Це за діла "во врем'я оно" —
Й на всіх розпуттях говоріть,
Чому не орден "Скорпіона".
Тому що:
Ви ж "герой в бою",—
Я по доносах впізнаю!
Тому для вас — борця такого –
Цей орден
"Дмитрія Донського".
Ні, ні, не воїна того,
А хама — вчителя твого.
"МУЖИЦЬКИЙ" КУКЛУКСКЛАН
Запишайко й Завивайко,
Замотайко й Заховайко,
Заплювайко й Заригайко,
Бігомор і Моше-здир,—
А попереду — Давайко,
Славний "лідер" — підривайко,
Заховайський бригадир.
На вавілонських ріках, на горі крутій
Ридаєм ми: "Покинув нас Крутій!"
Відчаю повінь, море сліз тече:
"Що зробимо, як і Ф-ф-вертій втече?!"
Старий холуй при "Новом мірє"
Біля смашного пирога,
Не подавіться,—
Кочерга.*
Чого Крутій крутнув у "рай" щосили?
Перепродукція вождів в екзилі!
А хто ж на черзі так покине нас?
Можливо,
друг його і також вождь без мас.
ЕДИТАЦІЯ НАД СПРОБАМИ
ЗРОБИТИ КРИЗУ В ВО**
Як прикро, як прикро читати,
Що син не вродився у Тата!
Що Тато в житті величав,
Синочок ламати почав!
Від цього Крутія до того Крутія
Дистанції на бачу я.
Але й від того пішака до цього аса.
Пробачте,
пробачте,
пробачте,
Це ж не ас, а "Маса!"
Крутив Крутій, вертів Крутій,
Ішов по стежечці крутій.
Не визнають вождем ніде!
Пішов по славу в МВД.
Від Йосипа до Панаса,
Як від Короля до аса.
Але від цього Крутія до того Крутія
Дистанції не бачу я.
АПЕЛЬ АНТОНА*
Щоби не сміли друзі й я
Чіпати Крутія,
Крутійський друг крутій Панас
Подав у суд на нас.
І от тепера, що робить,
Не знаю, братці, я,—
Чи вести розповідь, а чи
Злякатись крутія.
Чекаю вашого суда.
З пошаною —
Антон Біда.
Липень, 1955
ГІМН УРСР
(Текст Павла Тичини, Миколи Бажана та Івана Багряного)
Живи, Україно! Живи, непоборна!
Змагайся, уярмлена в "братнім" "раю"!
Тепер ти велика і в муках соборна,—
Здобудь же свободу в жорстокім бою!
Приспів:
Слава відважним, незломленим слава!
Горе напасникам, сльози катам!
Гряде Україна — Велика Держава,
На страх Джугашвілі й подібним
"братам"!
Нам завжди у битвах за долю народу
Був братом усякий, хто братом тим був!
А Ленін "великий" украв нам свободу,
А Сталін поетів в рабів обернув.
Розіб'єм усі ми ворожі навали
Народного гніву священним мечем,
Щоб наші поети страждать перестали,
Щоб з нами співали, примкнувши плечем:
Вставай, Україно! Вставай, непоборна!
Зривай геть кайдани, надіті в "раю"!
У горі єдина, у муках соборна! —
Здобудем свободу в жорстокім бою!
Приспів:
Слава відважним, незломленим слава!
Слава робучим і вірним синам!
Гряде Україна — Велика Держава!.,
(останній рядок залишаємо, в надії,
що його колись гідно допише сам
Павло Тичина, автор "Сонячних Кларнетів").
ПРИМІТКА ІВАНА БАГРЯНОГО:
Ось так ми й написали Гімн втрьох. Наш варіант гимну вийшов на одну строфу довший, але ми конче пропонуємо її увазі двох попередніх авторів, що не мають свободи слова і що вічно загрожені перспективою помандрувати "велично" на Колиму.
МИКОЛІ БАЖАНОВІ
(памфлет-пародія)
Моя многомовна земля,
Я чую, як ти встаєш.
Я чую, як ти ідеш,
Я чую, проходиш ти.
Для моря твоїх людей
Вже мало старих узбереж,
Для росту твоїх людей
Вже мало тобі висоти...
т. д.
М. Бажан
Я чую, як ти встаєш,
Я чую, як ти ідеш,
Я чую, як ти дріжиш,
Як з орденом ти стоїш
І, втративши спокій і сон,
Щось там говориш в ОЗОН.
І дивно, і страшно мені:
Для зливи твоєї брехні
Вже мало тобі узбереж
І мало тобі висоти.
Про нас ти там горло дереш
І я вже не знаю — хто ж ти?
Чи то ти вже "сам собі пан"?
Чи то ти вже Бєдний Дем'ян?
Чи то ти уже Сулейман?
Чи ти Кочубей чи Гапон?
Чи царський опричник в ОЗОН?
Скажи мені — хто ж ти, о гер?!
Бо вже не Бажан ти тепер.
І чую я відгук з ОЗОН:
"Хто я?.. Я тепер все разом: Нарком,
Кочубей і Гапон, Гармонь,
Балабайка й Пістон,
Цар-пушка і Цар-барабан,
Придворний "шутнік" і "болван",
В цілому ж — совєтський Боян —
Дем'яно-Сулеймо-Бажан".
З вересня 1946 р.
НА ОЛЕКСАНДРА КОПИЛЕНКА
Він романовини писав,
Як от, скажім,
"Народжується місто".
Потому корифеєм став,
Хоч сам, як був, так і лишивсь
без змісту.
Він пнувся щонайменше на Золя,
Як жаба на вола.
Агов, маестро! Де ж ти?
НА ЮРІЯ ШЕРЕХА (ШЕВЕЛЬОВА)
Плачте, веселі,
Смійтесь, похмурі,—
Стряслося лихо в літературі:
Шерех упився,—
Вертеп на МУРі*.
ЕКСПРОМТ НА ВАСИЛЯ ЧАПЛЕНКА
Писайло — Критик — і Читайло:
"В.С." —"Чапленко" і "Світайло"
Одної мами три сини —
Улізли втрьох в одні штани,
Чорнила напилися здуру
Та й ну "творить літературу".
БОГОМІЛЬНІ ФАРИСЕЇ
Ти не йди сюди, Месіє!
В цій ганебній Одіссеї
Розіпнуть тебе за марку
Богомільні фарисеї.
ПОПІЛОТРЕСТ
Гумільов, Бурхард і Блок
Після смерти склали блок:
І тепер той б л о к в Европі
Перегонить все на попіл.
...Маркс... Петлюра... Чемберлен...
Зветься фірма — Юрій Клен.
НАПИС НА ПАМ'ЯТНИКОВІ В 2946 РОЦІ
І. Спереду
Тут два Державіни лежать,
Мужів великих два заснуло,—
Один — що Пушкіна любив,
Другий — що так кохався в К у л о.
II. Ззаду
Один був велетень державний,
ДРУГИЙ був велетень Ді-Пі,
Але обидва вельми славні
І на однім стоять стовпі.
Ріжниці ж тільки трішки й було,
Як межи Пушкіним і Куло.
СИЛА ПРОКЛЯТТЯ
"Пропадем, как фунт мьла в бане..."
З прокльонів слідчого
"Пропадьом, як фунт мила у лазні"...
Ту молитву десь небо почуло.
І тепер — не приб'ють тебе блазні,
То напевне приб'є тебе
Куло.
ЕПІТАФІЯ ПО БЛОКОВІ
Був Блок... І немає Блока,—
Пропав, загинув в прокляті роки.
Плачте, о музи небесних прерій,
Присипав Блока "П о п е л імперій".
Поетів орди візьмуть лопати,
Будуть, ой будуть Блока шукати.
Сміх буде, крик буде, гей буде морока,
Як з "Попелу імперій" відкопуватимуть Блока.
ПАНІКА НА ПАРНАСІ
Гумільов кричить до Блока:
"Через тебе ця морока.
Наплодив з своїх містерій
Стільки "Попелу імперій ..."
І тепер обом нам тут
Під тим попелом капут".
КАТАСТРОФА
Хмарами попелу надра поезії випер шалено
В е з у в і й... чи то пак Клен.
І попелом впали, і тяжко присипали Клена
Блок, Гумільов і Верлен.
ВІРНІСТЬ ПОЕТІВ
"В стороне чужой и дальней
Как ты вспомнишь обо мне?.."
А. Блок
Дуже просто, що за мова,—
Гостряком твого ж пера —
Рима в риму, слово в слово,
Ямб у ямб... етцетера.
Де ж забракне твого слова,
Там позичу в Гумільова.
СПРОСТУВАННЯ МАЯКОВСЬКОГО
Не я є автор "Бумерангу",
Хай чують всі, хто має вуха,