Валер’ян Підмогильний був відомим українським письменником, перекладачем та одним з визначних прозаїків, якого пам’ятають і по нині.
Народився майбутній письменник 2 лютого 1901 року в селі Писарівка, що нині є Дніпропетровською областю в родині селянина. У віці чотирнадцяти років Валер’ян разом з батьками переїхав до панської економії, що розташовувалася в селі Чаплі.
Починаючи з 1910-го року хлопець навчався у 1-му катеринославському училищі, що включав у себе навчання на протязі семи років. Він вчився сумлінно, вбираючи в себе науку як губка, тому й не дивно що по закінчені училища одержав відзнаку. Далі послідувало навчання хлопця на факультетах математики та юридичному, яке було уривочним, оскільки сім’ї не вистачало грошей для оплати. Так він його і не закінчив.
Вже з юних років у нього був потяг до творчості взагалі та літератури зокрема. І як результат вже у юні роки, ще навчаючись у школі використавши псевдонім Лорд Лістер хлопець у шкільному журналі опублікував, на пробу, свої пригодницькі оповідання, над якими працював у вільний час. Зовсім скоро, у 1917-му він написав оповідання під назвою «Важке питання», а вже через два роки плодом його сумлінної праці стали такі твори як: Добрий Бог», «Пророк», «На селі» та інші. Перший збірник Валер’яна було видано вже у 1920 - му році і називався він «Твори Т. 1». Сюди увійшли 9 оповідань, серед яких є
« Старець», «Ваня», «На іменинах», та ін.
Досить швидко письменник влаштовувався на роботи серед яких фігурують як різні видавництві так і періоди вчителювання, але ніколи він не забував про літературну діяльність, яку суміщав з основною роботою. На протязі одного року, з 1920 -1921 –го Підмогильний був задіяний на посаді викладача у місті Павлоград що на Катеринославщині. В той період познайомився з літературознавцем Петром Єфремовим, вплив якого значно відчувається у майже всіх творах письменника. Саме Єфремов є автором першої розвідки про творчий шлях письменника під назвою «Поет чарів ночі». Ще однією людиною яка мала значний вплив на письменника був український історик Дмитро Яворницький. А от духовним наставником на літературному поприщі сам Валер’ян вважав Михайла Коцюбинського.
У році 1921 – му Валер’ян переїздить до Києва, де влаштовується на роботу бібліографом до книжкової палати. В період між 1921 – 1923 роками, під час голодування у Києві він перебрався до селища Ворзель де влаштовувався учителем української мови та політосвіти у трудовій школі. У тому ж 1921 – му письменником було написано цикл «Повстанці», частину якого опублікували в газеті з назвою «Український пролетаріат». Період голодування у Києві він передав в оповіданнях «Син».
У 1922 році побачила світ книга оповідань «В епідемічному бараці». А також в цей період він долучається до «літературно - мистецького» життя. І для початку став учасником «молодого» «Аспису», який представляв собою Асоціацію письменників з якого відокремилась літературна група «Ланка» в період з 1922 – го до 1926 року, а з 1926 - го змінила свою назву на «Марс», що розшифровувалося як «Майстерня революційного слова». Можна сказати, що вони стали філією «Вапліте» у Києві. Серед інших письменників які були долучені до цієї організації були:Г. Косинка,Є. Плужникта інші.
У 1923-му році в журналі «Нова Україна» були опубліковані новели письменника з написаного раніше циклу «Повстанці» та його твір «Іван Босий». Даний журнал видавався українським політичним та громадським діячом Володимиром Винниченко, і саме він згодом фігурував в ролі речового доказу у справі письменника як звинувачення його в діях контрреволюційного характеру. У Літературно-Народному Віснику під псевдонімом Підмогильний опублікував новелу «Комуніст».
Вже через рік, у 1924-му вийшла друкована книга письменника під назвою «Військовий літун», яке доповнило окреме видання повісті «Третя революція» у 1926 році. В період між 1926 - 1927 роками письменник на пару з Є. Плужником вів підготовку двох видань словника « Фразеологія ділової мови. А також паралельно працював над створенням сценарія до стрічки «Коломба» по роману Проспера Міріме. І в той же час Підмогильний займався перекладацькою діяльністю в результаті чого саме в його перекладі у 1927 році світ побачили: збірник з оповіданнями «Проблема хліба» і роман «Таїс» автором яких є Анатоля Франсуа.
Через рік, у 1928-му і місті Харків публікується та виходить в друкованому форматі роман Підмогильного «Місто». А сам письменник в цей час подорожує по Німеччині та Чехословаччині з метою «встановити творчі зв’язки які можуть допомогти у майбутньому».
По поверненні до Києва письменник влаштовується на роботу у видавництво «Книгоспілка» де займає посаду редактора, а згодом був співредактором журналу «Життя й революція». В цей час його твори друкувалися в різноманітних літературних збірниках та журналах, серед яких: «Вир революції»,«Універсальний журнал», а також у «Літературній газеті». В той же період виступав у періодиці в якості автора літературознавчих статей та писав рецензії про творчість деяких українських письменників.
У 1930 році у Москві було опубліковано роман письменника «Місто» на російській мові. І разом з тим обстановка навколо письменника почала ставати доволі гнітючою, особливо це відчувалося у колі інтелігенції. Так, Підмогильного було вирішено вивести зі складу редколегії, а твори його більше не друкувати, що і було зроблено в досить короткий час.
Така ситуація підштовхнула Валер’яна до повернення до Харкова з надією на можливість видавати свої твори та працювати у якості перекладача. Якраз у той період його авторитет помітно набирав обертів. І з тим рішенням письменник не прогадав, майже одразу влаштувався на роботу у видавництво «ЛІМ». А ще через деякий час «його помітило» видавництво «Рух» , яке йому і запропонувало роботу у якості консультанта з іноземної літератури.
В період між 1931 – 1934 роками ним було опубліковано лише одне оповідання «З Життя будинку». Тож письменник вирішив що краще зосередити сили на перекладах, що і зробив, а результатом такого рішення є опубліковані ним роботи: твори «Денні Дідро» у двох томах та трактат «Про людину» автором якого є Клод Адріан Гельвіцій. Окрім цього Валер’ян був долучений до складу перекладачів та організаторів 15 – томника Оноре де Бальзака з якого світ побачив лише один.
У 1921 році в період життя у Ворзелі письменник взяв у дружини Катерину Червінську, яка грала у Театрі юного глядача та була донькою ворзелівського священника. А через рік молодята переїхали до Києва де проживали у будинку поблизу Сінного базару, що на розі Великої Житомирської. У сім’ї народився син, якого назвали Роман, та який нажаль помер у досить молодому віці через хворобу серця.
У грудні 1934 року Підмогильного було заарештовано та звинувачено за участь у роботі в терористичній організації, метою якої був терор проти керівника партії. За цим послідували довгі дні важких допитів на яких письменник твердив лише одне «Виним себе не визнаю». А коли терпець йому вже увірвався, зробив заяву офіційного характеру у якій заявляв, шо ніколи не був у складі терористичних організацій та терористичної діяльності не проводив. Більше того навіть не знав про їх існування, а якби знав, то обов’язково повідомив би про це представників радянської влади. У зв’язку з чим звинувачення проти себе вважав брехнею та наклепом.
Однак у січні 1935-го року в протоколі якимось чином «з’явилося» зізнання Валер’яна про те, що він «ніби то» був у складі групи письменників, які мали вороже ставлення та мали в намірах своїх учинити терор вождям партії. Після цього знову був допит, який відбувся через декілька днів, на якому Підмогильний повторив те що говорив і раніше, не винен і ні до яких організацій не належав. Але нічого не допомогло і у березні того ж, 1935-го письменника без присутності адвокатів та свідків засудили разом з іншими «співучасниками» до 10-ти років ув’язнення та конфіскування їх особистого майна. А незабаром після винесення вироку Підмогильного «доставили» до Соловецького табору особливого призначення.
Цікаво що навіть у тих жахливих умовах письменник продовжував писати. Так у листах до Катерини та родини починаючи з весни 1936-го він декілька разів згадував про свою роботу над романом «Осінь 1929» в якому мова велася про розпочату колективізацію на території України. Валер’яна Підмогильного було розстріляно 3 листопада 1937 року, разом з ним «урочистому розстрілу» в честь 25-річного ювілею Жовтневої революції піддалися більше тисячі в’язнів, з – поміж яких були:Микола Куліш,Григорій Епік, та інші.
Похований він на Байковому кладовищі у Києві у спільній родинній могилі. У 1956 році письменника було реабілітовано.
Цікаві факти з життя письменника
1. Настінним «портретом» у кімнаті Валер’яна Підмогильного довгий час було зображення Зігмунда Фрейда.
2. Джерелом натхнення для нього була французька література.
3. Після смерті чоловіка, Катерина довгі роки провела у скитаннях по різним квартирам намагаючи перевидати хоча б якість з творів Валер’яна, через матеріальну скруту. Померла у 60-ті.
4. Цікаво що роман «Місто» спочатку задумувався як кіносценарій до майбутньої комедії. Та працюючи над написанням 4-ї частини, письменник усвідомив своє положення яке свідчило про те, що кіносценарист з нього нікудишній. Щоб дні і ночі праці не пропали задарма, письменник вирішим «зробити з написаного» роман.
5. Свого часу Підмогильний вивчав французьку мову, і результати тих занять можна побачити у його манері письма. Так, він твердо будує фрази, уникає імпульсивності і на противагу творить у строгій, точній, вивіреній манері. Його твори можна назвати окультуреними.
6. З повною бібліографією письменника можна ознайомитись у державній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка у місті Харків, правниками якої було упорядковано всі його твори. Тут є не тільки оригінальні твори письменника, але й повний список зроблених ним перекладів.
7. Працюючи на створенням документального фільму присвяченому Валер’яну Підмогильному творці стрічки знайшли деякі цікаві факти про життя письменника, зокрема це стосується його дитинства. Так, батьки хлопця прагнучи дати синові хорошу освіту і навіть маючи зовсім мало коштів все-таки наймали для нього репетиторів. Також було знайдену школу у якій колись працював письменник, збіг це чи ні, але зараз це приміщення літературного музею.
Валер’ян Підмогильний прожив насичене життя та подарував своїм сучасникам і нам багато цікавих творів. Повз стільки років ми пам’ятаємо цього неймовірного письменника, і хочеться вірити, що нам під силу передати знання про нього наступним поколінням, які в свою чергу розкажуть про нього своїм дітям, аби зберегти і пронести крізь віки згадку не тільки про майстерного письменника, але й про чудову та щиру людину, Валер’яна Підмогильного.