(ОБРАЗОК З БОРИСЛАВСЬКОГО ЖИТТЯ)
Яць Зелепуга був хлоп ледащо. Хто перед тридцятьма роками переходив через Борислав, міг бути певний, що або в коршмі, або десь близ коршми почує п’яний, охриплий голос, що виводив усе ту саму меланхолійну пісеньку:
Ой не жалуй, моя мила,
Що я п’ю,
Тогди будеш жалувати,
Як я вмру.
Цікавий міг завсігди побачити й самого співака, що або сидів за коршемним столом ...