ГОГОЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ

Микола Васильович Гоголь – письменник і драматург, якого своїм вважають в Україні та Росії. Він – класик літератури. Довкола його неординарної особистості вирує чимало містики та загадок, відповіді на які літератор забрав з собою в інший світ.

РАННІ РОКИ

Народився 1 квітня (20 березня за старим стилем) 1809 року у Великих Сорочинцях, що на Полтавщині. Його батько – Василь Гоголь-Яновський – дрібний поміщик, походить з роду полковника козацького війська епохи Богдана Хмельницького.

Мати Гоголя, Марія Іванівна, мала віддалені родинні зв'язки з Мазепою, Павлом Полуботком і Семеном Палієм.

Микола Васильович, за переказами, з’явився на світ в дорозі. Його мати саме їхала до лікаря Трохимовського в передчутті пологів. Гоголь став третьою дитиною з дванадцяти. П’ятеро з них померли у різному віці.

Матір класика вважали першою красунею в Полтавській губернії. Її видали заміж у 14 років за вдвічі старшого – Василя Гоголя-Яновського. Маєток батька письменника знаходився у селі Василівка, неподалік Диканьки. Тут і минуло дитинство Миколи Васильовича.

Батько автора «Тараса Бульби» володів домашнім театром свого товариша Трощинського. Створював комедійні п’єси на підґрунті українського фольклору і виступав у ролі актора. Василь Опанасович був знаним і як письменник. Від нього Микола Гоголь і перейняв творчий талант.

Без батька класик лишився у 15 років.

Релігійно-містичні ж погляди Миколі Васильовичу заклала мати, яка була глибоко-віруючою людиною. Вона займалась духовним вихованням сина, що прослідковуються у творах драматурга.

Бабуся Гоголя, Тетяна Семенівна, прищепила онуку любов до мови та захоплення фольклором. Він почав збирати прислів’я, приказки, українські народні пісні. Підготував матеріали до українсько-російського словника. Пізніше письменник напише, що він зрозумів історії краю свого саме завдяки «такій скарбниці пісень».

ОСВІТА

У 1818 році дев’ятирічний Гоголь вступає до Полтавського повітового училища. Згодом займається вдома – бере приватні уроки у вчителя Г. Сорочинського.

З 1921 по 1928 роки – навчається у «Гімназії вищих наук» Ніжина. Завдяки приятелю покійного батька Гоголя Трощинському, Миколу Васильовича зарахували «на казенний кошт».

Гоголь перші роки навчання просидів на останній парті й не тяжів до близького спілкування з однокурсниками. За це його прозвали «мертва мисль».

З точними науками у хлопця не складалось. Натомість Микола тяжів до літератури, словесності, активно брав участь у театральних постановка та імпровізаціях. Та мріяв про славу не актора, а письменника. Тому його улюбленим місцем в гімназії стала бібліотека з сімома тисячами книг. Власне у Ніжині й народився перший твір класика – поема «Ганц Кюхельгартен».

ТВОРЧІСТЬ

Завершивши навчання у гімназії, наприкінці 1828 року дев’ятнадцятирічний Гоголь переїхав до омріяного Петербурга. Тривалий час класик не міг влаштуватися на роботу. Лише в листопаді 1829 року знайшов посаду рядового чиновника у департаменті державного господарства. Згодом став писарем департаменту уділів.

Опублікувавши 1829 року свій перший твір «Ганц Кюхельгартен», Гоголь невдовзі спалює всі примірники. Письменник не витримав негативних відгуків, надрукованих в часописі «Московский телеграф» і газеті «Северная пчела».

Після провалу в старті письменницької діяльності, Микола Васильович їде до Німеччини. Повертається до Північної столиці вже за два місяці.

Початок 30-х років – період творчого успіху Гоголя. У відомому журналі «Отечественные записки» 1830 році друкують містичну повість Гоголя «Вечір напередодні Івана Купала».

Знаковим для класика стало знайомство з бароном Дельвігом – твори Микола Васильович почали випускати в його виданнях «Літературна газета» і «Північні квіти». Невдовзі Гоголя радісно зустрічають в літературному колі – спілкується з Пушкіним і Жуковським.

Переповідають, що саме Пушкін привів Миколу Васильовича до ідеї сюжетів поеми «Мертві душі» (1842) і комедії «Ревізор» (1836).

Останній твір став революційним в драматургії Російської імперії. Письменник, на прикладі шістьох провінційних чиновників, показав правдивий образ влади – їхню сваволю, неуцтво і хабарництво.

Вихід у світ «Ревізора» розколов думку громадськості. Гоголя розкритикували й почали цькувати. Не витримавши такого гніту, класик покидає Росію на майже 12 років. Мандрував і жив за кордоном: Італії, Франції, Швейцарії та Німеччині. У цей час пише перший том «Мертвих душ», який світ побачив вже 1842 року.

Під час еміграції письменника накриває хвиля депресій та хвороб. Він занурився в пошуки істинного себе і не міг знайти розуміння з дорогими йому людьми. У такому стані Микола Васильович прожив останні десять років.

Повернувся до Петербурга Микола Васильович 1948 року і почав стрімко працювати над другим томом «Мертвих душ». Та другу частину так і не надрукували – письменник спалив рукопис. У ніч з 11 на 12 лютого 1952 року він наказав слузі принести його портфель із зошитом. Поклав рукопис в камін і підпалив. Вранці ж графу Толстому, в якого мешкав у той період, пояснив, що хотів позбавитись лише деяких речей, але спалив все.

Причин такій незрозумілій поведінці Гоголя існує кілька. Від загострення хвороби до висвітлення у творі секретної інформації.

УКРАЇНА У ТВОРЧОСТІ ГОГОЛЯ

Відомо, що Микола Васильович волів спробувати себе й у викладацькій роботі. Найбільше йому хотілось зробити внесок в історію України. Ще з дитинства він захоплювався героїчним минулим свого народу. Планував створити історико-географічну працю «Земля і люди». Мріяв очолити кафедру історії у Київському університеті, та не судилось. Гоголю відмовили, запропонувавши, натомість, викладати історію Росії. Така пропозиція не влаштувала письменника.

Не полишаючи наміру створити велику наукову працю про Україну, класик анонсує написання «Історії Малої Русі». Готуючи статті, він вступає в конфлікт з офіційною версією імперської історії, а якою Україна – частина Росії. Для Гоголя українці – окрема нація, в якої є власні демократичні традиції, протилежні самодержавству Росії.

Він пише історичну повість «Тарас Бульба», в якій романтизує українське козацтво. Першу редакцію твору опублікували 1935 року в циклі «Миргород». Проте царська цензура змушує письменника переписати повість, заборонивши згадувати Україну окремо від Росії.

Друга редакція «Тараса Бульби» виходить друком 1842 року. У ній Микола Васильович Україну вже називає «південною Росією» та вустами козацького полковника твердить про «велич російського народу».

ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ

Проживши 47 років, Микола Гоголь так і не одружився. Він пильно приховував своє особисте життя, уникаючи відвертих розмов. У творчості генія – ні рядочку любовної лірики. Подейкують, що письменник боявся жінок. Та, попри це, любов у його житті все-таки була.

Більшість літературознавців наголошують, що жінкою, яку по-справжньому кохав Микола Васильович, була перша придворна красуня Олександра Смирнова-Россет. Її коріння також походили з України. Вони часто спілкувались і вели листування, та Гоголь не зізнався пасії у своїх почуттях.

Смирнова Россет, вже бувши заміжньою, сама запитала в письменника, чи він любить її. Непередбачуваний Гоголь, почувши питання, втік.

На цьому їхнє спілкування не припинилось. Нараховують до сімдесяти листів автора «Ревізора» Олександрі Смирновій-Россет. Вважають, що саме з цією жінкою класик був найвідвертіший.

Ще одна пасія Гоголя – Анна Виельгорська, сестра знайомого графа. Нібито Микола Васильович планував на ній одружитись. Та мати дівчини вважала Гоголя недостойним кавалером, і не погодилась віддавати за літератора доньку.

СМЕРТЬ І МІСТИЧНЕ ПЕРЕПОХОВАННЯ ГОГОЛЯ

Обірвалося життя класика 21 лютого 1952 року в особняку графа Толстого. Його поховали у Москві на цвинтарі Данилівського монастиря.

1931 року вирішили перепоховати відомих персон з цього кладовища, у тому числі й Гоголя. Розривши могилу класика, виявили приголомшливу картину – тіло Миколи Васильовича було скрученим, а голова повернута в бік. Схоже, що він перевертався в гробу.

Відомо, що класик страждав на фобію бути похованим живим. Своїх друзів просив після смерті не поспішати ховати аж доки тіло не почне розкладатися. Тож припускають, що страх генія – міг стати реальністю.

МАЛОВІДОМІ ФАКТИ З ЖИТТЯ ГОГОЛЯ

• Гоголь – «Колекціонер фобій». Окрім стосунків з жінками та заживо потрапити в могилу,автор «Вія» боявся отруїтися ліками. Класик категорично відмовлявся приймати всі призначення лікарів. Лякали Гоголя також покійники, пекло та страшний суд.
• Італійський психіатр і криміналіст Чезаре Ломброзо вважає відомого на весь світ письменника гомосексуалістом. На його думку, причинами хвороби та смерті Микола Васильовича стали вроджені «сексуальні аномалії». Закидають містичному літературу і розбещення малолітніх. Нібито один гусарський унтер-офіцер викликав Гоголя на дуель, вважаючи, що той розбещував його неповнолітнього брата. Проте доказів цьому факту немає.

• Своїх товаришів Микола Васильович періодично пригощав родзинками полтавської кухні – галушками та варениками. А «гоголем-могелем» називав напій із козиного молока та рому. Такі страви та напій він любив готувати самостійно.
• Автор «Вечорів на Хуторі біля Диканьки» був ласим до солодощів. У його кишенях – завжди було солодощі. Найчастіше жував цукор, коли працював над творами.
• Якось на полюванні Микола Васильович ледь не застрелив Олександра Тургенєва. Гоголь випадково поцілив у товариша. Проте рана була неглибокою. Ситуацію вирішили без конфлікту.
• На відміну від більшості пішоходів, по алеях Гоголь тримався лівої сторони. Тому під час прогулянок часто зіштовхувався з перехожими.
• Класик спав лише сидячи, а твори писав стоячи.
• Зріст Миколи Васильовича був 160 сантиметрів.