Обриваються звiльна всi пута,
Що в'язали нас з давнiм життем;
З давнiх брудiв i думка розкута —
Ожиємо, брати, ожиєм!
Ожиємо новим ми, повнiшим
I любов'ю огрiтим життєм;
Через хвилi мутнi та бурливi
До щасливих країв попливем.
Через хвилi нещасть i неволi,
Мимо бур, пересудiв, обмов,
Попливем до країни святої,
Де братерство, i згода, й любов.