Старенький тупоносий автобус, схожий на тлустого сома, котився поміж пшеничного поля, наче по воді плив. Нива, ждучи близьких жнив, слалась до обрію без жодного сплеску, без жодної хвилі. Мирний супокій ниви, її лагідний настрій, мабуть, передавались безхмарним небесам, і латочкам смарагдових лугів, і деревам на узбіччі дороги. І мені передавався в той по-жіночному добрий і по-жіночному усміх...