Антон Павлович Чехов був та залишається широковідомими російським письменником, прозаїком та драматургом, який однак мав українське походження. За свою письменницьку кар’єру, яка налічує не багато не мало 25 років, він створив понад 300 творів, хоч за фахом був лікарем.
$Ранні роки
Антон народився багатодітній сім’ї у Таганрозі 17(29) січня 1860 року. Батько його був кріпаком якого згодом дідусь письменника викупив з неволі, а через деякий час він став торговцем. Антон був третьою дитиною в сім’ї та змалку допомагав не тільки батьку на роботі, торгуючи там кожного дня, а й сумлінно виконував роботу удома допомагаючи батькам.
$Освіта
Початкову освіту хлопець отримував у грецькій школі, що розташовувалася у місті Таганрог. Його вчителем був злий грек, який заставляв малого у буквальному сенсі слова зазубрювати уроки, і в разі чого бив того лінійкою по руках та ставив на коліна у куток на гречку чи сіль. Проте саме в період навчання тут Антон робив свої перші кроки на літературному поприщі. Провчившись тут два роки, вже у віці восьми років хлопчик вступив на навчання до Таганрозької гімназії (яка нині носить його ім’я).
У році 1879 – му юнак вступив до Московського університету, вибравши для себе медичний факультет. Тут одним з викладачів письменника був професор М. Скліфософський. Навчання в університеті хлопець суміщавав з різним підробітками. Так, встиг покравцювати репетитором, а також деякий час співпрацював в різноманітними журналами, що суміщавав цю роботу з написанням гуморесок. У тому ж році брат Антона переїздить до Московської області, влаштувавшись на роботу на посаду учителя у місті Воскресенськ. Йому для проживання надали доволі велику квартиру, де влітку відпочивав Антон та вся його сім’я.
Таким чином у 1881 році під час таких подорожей письменник звів знайомство з доктором П. Архальгенским, який завідував лікарнею у місті Воскресенськ. І вже з наступного, 1882-го, ще фактично будучи студентом вже іноді долучався до «лікарняної» діяльності допомагаючи лікарям з пацієнтами.
$Творчість
Загалом у Антона Чехова є два періоди йог творчості. До подорожі в Сахалін і після.
Так, перший розпочався у 1880 році коли він ще навчаючись в університеті опублікував у журналі «Бабка» одну зі своїх розповідей під назвою «Лист до вченого сусіда» та гумореску «Що найчастіше зустрічається в романах, повістях тощо». Так відбувся свого роду дебют у письменницькій діяльності Чехова. Упродовж наступних років письменник продовжував писати (відточуючи свою майстерність) різноманітні оповідання, гуморески та фейлетони, які публікувалися у таких журналах як: «Будильник», «Глядач» та гумористичних тижневиках що видавалися у Петербурзі : «Осколки», «Стрекоза» . Також Антон Чехов співпрацював з різними газетами.
Закінчивши університет у 1884-му Антон продовжив працювати у лікарняній сфері, влаштувавшись на роботу повітовим лікарем у Чікінську лікарню. Після чого бла робота у лікарні міста Звенигород де він займав посаду лікаря. Лікарську діяльність Чехов поєднував з творчістю. Так, починаючи з 1884-го він був задіяний у «Петербурзькій газеті», а з 1886 до 1893 –го року співпрацював з газетою «Новий час», під час роботи з якою працював над створення збірки «Пестрые рассказы», яка побачила світ у 1886 – му, та «Невинные речи» написана у 1887 році. Після цього була співпраця з газетою «Російські відомості» з 1893-го до 1899-го, і саме в цей час письменник вирішив відмовитись від свого псевдоніму та підписувати свої твори справжнім іменем. Але ще до цього, у 1882-му письменником було написано збірку оповідей під назвою «Витівка», хоча той через цензуру так і не було надруковано. Замість цього, у 1884-му було видано його новий збірник оповідань «Казки Мельпомени», під підписом «А. Чехонте».
Період між 1885-86 роками для Чехова був розквітом його роботи в напрямі белетристика. Так, він створював короткі гумористичні оповідання. Проте у 1886 – му письменник, отримавши лист від російського літератора Д. Григоровича (в якому той критикував Чехова за те, що він витрачає свій час «на нікому не потрібні дріб’язки») вирішив полишити таку «марну» роботу. Так, починаючи з 1887-го його оповідання почали все рідше і рідше з’являтися у гумористичних журналах, а також письменник звільнився з журналу «Будильник». На зміну коротким легким оповідям прийшли довгі строгі та серйозні тексти. У тому ж році Чехов вирушив на Південь «в пошуках натхнення та нових вражень» , оскільки у той час «був від себе не у захваті». Потрібно сказати, що подорож вплинула на нього на нього позитивно, в результаті чого він створив твір «Степ», який згодом було надруковано у «Північному віснику». Той факт, що твір письменника видав такий крупний журнал, звернув на його творчість неабияку увагу, зокрема зі сторони критиків. Наприкінці 1880 - х років письменник створив твори «Спати хочеться», «Баби» і«Княгиня». А 1888-му, восени його було нагороджено половинною Пушкінською премією Академії наук за написаний ним збірник «В сутінках». В цей період письменник проживав на Садово-Кудринській вулиці, що у місті Москва, орендуючи флігель в два поверхи для себе, батьків, сестри Марії та одного з братів. У 1888 році сім’я письменника змінила місце проживання, оселившись у флігелі під назвою «Лука», що розташовувалася біля міста Суми з метою провести та весну та літо. Флігель який орендував письменник життя існує і сьогодні, на ньому встановлено пам’ятну дошку з барельєфом А. П. Чехова.
Так закінчився перший період у письменництві Антона Чехова. Далі була поїздка до Сибіру, а через деякий час на Сахалін, яка за словами письменника мала вплив не тільки на нього, але й на написані ним у подальшому твори.
Повернувшись до Москви, 1892-го він придбавши помістя в регіоні у Меліхово, проживаючи в якому написав більшість своїх творів (а саме сорок два), продовжував вести медичну практику, та взявся за написання книги «Острів Сахалін» над якою працював впродовж п’яти років. І так було розпочато другий період у творчості Антона Чехова. В цей час також були написані твори: «Стрибуха», «Палата №6» та інші.
$Особисте життя
У травні 1892 – го він одружився з О. Л. Кніппер, яка була відомою російською акторкою, яка виступала у Московському Художньому театрі. Жодної дитини у цьому шлюбі не народилося, хоч дружина письменника декілька разів вагітніла. Можливо причиною тому стала відстань між ними, оскільки вже після пів року подружнього життя вони почали жити порізно. Він у Ялті (лиш зрідка навідуючи дружину), вона у Москві.
$Смерть
Ще будучи хлопчик 10-ти років Антон вже відчував «стискання у грудній клітині». А в роки навчання в університеті переніс туберкульозе запалення очеревини. Починаючи з 1884-го року у письменника кровоточила права легеня через що він «кашляв кров’ю». Згідно деяким проведеним дослідам в життєписі Чехова, дійдено до згоди у тому, що його подорож Сахаліном була фатальною, хоча це «проявилося» тільки через деякий час. Там він знаходився в жахливих умовах, прокладати собі шлях по бездоріжжю, у мокрому одязі та взуті, що звичайно не могло не мати наслідків. З іншого боку загостренням його захворювання могли бути його часті поїздки з Ялти до Москви та назад. «Підлило масла у вогонь» й те, що письменник до майже сорока років ніяк свою хворобу не лікував, що призвело до хроніки.
Так, 2 (15) липня у 1904-му році письменник перебуваючи на курорті у Німеччині відчув погіршення у стані здоров’я. То «нагадало про себе» його запущене захворювання. На цей раз смерть таки вирвала письменника з «долонь життя». Помер він у місті Баденвейлер. В ніч з 1 на 2 січня він прокинувшись відчував себе настільки погано, що спочатку попросив викликати лікаря, після чого «замовив» шампанського. Після огляду лікаря, Антон Чехов взявши келих з шампанським сів навпроти нього, та сказав спочатку на німецькій мові, а потім і на російській «Я помираю». Потім посміхнувшись до лікаря, додав «Давно я не пив шампанського», після чого осушивши келих до останньої краплі тихенько ліг і заснув, щоб більше вже ніколи не прокинутися. Похоронили письменника у Москві куди 9 (22) липня доставили труну з його тілом. Відспівували його у в Успенській церкві Новодівичого монастиря, поховавши спочатку поряд з його братом на кладовищі за тією самою церквою. Могила письменника спочатку була досить скромна, на ній було встановлено деревинний хрест, а також ліхтарик з лампадкою.
Через декілька років, у 1908-му, у день смерті письменника деревинний хрест було замінено на мармуровий пам’ятник у стилі модерн, над проектом якого працював художник Л. Браїлівський.
У 1933-му коли монастир за яким було поховано письменника закрили, було вирішено перепоховати його за стіною монастиря, що на Півдні. І вже зовсім скоро, 16 листопада на очах друзів, шанувальників та родичів могила Чехова була розрита, а труна з його останками на руках перенесена на нове заздалегідь підготоване місце( на цей раз поряд з батьком). Через деякий час до нового місця поховання було перенесено також два надгробки ( письменника та його батька).
Цікаві відомості з життя письменника
1. Улюбленою породою собак письменника була такса, яких у нього за життя було дві.
2. Антон Чехов мав велику колекцію марок.
3. Подейкують, що письменник з –поміж інших ласкавих слів які вживав по виношенню до своє дружини, також називав її собакою, змією та актрисулькою.
4. Найперший пам’ятник поету було встановлено у Німеччині у 1908 році.
5. Чехов шукав смішні прізвища людей, які потім використовував у своїх творах.
6. Існує видавництво у Нью-Йорку яке названо в честь письменника.
7. Практично все що нажив за життя письменник заповів своїй сестрі Марії.
8. Письменник прожив дуже коротке життя, всього лише 44 роки, та передбачив свою смерть.
9. Письменник доволі часто виправляв чужі тексти, це для нього було свого роду гімнастикою.
10. Антон Чехов разом з дружиною були таємно повінчанні.
11. Всесвітня відомість прийшла до письменника лише після його смерті.
12. Перша постановка над якою працював письменник мала повний провал.
13. Чехов з поміж різних видів діяльності також займався благодійністю.
14. У листуванні з друзями часто розповідав їм про свої «походеньки» з жінками легкої поведінки. За все життя у нього було приблизно тридцять жінок
15. В один з періодів свого життя письменник хотів покінчити життя самогубством через шалений натиск на нього зі сторони критиків.
16. Не раз піддавався переслідуванню зі сторони жінок (серед яких були не тільки шанувальниці, ай колишні, та ті, які хотіли мати стосунки з письменником).
17. У віці 26-ти років Антон Чехов мав намір побратися з Е. Ефрос, та майже у день весілля «змінив свою думку», розірвав заручини та втік.
18. Свого часу письменник відмовився від звання академіка, що викликало резонанс.
Підводячи підсумки життя Антона Чехова можна без тіні сумніву сказати, що життя його було не тільки цікавим, але й доволі насиченим на різні події, за завжди викликало інтерес до нього не тільки за часів його життя але й тепер. До того ж він відзначився своєю письменницькою діяльністю заливши по собі більше тисячі творів, які з задоволенням читають й наші сучасники. Що й казати… Антон Чехов умів жити на повну, чого можна побажати й всім нам!