Блок Олександр Олександрович
Олександр Олександрович Блок народився 28 листопада 1880 року в Санкт-Петербурзі. Батько - Олександр Львович, був професором кафедри юриспруденції Варшавського університету. Його не далекі пращури були німцями, що й пояснює таке "не російське" прізвище. Мати - Олександра Андріївна, як і багато інших родичів, була дитячою письменницею, перекладачкою. Дідусь по материній лінії був ректором Санкт-Петербурзького університету.
Мати Олександра пішла від чоловіка та одружилася знову, ще до появи сина на світ, тому його дитинство проходило в дідуся, відомого Петербурзького вченого-ботаніка, влітку - в родовому маєтку за містом, взимку - в міській квартирі.
В родині панували традиції науки та літератури. Бекетови були поважними членами тогочасного суспільства. Особливістю їхнього життя був постійний творчий і духовний пошук. Усі члени родини добре розумілися на літературі, були освічені та наділені талантами.
Їхніми гостями неодноразово були Боткіни, Бакуніни, Тютчеви, дід особисто знав Ф. Достоєвського та М. Салтикова-Щедріна. Дитина, вихована в подібній атмосфері, неодмінно мала б стати науковцем чи культурним діячем.
Будучи ще зовсім маленьким хлопчиком, Олександр уже писав вірші, видавав родинну газету "Вісник" власного авторства. Брав участь в театральних постановках, які були неодмінним атрибутом прийому гостей. Перевтілюватися в різні ролі юному митцю вдавалося легко і він подобався публіці. Дитячій мрії стати актором так і не судилося здійснитись. Натомість ім'я Олександра Блока стало всесвітньо відомим завдяки поезії.
Завдяки приналежності до знатної родини Блок здобуває якісну освіту. У 1891 році починає навчання в дев'ятій Введенській гімназії міста Петербурга.
У 1898 році вступає до Петербурзького університету і, йдучи стопами діда, обирає юридичний факультет. Чи з власної волі був зроблений такий вибір, не відомо.
В студентські роки Олександр знайомиться з дочкою відомого хіміка Д. Менделєєва - Любов'ю Дмитрівною. Дівчина стає близьким другом і музою для поета. В цей період він багато читає, надихається творами В. Жуковського, філософією Платона, В. Соловйова.
У 21 рік відбувається переосмислення цінностей та становлення поета в собі. Кілька сотень лірично-містичних віршів з'являються на папері, але не стають відомими для широкого загалу.
Образно кажучи, поет перемагає юриста і в 1901 році Блок переходить на філологічний факультет, який успішно закінчує весною 1906 року.
Дебютував Олександр Блок у 1902 році в журналі "Новий шлях" публікацією серії з 10 віршів під назвою "Із посвят". Журнал належав З. Гіппіусу та Д. Мережковському, з якими заприятелював студент.
У 1904 році його поезію високо оцінили в колі поетів символістів, завдяки знайомству з А. Бєлим, В. Брюсовим, К. Бальмонтом.
У цьому ж, 1904 році виходить у світ книга "Вірші про Прекрасну Даму". У ній зібрано все найкраще з раннього доробку Блока. Для загалу ця книга стає утвердженням Блока на творчій ниві, як зрілого, оригінального й талановитого автора.
Хтось із критиків вважає ці вірші присвятою коханій дружині. Однак, відчуття, що надихали поета на віршовані рядки, значно глибші і далекі від матеріального світу. Натхненний філософськими вченнями та власними духовними подвигами, Олександр Блок оспівує з'яву Світової Душі, зречення всіх земних почуттів заради Прекрасної Дами. Інтимне, ліричне, пейзажне висвітлення звичайних земних почуттів лягає в основу циклу "Віршів про Прекрасну Даму". Поет і його дебютна збірка одразу посідають почесне місце в російській поезії.
У цей же період Блок пише вірші, які згодом виходять друком у збірках "Несподівана радість", "Сніжна маска","Балаганчик", "Король на площі", "Незнайома" у 1906 - 1907 роках.
Вірш "Незнайома" наче зітканий із контрастів. Неземна й велична Незнайома приходить у огидний світ, створений ліричним героєм. За допомогою різних літературних засобів, він наче нагнітає негативне відчуття до довкілля.
Поет починає пробувати свої сили в перекладах та критичних статтях і здобуває все більшу популярність.
Разом із тим особисте життя ускладнюється, поет сприймає це дещо гіперболізовано, як події цілої епохи.
Бере безпосередню участь в революції 1905 року, яка зазнає поразки, остаточно розриває зв'язки з символістами і втілює свою переоцінку цінностей в "Танцях смерті".
Ще до початку революційних подій 1917 року Блок відчував неминучість прийдешніх подій. В його душі боролися прагнення до змін і опір занепаду духовності. Такі протиріччя знайшли своє відображення у поетичних збірках "Вільні думки", "На полі Куликовім", що датуються 1908 - 1909 роками.
У статті "Народ та інтелігенція" 1908 року Блок писав про закінчення епохи спокою і сну і передчуття гуркоту, що завис над містом. Революційні події видаються йому неминучими.
У 1910 він глибоко занурюється в історію відносин народу та інтелігенції, працюючи над поемою "Відплата", але так і не зміг дописати її, як і віднайти мирного рішення усіх питань, зо диктувало сьогодення.
Усі твори, написані після 1905 року просякнуті зневірою і водночас пошуком того прекрасного й містичного, на заміну Прекрасній Дамі. Жорсткі реалії ускладнюють цей пошук, проте все видається не марним. Письменник знаходить нову любов і музу для поезій. Нею стає така неідеальна, та все ж прекрасна Батьківщина. Любити Росію з усіма її недоліками й возвеличувати над матеріями та часом можна. Найяскравіше це проглядається у вірші "Грішити в п'янім божевіллі".
У циклі віршів "Батьківщина" проглядається образ прекрасної, магічної і водночас жорстокої, кривавої і тривожної країни.
У 1916 році Олександра Блока мобілізують до армії. Одразу ж він потрапляє до формування, яке займається будівництвом доріг та укріплень для захисту від противника. Писати майже рік не вдається. Лише після революції 1917 року поет потрапляє в Петроград, де отримує посаду редактора Надзвичайної слідчої комісії з розслідування злочинів царського уряду. Демократичних змін у країні не відбулося і Блок відчуває глибоке розчарування.
Більшовицький режим міцно вкоренився і несе свої безапеляційні зміни для всіх прошарків суспільства.
Поема "Дванадцять" просякнута протиріччями, як і саме життя, виходить у 1918 році. Весь зміст побудований на контрастах: романтика та трагедія, надія та песимізм, милосердя і жорстокість.
"Скіфи" став фінальним твором Блока і вийшов у січні 1918 року. Звинувачення у творі західних держав у відмові укладати мир з Росією стало на руку більшовикам. Вони використовували інтелект залишків інтелігенції у своїх цілях. Блок робив спроби над продовженням "Відплати", але йому це не вдалося. Легенький вітерець музи, який іноді торкався поета, не зумів розбудити притаманну йому уяву. Поет виснажився і перегорів.
Попри злети і падіння О. Блок увійшов в історію російської літератури, як особистість не пересічна,екстраординарна.
А. Ахматова писала: "Ця людина не просто поет, а пам'ятник ХХ століття і навіть трагічний тенор цілої епохи".
В книзі "Історія російської літератури", що вийшла друком в Італії, О. Блока описують як людину з природженою величчю ангела та поетичною зовнішністю.
Ще в студентські роки (а саме в 1903) Блок одружується з Любов'ю Дмитрівною Менделєєвою. Розмах їх любовних почуттів сягав невідомих галактик і надихав поета. Не прагнучи цього, молода дружина стає музою митця, глиною в руках майстра. Молодий Олександр свято вірив, що їхній шлюб - це мрія, втілена в життя.
У середовищі символістів, в яке тісно, на той час, увійшов письменник, відверто дивувались спробі поєднати творчість і життя.
З. Гіппіус щиро захоплювалась талантом молодого поета, але відверто не схвалювала його шлюбу з Менделєєвою, про що писала Блоку в особистому листі.
Олександр сприймав свій шлюб, як подвиг, як спробу воз'єднати неземне кохання із земними обітницями.
Спочатку життя поряд з Прекрасною Дамою здавалося казкою і навіть приятелі, що застерігали його перед вінчанням, заздрили щасливим молодятам.
Згодом стосунки дещо зіпсувались через закоханість Андрія Бєлого в Менделєєву. Самій же Любові Дмитрівні швидко набридає, нав'язана їй, роль музи і жінка вирішує стати акторкою.
Впродовж 1919 - 1921 всі сфери життя зазнали кризи. Загострились протиріччя у стосунках з матір'ю та дружиною, в місті почався голод, Олександр захворів. Лікарі вказували на недугу легенів і радили поету виїхати за кордон, до країни з м'ягшим кліматом. Більшовицький уряд не дав дозволу на виїзд.
7 серпня 1921 року Олександр Блок помер.