Вірші з роману "Аліса в Країні Чудес"
Переклад Миколи Лукаша
* * *
Хороший крокодилонько,
Скачавшися в піску,
Пірнає в чисту хвиленьку,
Споліскує луску.
Як він покаже зубоньки,
Привітно сміючись,
То рибоньки-голубоньки
Самі у рот плись-плись!
* * *
Стрів Бровко мишку в хаті
I почав їй казати:
"Я тебе позиваю,
Ходім, мишко, на суд.
Відкладать не годиться,
Будем нині судиться,
Бо на мене з безділля
Напав уже нуд".
Каже мишка Бровкові:
"Що за суд безтолковий —
Ні судді, ні підсудка
Ми не знайдемо тут".
"Сам я буду, мишутко,
За суддю й за підсудка;
Вже і вирок готовий —
Тобі буде капут".
* * *
— Ти старий, любий діду,— сказав молодик,-
I волосся у тебе вже сиве,
А стоїш вверх ногами й до цього вже звик,-
На твій вік це не дуже красиво.
— Молодим,— мовив дід,— я боявсь неспроста,
Що це може відбитись на мізку,
Та моя голова — я вже знаю — пуста,
На ній можна стояти без риску.
— Ти старий,— знову каже юнак до дідка,-
I, нівроку, гладкий, як діжчина,
А в переверти йдеш, крутиш хвацько млинка,
Ти скажи мені, в чому причина?
— Молодим,— мовив дід,— всі суглоби собі
Розтирав я чарівною мастю,
Коли хочеш — за гроші хороші й тобі
Дам коробочку-дві того щастя.
— Ти старий, в тебе щелепи наче й слабкі,
Не вжувать їм нічого, крім здору,-
Та ти гуску з кістками строщив залюбки,
Де ти взяв таку силу бадьору?
— Молодим,— мовив дід,— я постійно сваривсь
Із дружиною в день по три рази,
I від того мій рот на весь вік укріпивсь,
Мов стальні, мої щелепні м'язи.
— Ти старий,— каже хлопець,— і, справа ясна,
Твої очі вже добре не бачать,
А на кінчику носа ти держиш в'юна;
Хто навчив тебе, діду, трюкачить?
— Я тобі відповів вже на троє питань,
Та дурний все одно не мудрішає.
Ти з дурницями, хлопче, від мене відстань,
Вимітайся, бо вижену втришия!
* * *
Бурчи, кричи на немовля,
Лупи його, як чхає,
Що те чхання нам дошкуля,
Маля прекрасно знає...
Гу! Гу! Гу!
Бурчу, кричу на немовля,
Луплю його, як чхає,
Ото хай дурня не валя,
До перцю привикає!
Гу! Гу! Гу!
* * *
Мигай, мигай, кажанок,
Двигай, двигай казанок,
Понад нами пролітай,
Як сідаєм ми за чай.
* * *
— Трошки швидше, трошки швидше,— каже равлику тріска,-
Бо дельфін іде за нами, дуже ззаду натиска.
А омари й черепахи насувають звідусіль,
Всі на березі гуляють, всі чекають на кадриль.
Чи ти любиш, чи не любиш танцювати кадриль?
Чи ти будеш, чи не будеш танцювати кадриль?
— Ох же й радощів нам буде, ох же й жару ми дамо!
За омарами у море ми й самі полетимо!
Равлик каже: — Я боюся мандрувать по волі хвиль,
Дуже дякую, рибусю, не для мене ця кадриль!
Я не хочу, я не можу танцювати кадриль!
Я не хочу, я не можу танцювати кадриль!
— Яка не буде хвиля, до берега приб'є,
Ти ж знаєш — по тім боці ще другий берег є.
Від Англії до Франції по морю двадцять миль,
Не бійся, любий равлику, станцюємо кадриль!
Чи ти любиш, чи не любиш танцювати кадриль?
Чи ти будеш, чи не будеш танцювати кадриль?
* * *
Обізвався омар: "Хтось мене перепік,
Я обсиплюся цукром, щоб сік не потік".
I, як качка носок підтягає вуском,
Так він п'ятки свої вивертає носком.
Враз побачила я, завернувши за ріг,
Як рачиха з совою ділили пиріг...
* * *
Ідіть усі, старі й малі,
Вже суп парує на столі.
Ну хто тут не оближе губ?
Ох же й смачний черепаховий суп,
ах, який суп,
страх, який суп,-
Ох же й смачний черепаховий суп,
суп,
суп!
Ну, що та риба, дичина,
Садовина й городина?
Мені обід тоді тільки люб,
Як є на столі черепаховий суп,
ах, який суп,
страх, який суп,-
Ох же й смачний черепаховий суп,
суп,
суп!
..Черепаховий суп,
ах, який суп,
страх, який суп...
* * *
Чирвова Краля в літній день
Спекла смачний рулет,
Та той рулет, ще й пару котлет
Украв Чирвовий Валет!
* * *
Я знаю від них, що ви в неї були
Й сказали про мене йому.
Вважає вона, що я гідний хвали,
Лиш плавать не вмію чому?
Він їм передав, що я не пішов
(Так само гадають і в нас):
Коли вона справу порушить ізнов,
Ніщо не врятує вже вас.
Я дав їй один, вона йому два,
А ви нам, здається, три,-
Всі можуть довести свої права,
Все ясно, хитри не хитри.
Коли ж доведеться мені чи їй
Відповідати за гріх,
То він все одно не страчає надій,
Що ви не видасте їх.
Ще поки на неї той дур не напав,
Були ви в понятті моїм
Тим муром, який несподівано став
Між нами, між ними й між ним.
Що їй вони любі — йому не кажіть,
Ціну треба знати словам,
До вічного віку секрет бережіть,
Мені лиш відомий та вам.
* * *
Був смажень, і швимкі яски
Сверли-спіралили в кружві,
Пичхали пиршаві псашки
I трулі долові.
"Мій сину, бійсь Курзу-Верзу,
То кусозуб і дряполап!
Не знайся з птицею Зу-Зу
I велезнем Хап-хап!"
Меча-штрича він в руки взяв,
Підняв тропив ворожий слід
I в смужній думі спочивав
Під древом Діодід.
Та раптом чує глушний цвист,
Кругом немов могонь пашить,
В тримучім лісі никне лист —
Курзу-Верзу метить!
Він раз мечем! Він два штричем!
Отак штричаєм ворогів!
Зняв гмію золову з плечей,
Додвому посмішив.
"Ти вбив грозу Курзу-Верзу?
Мій хлопчику, ти чудодець!
"О сплавний день! Стрибай пісень,
Тодімо у ханець!"
Був смажень, і швимкі яски
Сверли-спіралили в кружві,
Пичхали пиршаві псашки
I трулі долові.
* * *
Близняк з Близнюком
Учинили бійку,
Бо Близнюк Близняку
Пошкодив торохтілку.