Багато з забутого часу
Гейне Генріх
XXXIX.
Багато з забутого часу
Картин з домовини встає, –
Я згадую, як близько тебе
Життя я провадив своє.
Блукав цілу нічку у мріях
По вулицях я самотний,
Зглядалися люди на мене,
Що я був мовчазний, смутний.
Вночі було краще, – безлюдні
Всі вулиці в місті були;
Я тільки та тінь моя власна
Мов...