Ерік Вольф Сігел – американський письменник та сценарист, викладач, професор античної літератури.
$Ранні роки
Проранні рокиписьменника відомо дуже мало, народився Ерік Сігел у Нью-Йорку 16. 06. 1937 року у сім'ї раввина - Шмуэля Сігела і Сінтії Сігал. Ерік з самого дитинства був зосереджений в іудейській культурі.
$Освіта
Сігал здобув чудовуосвіту, письменник навчався у початковій школі м. Брукліна, після цього навчався у літній школі у Швейцарії.
У 1958 році Сігал вступив у Гарвардський університет, який закінчив із диплом доктора у 1965 році.
Після закінчення Гарвардського університету письменник залишається там працювати, він працював професором грецької та латинської літератури, одночасно Ерік Сігал працює ще в двох університетах, зокрема у Єльському університеті та Пристанському.
Крім цього Ерік працював також Вольфсонськрму коледжі – Оксфордського університету. Читав лекції у Мюнхенському університеті, в університеті Тель-Авіва та в коледжі у Дортмунді.
$Творчість
Перші кроки дотворчостіЕрік Сінгел зробив навчаючись на останніх курсах університету, щоб (трохи) заробити він писав театральні огляди до п’єс, виступив співавтором мюзиклу про Троянську війну, саме ця п’єса стала початком творчості для письменника.
Працюючи в університеті Сінгел займався перекладацькою діяльністю, він переклав комедію Плавта, яка отримала хороші відгуки від критиків.
Крім літератури, молодий Ерік Сінгел займався бігом, часто брав участь у марафонах, в історії спорту Еріка Сінгела знають, як коментатора Олімпійських ігор, автора багатьох фільмів про спорт та спортивного журналіста.
У 1968 році Ерік написав сценарій для фільму «Жовтий підводний човен» для групи Бітлз, цей мультфільм вважався найкращим на той час і приніс письменнику чималу славу. Після виходу мультфільму, як згадує сам Сігал, люди показували вікно квартири, де він жив і говорили, що тут живе популярний кінорежисер завдяки йому ми дивимося «Жовтий підводний човен».
Після цього Сінгал написав розповідь про кохання двох студентів, студента із Гарварду та студентки із Редкліффа. Кохання Олівера та Дженніфер, була чудовим, але в кінці розповіді дівчина помирає від раку. Спочатку розповідь не була опублікована, згодом за рекомендаціями свого друга – Луїса Уолеса, переробив розповідь у повість. «Історія кохання» як повість була надрукована у декількох журналах, його прочитали жінки середнього віку і Сігел отримав багато вдячних слів від них.
Коли ж у 1970 році вийшла книга «Історія кохання» вона стала шедевром і принесла письменнику неабияку славу. Книга була перекладена на 33 мови світу, крім цього за статистикою цю книгу прочитав кожен 5 американець.
Згодом повість «Історія кохання» була переписана у кіносценарій, який купила кіностудія Paramount Pictures, яка на зйомки фільму потратила 2 млн доларів, а заробила 200 млн. доларів.
У 1970 році презентували фільм за мотивами роману Еріка Сігела «Історія кохання», фільм «Історія кохання» був номінований на сім премій Оскар, в тому числі була номінація і за сценарій повісті, премію фільм отримав тільки за музику.
Кіносценарій «Історія кохання» був нагороджений премією «Золотий глобус» у 1971 році.
На жаль літературні критики не були в такому захоплені, як публіка і постійно закидали автору не серйозність та буденність у його творчості. Комітет національної книжкової премії пригрозив Сінгелу, що як книга не буде знята з конкурсу на найкращий роман, то він позбудеться викладацької роботи, потым Ерік зняв свою книгу з конкурсу.
Та все ж таки через роман «Історія кохання» Сінгел втратив роботу у Єльському університеті, адже колеги по роботі постійно звинувачували ріка у його несерйозності, мовляв не можливо плутати дослідження в античній літературі та романістику.
Після цього Ерік Сінгел довго шукав роботу поки не осівся в Оксфордському університеті.
Крім книги «Історія кохання», Сінгел написав ще 11 романів, серед них: «Історія Олівера», «Сценарій щастя»,»Тільки кохання», «Премії», «Зберігаючи віру», «Однокурсники», багато його романів письменника стали бестселерами, три з них було екранізовано.
$Особисте життя
Особисте життяписьменника було щасливим, але тільки за другою спробою. Навчаючись у школі та хлопцеві сподобалася на рік молодша дівчина Дженні, якій він писав листи та признався у коханні. Багато років юний Сігал залицявся до дівчини, він навіть їздив на зустріч з її батьками та сподобався всім її родичам, лише не її. Сестра Дженні про зустріч з Еріком сказала, «Так він не високого зросту, але в нього велике серце». Сігал взаємності так і не отримав, дівчина, в яку він був закоханий, вийшла заміж за іншого і переїхала з Америки жити в Ізраїль.
У 1975 році він одружився з Карен Маріані Джеймс, яка працювала редактором української літератури. В письменника було дві дочки : старша дочка Франческа теж стала письменницею, як і батько і зараз працює над написанням різних творів та романів.
Молодша дочка Міранда Сігал.
Останні роки
Востанні рокижиття Ерік Сігал перебрався з сім'єю до Лондона. У 1980 роках письменник відчув, що хворий, діагнозом була хвороба Паркінсона. 25 років письменник боровся із хворобою і 17 січня 2010 року його не стало. Причиною став серцевий напад. Похований Ерік Сінгел на одному з кладовищ у Лондоні.