Їздив дідич за границю,<br />
Назад повертає, &ndash;<br />
Та й до свого гуменного<br />
Листи посилає,

Щоб гуменний на границю<br />
Прибув і дав знати,<br />
Що діється в нього дома,<br />
Да і коло хати.

Прибуває і гуменний:<br />
"А що там, Іване?"<br />
А гуменний йому каже:<br />
"Та все гаразд, пане.

Тілько ножик, що пан дали<br />
Таляра за нього,<br />
Поламався, сказать правду,<br />
Ні з того ні з сього".

"Ну, зламався, так зламався,<br />
Що то й споминати.<br />
Певне, хлопці мали гратись<br />
Та й його зламати?"

"Таки правда, ясний пане!<br />
Хлопці ізламали,<br />
Лиш не грались, а сивого<br />
Коня білували".

"А з чого ж то сивий згинув?" &ndash;<br />
"Пані хорували,<br />
За лікарством як погнали,<br />
Та й і підірвали".

"То і пані хорувала?<br />
Ах, боже мій, боже!<br />
Що ж? Здорова моя пані?<br />
Говори, небоже".

"Помоліться, пане богу!<br />
День лиш хорували,<br />
А на другий від пожару<br />
Богу й душу дали!"

"Од пожару?.. Що такеє?.." &ndash;<br />
"Просте, пане, діло:<br />
Як зайнявся тік у пана,<br />
То все погоріло!"

"Пані вмерла, все згоріло&hellip;<br />
Будь здоров, Іване!.." &ndash;<br />
"А ще ж панна ваша вдома,<br />
Поверніться, пане!"

"Що ж там, голубе Іване!<br />
Як там бідна дочка?" &ndash;<br />
"А нічого, уповила<br />
Хлопця, як линочка!"

Спом'янув тут бідний дідич<br />
Чорта і чортицю,<br />
Плюнув з лиха, сів на бричку:<br />
"Рушай за границю!"

18 окт[ября 1857].