Сиза градова туча відступала на Умань, і з її білих холодних дір жовтими снопами било вечірнє сонце. Сині з країв, гострі білі градини дихали на ріллі ще могутнім своїм розгоном, і два польових горобчики на акації в лісосмузі пересохлими від страху легенькими голосками питалися один в одного, чи живі? Під лісосмугою, з принишклої польової дороги чорними, в мідних обводах очима дивилися вгору ...