(1977 – дотепер)
Джон Ґрін – один із найбільш визнаних американських письменників сучасності. Першою роботою, яка принесла йому популярність стала книга – “Провина зірок”, яка стала особливо відомою серед підлітків.
$Ранні роки
Джон народився 24 серпня 1977 року в Індіанаполісі, штат Індіана, його батьками були Майк та Сідні Ґрін,та яскравим спогадом його дитинства було те, як часто їх родина змінювала місце проживання, через три тижні після народження Джона, вони переїхали до Мічигану, потім переїхали в Бірмінгем, штат Алабама, і нарешті в Орландо, штат Флорида, де й залишились надовго. Також, у Джона є молодший брат – Хенк Ґрін, з яким він підтримує все життя досить теплі відносини.
$Освіта
Спочатку він ходив до середньої школи Гленрідж, але початкову та середню освіту він отримав в підготовчій школі Лейк Хайленд, його згадки з того місця не дуже приємні, він часто казав про те, що над ним там знущались та його життя в той час було досить важким. З часом, він вступив до школи Індіан Спрінгз, недалеко від Бірмінгема, закінчив він цю школу в 1995 році, та саме цю школу пізніше він зображував у своїй роботі – “У пошуках Аляски”.
Згодом, після закінчення школи, він вступив до Кеніонського коледжа, де він вивчав одразу дві спеціальності – англійська мова та релігієзнавство, закінчив він коледж у 2000 році. Після отримання освіти, він дуже хотів стати єпископським священиком, тож вступив до Чиказького університету Богослов’я. В 23 роки, під час його навчання в університеті, він був направлений працювати в дитячій лікарні та саме це місце змінило його життя та відношення до світу. Там він працював лише 5 місяців, але цього йому вистачило на все життя, адже він контактував здебільшого з дітьми, які страждали від невиліковних захворювань та вже були здебільшого на термінальних стадіях. Все це надихнуло його стати письменником та писати про весь цей біль, які переживають ні в чому не винні, беззахисні маленькі люди. Такий життєвий досвід сильно позначився на його творах.
$Творчість
Так і не закінчивши університет, він почав працювати помічником в журналі Booklist та багато часу присвячував літературній діяльності. Його обов’язками було написання рецензій до різних книжок, також допомагав й у видавничій справі. Перебуваючи на цій посаді, він переглянув та перечитав величезну кількість різних книжок, починаючи від художньої літератури, закінчуючи книжкам про різні релігії та мутації. Більш того, він навіть працював на “New York Times”, де теж писав рецензії до книжок, крім того, він працював на радіо – робив радіоесе для місцевої радіостанції Чикаго. В той час він починає написання свого першого бестселеру – “В пошуках Аляски”, який опублікував вже перебуваючи в Нью-Йорці в 2005 році. Ця книга була опублікована видавництвом Dutton Children's Books та дуже швидко стала популярною в Америці,а згодом й у всьому світі. Цей роман розповідає читачу історію про підлітка Майкла, його кохання, розчарування та цей чудовий, але дещо болючий період підлітковості. Джон запевнює, що натхненням для цього роману стала його юність, а саме час, коли він був в школі Індіан Спрінгз, в романі ця школа називається – “Калвер Крік”.
За цю роботу Джон був нагороджений премією Майкла Л. Прінтца в 2006 році, яка визнавала цю роботу найкращою книгою написаною для підлітків, більш того, сама робота встановила рекорд за перебуванням у списку бестселерів “New York Times” – цілих 7 років. “У пошуках Аляски” – увійшла в топ – 10 найкращих книг для підлітків", а в 2012 році книга знову потрапила до списку бестселерів “New York Times” серед дитячих книжок. Також права на фільм були викуплені в 2005 році Paramount, але проект так і не зрушив з місця.
Другий його роман - “Досить Катрін” став не менш популярним за перший, він був опублікований в 2006 році. Праця стала фіналістом премії “Los Angeles Times Book Prize” та зайняла друге місце за премією Майкла Л. Прінтца. Роман також присвячений підліткам та їх важкому, незрозумілому життю. Зі своїми колегами - Морін Джонсон та Лорен Міракл, Ґрін створив спеціальну збірку, яка складається з трьох взаємопов’язаних коротких історій. У листопаді 2009 року ця книга зайняла 10 місце у списку найкращих бестселерів ‘New York Times’ серед дитячих книжок.
В 2008 році письменник подарував своїм фанатам третій, але від того анітрохи не гірший, роман – “Паперові міста”, адже він зайняв 5 місце у списку найкращих бестселерів серед дитячих книжок за версією “New York Times” в 2009 році, також Джон отримав премію Едгара Алана По за “Паперові міста”. У 2014 році Джон заявив, що компанія Fox 2000 викупила права на екранізацію цього роману і вже влітку 2015 року фільм вийшов у прокат.
Наступним та найбільш популярним його романом стала праця – “Провина зірок ”, книга виходить у 2012 році та за декілька днів займає перше місце серед бестселерів за версією “New York Times”. Саме у цьому романі ми бачимо як сильно на Джона вплинуло його перебування у лікарні серед важкохворих діточок, адже в цьому романі головною героїнею є дівчина, яка хворіє раком, закохується, розчаровується та просто проживає свій найкращий період у житті. Також у 2013 році книга стала “Книгою року” в номінації книг для підлітків, а вже в 2014 році виходить фільм, який зробив роботу Ґріна ще більше відомою. У 2013 році він заявив, що знаходиться в процесі написання нової роботи – “Ракетка”, проте з часом, він написав в мережі, що пише зовсім іншу книгу.
Відношення Джона до своєї творчості є досить критичним, він часто приймає та підтримує помилки, на які йому вказують його читачі, тож він точно не ідеалізує себе та свою творчість. Вже восени 2015 року він оголосив, що починає свій п’ятий роман та буде відсутній протягом наступних десяти місяців у соціальних мережах та на його YouTube каналі, також, він попередив, що кількість публічних виступів теж буде обмежена.
У 2017 році його фанати нарешті дочекались його нового роману – “Черепахи аж до низу ”. В цьому романі є детективна лінія, також є і любов й дружба, проте головним у цьому романі є боротьба головної героїні з її психічним захворюванням – ОКР (обсесивно-компульсивним розладом). Перед виходом цїєї книги, Джон зізнався у тому, що ця праця є дуже особливою та особистою для нього, адже це його перша спроба описати захворювання, з яким він живе та бореться все своє життя.
Кажучи про внесок Джона в літературу, потрібно перш за все відзначити його величезний вплив на підлітків всього світу, адже його ніжні та чуттєві книжки допомагали “ще не дорослим, але вже не дітям” долати усі проблеми, що життя їм приготувало. Він навчає їх боротися зі смертю, віддаватися любові та почуттям, жити та насолоджуватися життям. Щодо літератури, то кількість його нагород та той факт, що він потрапив у рейтинг “Forbes” , як найбільш високооплачуваний письменник каже про те, що просто талановитим його важко назвати, він - Геній у своєму жанрі.
$Особисте життя
Крім його робіт, він ще є дуже доброю та щирою людиною , адже він зі своїм братом створив на YouTube чудовий проект – “Project for Awesome”,оскільки вони є досить популярними в цій мережі, за цей час вони змогли зібрати близько півтора мільйона доларів на благодійність, включно такі проекти, як “Pink Daisy Project”, який допомагає жінка з раком грудей, та “Friends of the Earth”.
Тепер Ґрін мешкає в Індіанаполісі, штат Індіана разом зі своєю дружиною – Сарою Уріст Ґрін, вона була куратором в Музеї сучасного мистецтва в Індіанаполісі. Познайомились вони в 2006 році та з того часу завжди були разом, також цікавий факт - через те, що вона ніколи не з’являється на його каналі в YouTube, фанати Джона називають її "Єті". У них двоє дітей, Генрі та Еліс, а також західноірландський тер’єр на ім'я "Віллі". Цікава історія, пов’язана з молодшою дитиною, а саме з її ім’ям, адже під час прямого ефіру в 2013 році з Білим Домом, Джон разом зі своєю дружиною запитав у президента Сполучених Штатів, як слід назвати свою ненароджену доньку - Елеонора чи Аліса, але президент відмовився робити такий вибір за батьків.
Важливим для Джона є те, що він був одружений у католицькій церкві, адже релігія завжди відігравала помітну роль в його житті, також він активно підтримує біженців, що теж пов’язано з його вірою. Джон – фанат футболу, його улюбленим футбольним клубом є Ліверпуль, також з 2015 року він став спонсором футбольного клубу Вімбілдон. Джон з самого дитинства хворіє обсесивно - компульсивним розладом, деякий час він широко обговорював свою боротьбу з цим захворюванням на своєму YouTube каналі.