Євген Павлович Гребінка був відомим українським письменником, педагогом, видавцем, громадським діячом, а також написав велику кількість різноманітних байок та був
$Ранні роки
Майбутній письменник побачив світ 21 січня ( 2 лютого) 1812 року в селі Убіжище (нині Мар’янівна), що у Полтавській губернії, Російська Імперія. Батько його, Павло Гребінка був відставний штаб – ротмістр. У хлопця був також молодший брат, Микола, який згодом став видатним архітектором. Євген зростав допитливим та розумним хлопцем, який вже з ранніх років мав широке коло інтересів.
$Освіта
Початкову освіту хлопець здобував в домашніх умовах. А згодом, у період між 1825 – 1831 роками проходив навчання у Ніжинській гімназії вищих наук. В той же період він почав писати свої перші вірші.
$Творчість
Ще під час навчання, у 1827 – му році Євген створив свій перший твір в драматичному жанрі для самодіяльного театру під назвою « В чужие сани не садись», і зовсім скоро, вже у 1829 році розпочав роботу на своїм першим перекладом поеми написану Пушкіним «Полтава» на українську мову. Також Євген був задіяний у процесі публікацій учнівських творів Миколи Гоголя, М. Прокоповича, та інших авторів, з яких потім було складено рукописні журнали.
В рік закінчення Євгеном гімназії було надруковано його дебютний вірш «Рогдаев пир». Тоді ж Євгена було відряджено у восьмий резервний Малоросійський полк обер – офіцером, який було створено з метою придушити польське повстання. Проте вони потерпіли невдачу і восени після поразки він пішов у відставку.
У році 1834-му Гребінка вирушив до Петербургу, де був деякий час чиновником, а вже через чотири роки, змінивши сферу діяльності, у 1838-му влаштувався на посаду викладача російської словесності та викладав у деяких військових училищах.
Тим часом письменник не забував писати твори, і в результаті, того ж року, восени, «народився» його збірник «Малороссийские приказки», яка в своєму складі мала декілька ліричних віршів у романтичному жанрі, хоча більшу частину займали все-таки різноманітні байки.
У 1836-му році було опубліковано перекладену ним поему Пушкіна «Полтава» над якою письменник почав працювати ще в період навчання у гімназії.
Потрібно відмітити, що Євген писав не лише на українській, але й на російській мовах, оскільки саме «творчість на російській» давала можливість письменнику набути авторитету та утвердитися в літературному колі у Петербурзі.
Напевне тому що Гребінка писав від душі, всі його твори, а особливо вірші у романтичному стилі так швидко набули популярності серед його сучасників. Такі з них як, наприклад: Очи черные…» (який письменник присвятив своїй дружині), та «Помню, я еще молодушкой была…» навіть стали у Росії народними романсами.
Так, все більше вливаючись у літературне середовище, Євген познайомився з багатьма видатними письменниками та іншими творчими особистостями серед яких був і Тарас Шевченко. Зустріч ця відбулася у 1835 – му році.
Починаючи з 1837-го Євген Гребінка працював у Дворянському полку у ролі викладача російської мови.
Паралельно з цим він збирав твори написані українською мовою та пробував організувати їх публікацію низки додатків у журналі«Отечественные записки». Разом з цим був одним з організаторів визволення Т. Шевченка з неволі.
З творами нічого не вийшло, у публікації письменнику було відмовлено, та він не засмутився, натомість створи з них альманах під назвою «Ластівка», який було надруковано у вересні 1841-го року.
А за рік до цього, у 1840-му, Євген допомагав Т. Шевченку над створенням його «Кобзаря» заохочуючи того до написання віршів, які обіцяв одразу опублікувати.
Повертаємося далі, у 1839-му до Петербургу завітав знайомий Гребінки, П. І. Мартос, який погодився стати спонсором Шевченка. Таким чином у 1840-му було у вигляді маленького примірника опубліковано «Кобзар», в якому були такі твори як: «Думи мої», «Катерина», «На що мені чорні брови», «До Основ'яненка» та низка інших.
У тому ж 1840- му, було опубліковано одразу дві повісті письменника, в журналі «Отечественные записки» повість ««Записки студента», а іншому - «Утренняя заря» - другу «Кулик». Через два роки, світ побачила ще одна повість під назвою «Сеня».
А ще через рік, у 1843-му він вирушив до України разом з Т. Шевченко. Вони відвідали Харків, а також маєток Тараса, що розташовувався у селі Мосівка, що на Черкащині. Тоді ж було надруковано ще один твір Гребінки, роман «Чайковський» у тих же ««Отечественных записках», епіграфи до якого письменник «позичив» з деяких творів Т. Шевченка.
У 1844-му було надруковано роман «Доктор», який за словами А. Чехова був одним з найкращих творів літератури того часу, та який не тільки можна, але й потрібно перевидавати для ознайомлення з ним наступних поколінь.
У 1845-му році Гребінка опублікував нарис «Петербургская сторона», та звів знайомство ще з одним відомим письменником, П. Кулішем.
А через два роки після цього, у 1847-му Гребінка організував відкриття парафіяльного училища для сільських дітлахів у селі Рудці, що на Полтавщині. Тим часом він продовжував розвиватися на письменницькій ниві і створив ще дві повісті «Заборов» та «Приключения синей ассигнации».
За рік до цього, починаючи з 1846-го письменник розпочав публікувати збірники прозових творів ( яких до 1848-го року нарахувалося 8 томів).
Загалом творчість Гребінки, зокрема байки є результатом змішування двох моралей, яка має дві сторони медалі (панську та народну, хижацьку та гуманну), і бере початок у народній творчості. Найчастіше в своїх байках письменник використовував таких персонажей, як лисиця, ведмідь, орел, зозуля, снігур, ягня та інших. Вони є свого роду образами добра і зла, за допомогою яких письменник в доступній для народу манері передавав своє моральне відношення до цієї прірви між бідними та багатими. Його байки являють собою маленькі драматичні твори в яких протиставляються різні характери та ситуації, і саме ставлення до них і показує нам хто є хто. Твори письменника були настільки популярними ще й через легкий та цікавий стиль написання та добре пророблені персонажі.
Писав Гребінка також історичні повісті, а серед інших його творів, які набули неабиякої популярності в кінці XX сторіччя стала поетична мініатюра під назвою «Українська мелодія» («Ні, мамо, не можна нелюба любить»), яка згодом перетворившись у народну пісню, та роман написаний на російській мові ««Очи черные, очи страстные» , який у буквальному сенсі слова, прославив його на увесь світ.
$Особисте життя
Обраницею та супутницею Євгена Гребінки сталаМарія Василівна Ростенберг, з якою він познайомився на балу, на який письменника разом з Т. Шевченко запросив Петро Мартос. Саме тут тридцятирічний письменник зустрів «свою Маню» (яка була молодша від нього на 15 років) і одразу закохався. Одразу ж «не відкладаючи у довгий ящик» Євген попросив руки дівчини у її дідуся, але довелося зачекати рік, під час якого було створено прекрасний вірш в якому «оспівувалися» очі коханої. Так, взимку 1844-го вони обвінчалися, а згодом у шлюбі народилася дівчинка, яку назвали Надія.
$Смерть
Помер письменник 3 (15) грудня 1848 року у Петербурзі, Російська імперія від туберкульозу. А за декілька років до цього, відчувши неладне, він написав в одному зі своїх листів, що повертається на батьківщину, оскільки не хоче померти на чужині в оточені кацапів. І хоч похований Євген спочатку був на території Росії, однак згодом його прах переправили до Убіжища, де і перепоховали у січні 1849-го року у родинному склепі.
Цікаві відомості про Євгена Гребінку
1. Письменника називають бабкою-повитухою української літератури, наділив його таким прізвищем Омелян Пріцак. Також саме він озвучив, що більшість образів і деталей, які були використанні у ранніх Шевченківських творах були запропоновані саме Гребінкою.
2. Під час праці в Міністерстві народної освіти у Російській імперії річна заробітна плата письменника складала 3 тис. рублів. А за визволення з кріпацтва Т. Шевченка було сплачено трохи менше, 2500 рублів.
3. Письменник прожив всього лише 36 років
4. Євген Гребінка творив на ниві письменництва 15 років і за цей час написав більш ніж 50 повістей, байок та інших творів.
5. Перші свої твори письменник підписував «Гребенкин», проте, починаючи з 1832-го, під тими з них, які були написані на російській мові почав ставити підпис «Гребінка».
6. Переклад твору Пушкіна «Полтава», письменник виконав у стилі Івана Котляревського.
7. Одразу по переїзді до Петербургу, він називав його (місто), під час листування з другом з гімназії «Колонией образованных малороссиян».
8. Дружина Євгена була не першим коханням письменника. Так, в період після закінчення гімназії він був палко закоханий у сестру свого друга по навчанню. Більше того це було драмою у житті письменника.
9. Усі написані твори Євгена Гребінки були опубліковані в 1878 році українською мовою.
10. Дружина письменника пережила його на 46 років.
11. Енциклопедії з восьми томів над якими письменник почав працювати у 1847-му включають у себе сімнадцять повістей та оповідань, а також один роман, і були припиненні «поновлюватись» в зв’язку зі смертю письменника. Повне їх видання вперше було надруковано у 1862-му, а потім перевидане у 1903-му.
12. Євген Гребінка був знайомий з болгарським діячом Захарієм Княжеським, і саме він допомагав йому свого часу в підборі літератури для болгарських бібліотек.
13. Євген мав великий вплив на життя та світогляд Т. Шевченка, саме за його рекомендаціями, Тарас читав такі твори, як «Енеїда», «Історію Русів». Більше того всі вірші у «Кобзарі» були написані якщо можна так виразитися «під наглядом Гребінки» і самі він був співредактором першого видання. Тому виникає питання, а хто ж є їх автором насправді?
14. Перші дванадцять рядків своїх відомих «Очей черных» письменник написав у ннапівсвідомому, сп’янілому стані під натиском душевних мук у «Зеленому готелі» в місті Київ. До речі, вони так і не були виправлені і друкувалися, як то кажуть «в оригіналі».
Письменник по собі залишив велику літературну спадщину, яку нам потрібно оцінювати не в кількісті написаних творів, а у сенсі який у них заключається. Ми маємо намагатися підтримувати цінність літератури, музики, живопису та інших видів творчості серед молоді, та передавати наступним поколінням інформацію про таких видатних письменників як Євген Гребінка та його сучасників.