Твоє обличчя любе, миле, Колись мені щоночі снилось, Тепер обличчя янголине Бліде – від жалю так змінилось;Смерть поцілунок свій положить Блідий на устоньках прекрасних, І згасне те небесне світло, Що сяє в оченьках тих ясних.