Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січна 1930 року в місті Бердичів Житомирської області в сім’ї службовця.

Батько – Зиновій Денисович Нестайко – був січовим стрільцем Української Галицької армії під час Першої світової війни, працював на цукроварні. Був заарештований радянською владою та 1933 року був розстріляний.

Мати – Марія Іванівна Довганюк – вчителювала, викладала російську мову та літературу та була сестрою милосердя в армії Російської імперії.

Мав старшу сестру.

Ранні роки

Основною мовою в родині була російська, проте під час вступу Нестайка до школи, мати віддала його до україномовної школи, наголосивши, що син має знати батькову мову.

В дитячі роки захоплювався творами Миколи Трублаїні, Джека Лондона та мріяв стати капітаном далекого плавання. Проте мав дальтонізм, не розрізняючи червоного та зеленого кольорів.

Перший твір-оповідання створив в семирічному віці про мисливця, який полював на бенгальських тигрів в Африці.

Після смерті батька сім’я переїздить до Києва, де, завдяки вчителюванню матері, оселяється в квартирі, яка знаходиться в шкільному приміщенні.

Мати називала сина Вадимом, оскільки не приймала ім’я Всеволод, яким назвав хлопця батько.

В дитинстві часто хворів. Мати, йдучи на роботу, змушена була залишати сина самого вдома. Щоб не нудьгувати та відігнати страх самотності малий Нестайко почав вигадувати дивовижних істот та пригоди, в які вони потрапляли.

Під час Другої світової війни провів два роки в окупаційному Києві. На вулицях був свідком того, як євреїв, серед яких були діти, вели на розстріл.

1948 року працював статистом у Київському театрі російської драми.

Навчаючись в університеті працював редактором журнал «Дніпро», писав та друкував статті, рецензії та займався богемістикою – наукою, що вивчає чеську мову та літературу.

З 1950 року займає посаду літературного редактора в журналі «Барвінок», де й публікує свої перші твори. Знайомиться з такими письменниками як Павло Тичина, Максим Рильський, Наталя Забіла.

1956 року вступив до Спілки письменників УСРС та до Союзу журналістів.

З 1956 по 1987 роки займається редагуванням видавництва «Веселка», що публікує літературу для дітей.

Освіта

По закінченню четвертого класу розпочалася Друга світова війна. В період окупації Києва знання отримував від матері, яка нелегально проводила навчання в своїй кімнаті. Програму п’ятого класу йому викладала мати. Після визволення Києва поступив навчатися відразу в шостий клас десятирічної загальної середньої школи. Восьмий клас закінчив екстерном, а дисципліни дев’ятого класу вивчав та опановував самостійно. закінчив школу отримавши срібну медаль

1947 року вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на слов’янське відділення філологічного факультету, який закінчив 1952 року.

Диплом писав за романом Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояки Швейка».

Саме під час навчання в університеті остаточно сформувалася мрія стати письменником.

Творчість

Перші оповідання почав публікувати працюючи в редакції видавництва «Барвінок».

Переживши Другу світову війну, письменник не практично переносить її події на сторінки своїх оповідань. Лише два твори – «Сергійків галстук» та «Вітька» написані зі спогадів того часу. Оповідання розкривають життя окупованого міста, підпільну боротьбу та відхід загарбників.

1956 року була опублікована перша книга Нестайка «Шурка і Шурко», яка не привернула увагу критиків та читачів. Оповідання підіймають морально-етичні проблеми, що характеризують людські відносини.

1959 року вийшла друком перша повість Нестайка «В країні сонячних зайчиків», яку автор написав під впливом сновидіння. Повість отримала популярність серед читачів та закріпила за письменником статус «гумориста» та «веселуна». Це була перша повість, яка склала трилогію «В країні сонячних зайчиків», яка вперше надрукувалась 1994 року та включала ще дві повісті «Чарівне дзеркальце або Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» та «В країні Місячних Зайчиків». Повість відразу здобула популярність. Після її виходу автор не збирався продовжувати історію. Однак, через тридцять років, під час зустрічі з дітьми в школі мав розмову з вчителькою, яка надихнула його на написання продовження. Так, читаючи про «сонячних зайчиків», діти малюють ілюстрації до почутого та отримують посвідчення жителів «Країни сонячних зайчиків». Вчителька й стала героїнею другої частини трилогії.

На третю частину письменника спонукала читачка, яка була ображена, що у творі не згадуються дівчата. Після цього з’явилося оповідання «В країні місячних Зайчиків», героїнею якого стала саме ця дівчинка.

Трилогія розкриває споконвічне протистояння добра і зла, світлого та темного в людині.

1960 року вийшла перша праця в детективному жанрі – «Таємниця старого склепу», сюжет якої розкриває пригоди двоюрідних братів, що натрапили на схований грабіжниками скарб.

В період 1963-1970 років Нестайко написав свій найвідоміший твір – «Тореадори з Васюківки». На написання оповідання автора надихнула зустріч з сільським хлопчиком під час полювання з групою письменників та журналістів. Та розповідь художника Василя Євдокименка про двох хлопців, які заблукали в полі кукурудзи та знайшли вихід лише надвечір, коли почули звуки місцеворо радіо.

Історія була опублікована трьома окремими епізодами – «Пригоди Робінзона Кукурузо» в 1964 році, «Незнайомець з тринадцятої квартири» в 1966 та «Таємниця трьох невідомих» в 1970 році. Лише в 1973 році дані твори були надруковані однією книгою видавництвом «Веселка».

В трилогії письменник вміло та зрозуміло передав до читача побут, життя та характер українських дітей.

Через два роки роман було екранізовано. Стрічка отримала нагороду на Міжнародному кінофестивалі Мюнхена в 1968 році та головну премію Міжнародного фестивалю в Австарлії 1969 року. Фільм демонструвався в 72 країнах світу, однак не на території України, оскільки був заборонений чиновниками за невідповідність героїв радянським реаліям.

1976 року виходить повість «Одиниця з обманом», в якій описується життя учнів четвертого класу. Твір із захопленням був прийнятий читачами та критиками. Повість було екранізовано, та за фільм нагороджено премією Всесоюзного кінофестивалю, який проходив в Києві в 1984 році.

1985 року виходить продовження «П’ятірка з хвостиком», наповнене карикатурами та саркастичним відношенням до героїв. Повість також наповнена драматичними подіями та розповідями, питаннями справжньої дружби.

1979 року трилогію було внесено Міжнародною радою з дитячої та юнацької літератури до «Почесного списку Ганса Крістіана Андерсена» як видатний твір дитячої літератури.

1982 року вийшла в світ книга «Загадка старого клоуна», через яку письменник знайомить з місцями, які сам відвідував протягом життя.

У 2004 році, за участю Івана Малковича, була опублікована нова версія книги «Тореадори з Васюківки» видавництвом «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», звідки автор прибрав радянську ідеологію та додав нові сюжетні лінії.

Цикл детективів для дітей «Неймовірні детективи» розповідає про пригоди двох шестикласників, які певним чином втягнуті у загадкові та кримінальні події. Особливістю циклу є поєднання класичного детективу з сучасним життям та проблемами суспільства.

Останнім опублікованим твором є «Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки», який з’явився 2009 року.

Основним мотивом книг письменника є життя та пригоди школярів

Творчість письменника складають близько 40 творів – оповідань, казок, п’єс. Враховуючи перевидання, літературний спадок письменника нараховує 152 книги.

Книги Нестайка перекладено на двадцять мов світу, серед яких Англійська, французька, німецька, іспанська.

Особисте життя

У віці тринадцяти років закохався в Кіру Шалаєву. На побачення з нею його водила мати, оскільки боялася відпускати самого.

На святкуванні дня народження приятеля познайомився зі студенткою філологічного факультету – Світланою Пилипівною, на якій одружився 1954 року. Перший час подружжя винаймало кімнату в комунальній квартирі.

Має доньку Олену, за словами якої письменник займався літературою кожного дня, при цьому не розповідаючи про що сам твір до його завершення.

З 1992 по 1994 роки очолював редакції дитячих журналів «Терентій» та «Немо» та працює директором видавництва «Чорлі».

В період 1999-2009 років на Національному радіо вів передачу «Радіобайка Всеволода Нестайки».

Всі твори були написані письменником від руки і лише потім він набирав їх на друкарській машинці.

Смерть

Останні місяці життя письменник не виходив з дому, хворів на цукровий діабет та повністю осліп.

У віці 84-х років, 16 серпня 2014 року, письменник помер. Похований на Байковому кладовищі.