах стогнуть,
Опухлих, гноєм вкритих, безнадійних
Лікує лиш молитвою, на шию
Повісивши дукат їм золотий.
І кажуть, цю благословенну силу
Він спадкоємцям передасть. Крім того,
Він має дар небесний віщування;
Є й інших свідчень досить, що на ньому
Спочила божа благодать.
Входить Росе.
Макдуф Поглянь-но,
Хто там.
Малкольм Земляк якийсь, а хто — не знаю.
Макдуф Привіт, кузене дорогий.
Малкольм Тепер
І я впізнав. О боже, тих скарай,
Хто робить нас вигнанцями!
Росе Амінь.
Макдуф Ну, як Шотландія?
Росе На жаль, себе
Не впізнає — не матір'ю вона,
Могилою нам стала. Там лиш той
Всміхнеться, в кого розуму бракує.
Там зойки, стогони дзвенять в повітрі,
Й ніхто не чує їх, там найлютіша
Скорбота — річ звичайна. Там, почувши
Подзвіння, не запитують "по кому?",
Ще й не захворівши, там люди в'януть
Скоріше, ніж на капелюхах квіти.
Макдуф О, все це правда, і яка страшна!
Малкольм Яке нове там горе?
Росе На годину
Спізнюсь я з вістю — і мене освищуть,
Щодня нове.
Макдуф . А як моя дружина?
Росе Та добре...
Макдуф Діти як?
Росе Теж непогано.
Макдуф Тиран ще не чіпає їх?
Росе Та ні;
Коли я від'їжджав, було все мирно.
Макдуф Не будь скупий в словах. Ну, як там справи?
Росе Коли сюди подавсь я з вантажем
Важких новин, поширилася чутка,
Що вже стають до зброї наші люди,
І це підтвердилось, та й сам я бачив —
Війська тирана в бій цілком готові.
Вже час настав. Лиш поглядом своїм
Ви знов шотландців зробите бійцями
Й жінок озброїте, щоб разом скинуть
Ярмо жахливе.
Малкольм Заспокой же їх,-
Ми виступаєм. Англія дає
Нам десять тисяч війська на чолі
Із Сівардом — найкращим з полководців
У християнськім світі.
Росе Я хотів би
Відповісти вам радістю такою ж;
Про те, що знаю, краще у пустелі
Волати, щоб ніхто не чув.
Макдуф Для всіх
Це горе чи для когось одного?
Росе Для всіх, душею чесних, це велика
Скорбота, а для тебе — особливо.
Макдуф Коли це так, чого ж ти маєш критись?
Розказуй все мерщій.
Росе Не дай своїм
Ушам зненавидіти мій язик,
Що вимовить нечувані слова.
Макдуф Я вже догадуюсь.
Росе Твій замок взято,
Дітей порізано й дружину вірну.
Не говоритиму докладно,— цим
До вбитих тіл твоє я ще додав би.
Малкольм О небо милосердне! Друже мій,
Не насувай на брови капелюха,-•
Душевний біль нехай слізьми сплива,
Німа скорбота серце розрива.
Макдуф Тож і дітей?
Росе Дітей, дружину, слуг,-
Кого знайшли.
Макдуф А я ж покинув їх.
Тож і дружину?
Росе Я сказав.
Малкольм Тримайся.
Лише бальзам нещадної відомсти
Таку печаль загоїть безутішну.
Макдуф А він — бездітний... Всіх моїх маляток...
Всіх, кажете? Пекельний яструб! Всіх?
Єдиним нападом усіх курчат
Гуртом із квочкою?
Малкольм Тримайся мужем .
Макдуф Ти правий, так. Але не можу я
Всього не почувати як людина,
Забуть того не можу, що було
Для мене найдорожче. Як же небо
Не захистило їх? Макдуфе грішний,
За тебе вбито їх. І не за їхні,
А за твої гріхи. Впокой їх, небо!
Малкольм Відточуй меч свій на бруску печалі,
Не згашуй, а розпалюй в серці гнів.
Макдуф Не буду хизуватись, як хвалько,
Як жінка, плакать. Небо милосердне,
Змети всі перепони і віч-на-віч
Зведи мене на довжину меча
Із ворогом Шотландії й моїм.
А як врятується — прости його.
Малкольм Ось мова мужа. Військо вже готове,
Ходімо попрощаймось з королем.
Макбет дозрів, на нього серп чекає.
Хай ніч і довга, день її здолає.
Виходять.