Цікавою постаттю у всесвітній літературі є Генрі Лонгфелло. Повністю його ім,я звучить, як Генрі Водсворт. 27 лютого 1807 року значиться в історії, як дата його народження. На світ з,явився письменник в одному зі штатів Америки, в невеликому місті Портленд. В родині виховувалось двоє дітей. Тому майбутня знаменитість підростав в компанії братика Самуеля. Батьки підтримували у сім,ї суворий порядок та змалку вчили хлопчиків дотримуватись традицій. Батько на ім,я Стефен присвятив себе адвокатурі. Тому, своєму нащадку хотів такої ж долі. Щоб той вивчився та працював адвокатом. Але в серці маленького талановитої людини, вже у тому віці, народжувалась любов до книжок. В нього навіть був улюблений автор, прізвище якого Ірвінг. Його юнак читав весь вільний час. Мама й тато ще з дитинства могли припуститися думки, що з цього малого адвоката не виросте. Проте, надія, як відомо, помирає востаннє.
Коли наступив час вибору професії та навчального закладу, перед студентом відкрилися двері Боудинського коледжу. Там він відчув у собі потяг до іноземних мов. Навіть почав мріяти про те, щоб закріпити свої знання. В цьому допомогли б мандрівки по відповідних країнах. У 1825 році отримавши диплом, насправді вирушаю у подорож. Европейські країни захоплюють поета. Там він свої теоретичні знання посилює практичними. В подорожах минає декілька років життя. Натхненний місцевими звичаями та культурою, турист вертається на рідну землю. Там на нього з нетерпінням чекає коледж, який нещодавно закінчив. Тільки тепер його запрошено виконувати не роль студента, а працювати професором, викладаючи уроки майбутнім випускникам. Тому, у 1829 році, Генрі починає будувати свою кар,єру викладача, яка зайняла в нього шість років. У 1835 році завершує працювати у вишу. Попереду великі перспективи. Адже, такого талановитого професора не можуть не помітити інші заклади освіти. У 1835 році він отримує пропозицію, перед котрою не може встояти. Бо тепер він працюватиме в Університеті Гарварду. Це прекрасний досвід, який обов,язкого стане в пригоді у необхідний період. Вже у 1836 році Генрі приступає до виконання своїх обов,язків. Цієї справі присвятив вісімнадцять років, покинувши викладання у 1854 році.
Найважливішою справою всього життя визначного поета, було написання віршів та поем. Свою серйозну роботу над цим він розпочинає у 1839 році. Випустивши в маси першу збірку віршів, він отримав шалену популярність, що з кожним наступним літературним витвором підіймалася до небес. У 1842 році народжуються нові балади та вірші, що надруковані у черговому збірнику.
"Псалом життю"- вірш, що вперше з,явився на сторінках журналу у 1838 році. Не одна подія, що трапилась на той момент в житті автора, привела до того, щоб взяти до рук перо та почати творити рядки цього шедевру. В той період він відчував душевний біль від втрати близької людини. Працювавши тоді в Університеті, в нього з,являються однодумці, від яких отримує бажане натхнення. Та ще й, вивчаючи життя відомого Гете, на думку приходить ідея про створення вірша. Переживши отримані емоції, через деякий час народжується Псалом. Суть твору полягає в найголовнішому, чого кожен повинен дотримуватися. Треба володіти сильним духом та силою волі. А, якщо цього не маєте, то робіть все для того, щоб розвивати в собі ці найцінніші якості. Бо, йдучи по життю, не можливо радіти йому в повній мірі, коли присутня слабкість характеру. Тільки сильна людина зможе пережити всі негаразди й гористі, з якими стикається кожен із нас на протязі всього існування.
"Пісня про Гайавату"- поема, яку вперше, у 1855 році, побачили мешканці Сполучених Штатів Америки. Викладаючи свої мудрі думки в рядках, письменник звертається до народу, що мешкає у племенах Індії. Вони, в жодному випадку, не повинні вдаватися до суперечок один з одним. Тоді вони втрачають свою могутність. Бо, коли індіанці разом, то вони згуртовані та сильні. А, коли кожен окремо, то будь- який ворог зможе, не прикладаючи особливих зусиль, здолати та знищити їх націю.
Зміни в особистому житті трапляються у самому розпалі викладацької діяльності. У 1831 році вирішує покласти край життю одинака, одружившись вперше. Перший рік існування подружжя пройшло тихо, мирно та в любові. Проте, вже через декілька років, під час европейської мандрівки, жінка помирає. Чоловік повертається додому у статусі вдівця. Майже через десять років доля дарує нове кохання. У 1843 році пара йде під вінець. Але, тут теж щастя виявилось короткостроковим. У 1861 році поет ховає близьку людину, свою дружину. На певний період яскраві барви зникають із його похмурого життя. Тяжка втрата дуже болісно переноситься чоловіком. В нього залишились донька та син, які відтепер, стають головним об,єктом обожнювання.
Декілька останніх років стан здоров,я Лонгфелло погіршився. Іноді у нього загострювався ревматизм, який трохи відбирав сили. Але, маючи величезну силу духа та любов до життя, поет не втрачав віри у краще існування. 24 березня 1882 року серце назавжди перестає подавати ознаки життя. До таких непоправних наслідків привів апендицит, який перейшов у перитоніт. Помер письменник в штаті Америки у місті Кембридж.