* * *
Увечері відбувалася в районі нарада голів колгоспів у справах поширення бджільництва.
Покусаний бджолами толова виступав з промовою, що бджільництво в його колгоспі нерентабельне.
Не всі з ним погоджувалися, але районне керівництво, дивлячись на пухлого голову, не дуже наполягало на бджільництві, а провело нараду, так би мовити, про людське око.
Одне слово, справу з бджільництвом у районі було пущено на самоплив.
А в сусідньому районі на колгоспних пасіках було більш як дві тисячі вуликів, і кожний вулик дав у середньому по вісімнадцять кілограмів меду.
Кілограм меду коштує…
Та підраховуйте вже самі або хай вам підрахують колгоспні бухгалтери: ох і солодкі ж числа получаються! Такіто діла!
* * *
Нам "сорока на хвості принесла", що в колгоспі ім. Шевченка в с. Лебедівці Вищедубечанського району Київської області минулого року було три бджолосім'ї, та їх не зберегли, і після зимівлі залишилася одна бджолосім'я і біля неї пасічник. У колгоспі прекрасні умови для розвитку бджільництва: ліс, багато луків, самої гречки сорок п'ять гектарів. На самій тільки гречці можна випасти дев'яносто вуликів бджіл. А бджоли — не тільки мед, а й додаткові центнери гречки. Але голова колгоспу ні кує, ні меле…
У Вищедубичанському районі пасік по колгоспах усього тільки 250 вуликів, а гречки в районі цього року було посіяно 874 гектари.
Такіто діла!
Чи кусали вищедубечанців бджоли, чи не кусали, нам не відомо, — ми писали про інший район.
МОЛОКОЛОГИ…
1
Що таке молоколог, інтересуєтесь? Як що?
Зоолог, як ви знаєте, — людина, що розуміється на зоології.
Біолог — на біології.
Молоколог — людина, що дуже сильно інтересується молоком.
В одному районі корови не дуже щедрі на молоко: по нуль цілих, півглечика десятих на фуражну корову.
Дійшло в деяких колгоспах до того, що доярки фуражну корову за дійку — смик! — а корова — муу!
Старі колгоспники, которі вже бувалі, та й чесні зоотехніки кажуть:
— Фуражна корова голодна, вона молока не дасть! Навіть півглечика десятих не дасть!
Секретар нагримав на зоотехніків:
— Із ситої корови й моя бабуся молока надоювала! Так то ж коли було! За царя Панька! А тепер ми вже до автоматики дійшли, до телемеханіки, а ви все старої співаєте! Доїть корови день і ніч, а щоб мені молоко було!
Спробували.
Почепили на Маньку перпетууммобільні автодоїльники. Так би мовити, на віки вічні… Стоять, чекають… Стоїть і Манька… Стоїть, реве… Молока — нема.
Уночі, коли біля Маньки залишилася вартова доярка, старенька Марфа Карпівна, а на фермі — сторож дід Карпо Петрович, дивилися вони на Маньку, дивилися, а потім дід і каже:
— Шкода корови! Поглянь, Марфо, тут за порядком, а я збігаю додому, є в мене оберемок сіна, принесу, може, щось капне.
Приніс Карпо Петрович оберемок сіна.
— Ставай, Марфо, з сіном спереду, а я з вилами ззаду. Подивимось, чи не буде наслідків.
Наслідки з'явилися одразу спереду і ззаду. Замовкла Манька, хапаючи сіно, стало дужче чути, як гуде в вакуумі, а молока не було.
Карпо Петрович глибокодумно заявив:
— Так воно одразу не закапає! З рота до хвоста ближче, ніж до дійки, та й путь пряміша, а до дійки попоцвіркаєш по тих залозах. Не буде, Марфо, діла!
— Та хай коровка хоч попоїсть, спасибі тобі, Карпе!
Одно слово, теоретична настанова секретаря практикою не підтвердилася.
2
— Ну як? — грізно запитав секретар.
— Нема молока! Корови треба годувати!
— Ат! — махнув рукою секретар, а проте вирішив з'їздити на Всесоюзну сільськогосподарську виставку подивитися, як воно з цією справою у передовиків.
Поїхали.
Для набуття досвіду в сільському господарстві із району до Москви на Виставку поїхали секретар райкому, голова райради і — що особливо цінно для розвитку сільського господарства! — заврайторгом, завскладом чайної, голова райспоживспілки і керівник контори "Заготживсировина".
"Заготживсировину" захоплено було з собою найголовніше для того, щоб повчитися, як зберігати шкури в масовому масштабі.
Їздилося весело.
Повертаючись додому, районні керівники наказували завторгові й завчайної та голові райспоживспілки:
— Ви, хлопці, дивіться! Як не буде в нашій чайній таких ескалопів, як у "Метрополій, душа з вас вон! Ви гадаєте, що ми вас так собі, прогулятися до Москви возили?!
З
Приїхавши додому, районні керівники скликали зоотехніків:
— Дояться корови? — запитали.
— Дояться! — відповіли зоотехніки.
— Часто?
— Як треба телята годувати!
А директор МТС авторитетно зауважив:
— Навіщо ті телята годувати? Молоко тільки розтринькуємо! Тепер же, кажуть, корови без телят дояться!
…А в районі ревли корови і гребли передніми ногами бугаї. Свистів вітер, колючий, пронизливий, мокрий… І не тільки в степу, а в декого з керівників під картузами.
МЕТИКОВАНИЙ ГОЛОВА КОЛГОСПУ (Новорічна фантазія профілактична)
1
В одному колгоспі править дуже метикований голова правління.
Господарює той голова, сказать, не дуже добре, а на всілякі вигадки та витівки він дуже великий майстер. Коли тому голові говорять:
— Товаришу голово! А вам не соромно, що в сусідній артілі урожай зернових в середньому по двадцять центнерів з гектара, а у нас і на десять не витягнемо?
Голова на це весело відповідав:
— Викрутимося!
— А чого ми, товаришу голово, — говорили йому тваринники, — силосу для скоту не заготовляємо? Он у сусідів уже раннього силосу двісті тонн заготовили, а ми ще й не бралися!
І на це голова весело одказував:
— Викрутимося!
І що ви гадаєте, таки викручувався голова: і врожай у нього в середньому у сводках був більше, як по чотирнадцять центнерів, і силосу в нього, знову ж таки у сводках, було заготовлено сотні тонн.
Як викрутився?
Дуже просто.
Озима пшениця в нього вродила центнерів по п'ятнадцять, а овес — по чотири центнери. Що він зробив. Він дав розпорядження видавати овес коням. На папері, розуміється… А в сводці показував, що зібрано вівса по чотирнадцять центнерів з гектара. От і вийшов у нього пересічний урожай зернових (без кукурудзи) більш ніж по чотирнадцять центнерів з гектара.
А нашому голові що: аби цифра була справна!
— Чому нема вівса в засіках? — запитували голову.
— Коні поїли! — відповідав голова.