Літературний феномен, непересічна особистість і абсолютний геній своєї справи. Він писав про все, ніби бачив майбутнє власними очима. Науковий фантаст, який випустив десятки шедевральних книг, що увійшли в історію, стали сюжетами фільмів та безлічі теорій.
У його роботах тільки чиста наука, без магії та чарівництва. Світ цього письменника - химерна планета логіки та несподіванок. Вам ніколи не буде нудно читаючи Азімова, жодна історія не стане передбачуваною, а фінал обов'язково приголомшить вас своєю нетиповістю.
$Ранні роки
Народився Айзек у єврейській родині 2 січня 1920-го року. Живучи в Білорусі, він говорив на їдиші та не вивчав інших мов. У 1923-му році, сім'я вирішує емігрувати до Нью-Йорку та оселитися в Брукліні. Офіційно, громадянином США Азімов став у 1928-му.
Переїхавши, сім'я Азімових відкриває свій кондитерський магазинчик. Маючи стабільний прибуток, батьки вирішують зайнятися освітою сина. Айзек навчився самостійно читати, раніше ніж йому виповнилося 5 років. А у віці 7 вже став постійним відвідувачем міської бібліотеки.
Літературні потяги почалися у доволі ранньому віці. Перша спроба щось написати виникла у віці одинадцяти років. Айзек почав писати пригодницький роман про хлопчиків з маленького міста. Але юнацького запалу вистачило ненадовго, і Айзек покинув написання. Можливо, він так би й не став відомим автором, якби не випадок. Через деякий час, у якості жарта, Айзек дав прочитати написане своєму товаришу, і той був у захваті.
$Освіта
Зважаючи на талант та вроджені здібності, він почав ходити в школу раніше 5 років. У 1935-му році, письменник закінчує десятий клас і відправляється вчитися до коледжу. Проте, його освіта там була недовгою, через рік, заклад закрили, і йому довелося повернутися в Нью-Йорк. Так, він опинився у Колумбійському університеті як вільний слухач. Та згодом, обирає хімічний факультет та у 1939-му році отримує ступінь бакалавра. Через два роки, він захищає диплом і стає магістром з хімії.
Бажаючи продовжити навчання після аспірантури, письменник віддає документи до відділу біохімії. У 1949-му році, автор влаштовується на посаду асистента-професора на медичному факультеті Бостонського університету. Через декілька років, наполегливої праці, він отримує ступінь для викладання.
$Творчість
Перші серйозні письменницькі спроби почалися під час навчання. Айзек приніс у редакцію свого улюбленого журналу "Дивовижний", першу написану ним розповідь. Але отримав відмову від головного редактора. Автор не полишав спроб, і через деякий час відправляв нові історії.
Першою опублікованою розповіддю Айзека став твір "У полоні у Вести", який редакція випустила у 1939-му. Не дивлячись на отриманий гонорар та схвальний коментар від редактора, масових відгуків серед читачів розповідь не отримала. А ось вже наступна публікація "Настання ночі", опублікована у 1941-му, стала дуже популярною серед прихильників фантастики. Ця розповідь, через багато років перетвориться на повноцінний роман.
З 1939-го року, автор серйозно береться за написання творів. З 1942-го року Азімов починає писати серію фантастичних романів "Фундація" (1942-1943).
“Фундація” - це книжкова серія, яка розповідає про далеке тисячоліття. Головний герой, Гері Селдон завдяки своїм науковим здібностям, навчився пророкувати майбутнє. І він приходить до того, що його процвітаюча цивілізація, невдовзі обернеться на попіл. Гері бачить, що Імперія стоїть на порозі розлому: бюрократія, криза, технологічний застій, соціальні протиріччя та інші масштабні катаклізми. І його завдання - запобігти цьому.
Найбільш значними у його творчості також стали твори "Я, робот" (1950-го), "Вони не прилетять" (1958-го), "Імперія" та "Кінець вічності" (1955-го).
"Я, робот" - найважливіший роман у ряду робіт Азімова. Він формулює основні поняття робототехніки та головні закони взаємодії між роботами і людьми. Історія розповідає про порушення стандартного протоколу, ставить питання, чи є у штучного інтелекту можливість для розвитку. Ми дізнаємося про нелегкі взаємини робота і людини, і що може змінитися в майбутньому між творцем і його машиною.
У 1958-му році, автор починає вести колонку у журналі Fantasy and Science Fiction, якою займається до кінця життя. В загальному, він написав близько 399 статей. Не забував автор і про наукові праці, він видає безліч підручників та методичних збірок про фізику, хімію, астрономію, біологію та математику.
Останніми його творами стали романи: "Настання ночі", "Двохсотлітня людина" та "Потворний хлопчик".
$Особисте життя
Познайомився автор з майбутньою дружиною Гертрудою на побаченнях наосліп, у 1942-му році. І через кілька місяців, вони вирішили одружитися. У пари народилося двоє дітей. Через постійну роботу Айзека і нагайні подорожі, їх шлюб почав повільнорозвалюватися. Як результат, у 1973-му році, вони офіційно розлучилися. Автор повністю взяв на себе моральний і матеріальний тягар розлучення.
Та не встигнувши посумувати, у цьому ж році, письменник одружується вдруге. Обраницею стає Джанет Джеппсон - відомий психіатр, і майбутня співавторка Айзека. Вони познайомилися у 1959-му році на Нью-Йоркській Всесвітній конвенції. Дітей від Джанет Азімов не мав.
$Смерть
У 1977-му році письменник пережив інсульт, після якого, в 1983-му році йому зробили операцію на серці. Проте, як виявилося пізніше, донор крові для автора мав ВІЛ-інфекцію, яку й передав Айзеку.
Довгий час, письменник приховував цю інформацію, через дискримінацію щодо таких хворих у суспільстві. Тільки після тривалого часу, коли автора вже не було в живих, його дружина розповіла репортерам правду.
В одному з інтерв'ю, його запитали, що він буде робити, якщо дізнається, що йому залишилося жити лише півроку. І він відповів: "Я буду друкувати швидше". Помер Айзек у 1992-му році. Причиною смерті стали ускладнення через ВІЛ, що призвели до серцевої та ниркової недостатності.