Володимир Григорович Рутківський народився 18 квітня 1937 року в селі Хрестителеве Черкаської області у родині вчителів. Був першою дитиною в сім’ї та мав молодшого брата Віктора.

Батько – Рутківський Григорій Якович – був поляком та працював директором школи.

Мати – Заболотна Ганна Кирилівна – походила з давньокозацької родини та мала велику силу, працювала вчителькою.

Ранні роки

Перші спогади Рутківського про літературу припали на вік чотирьох років, коли група дітлахів пішла забирати власні іграшки. При цьому вони натрапили на чоловіка з рушницею, тікаючи від якого письменник вперше заговорив віршами. Після цієї події хлопця ще тиждень розшукували, однак це був перший спогад про літературу, який пам’ятає автор.

Саме в шкільні роки захоплюється читанням книг та історією, перечитуючи книги шкільної та сільської бібліотек.

Разом з археологічним шкільним гуртком, в якому Рутківський був старостою, розкопав залишки найдавнішого на той час поселення на території України, якому було близько 300 тисяч років, у селі Велика Бурімка. На це відкриття приїхав провідний український археолог Іван Шовкопляс з Академії наук, про що написав у своїй праці «Стародавній кам’яний вік на Україні».

1951 року родина купила хату в селі Велика Бурімка, де пройшло дитинство письменника.

З 1960 по 1966 роки через скрутне фінансове становище змушений був працювати на Одеському суперфосфатному заводі.

Освіта

Навчався в Богодухівській, а потім у Великобурімській середній школах Чорнобаївського району Черкаської області. У шкільний період проявився хист письменника до історії та археології, коли Рутківський стояв на чолі археологічного гуртка при школі.

Намагався вступити до Київського університету на археологічне відділення, проте Рутківському це не вдалося, оскільки він набрав 24 з 25-ти потрібних балів. Після чого наступного року вступив до Одеського інституту харчової холодильної промисловості.

З 1955 по 1959 роки навчався в Одеському політехнічному інституті, закінчивши хіміко-технологічний факультет.

У 1973 році за сприяння Бориса Олійника вступив на дворічні Вищі літературні курси в Москві. 1975 році закінчив курси при Літературному університеті імені Максима Горького, після чого спробував себе в дитячій прозі.

Творчість

Перша публікація творів Рутківського відбулася на початку 1959 року в газеті «Чорноморська комуна», яка отримала схвальні відгуки від Павла Тичини та Олеся Гончара.

Перша збірка поезії «Краплини сонця» була публікована в 1966 році. В ній автор намагається розкрити питання пошуку себе. Через принципову позицію україномовного поета автора заносять до «чорного списку». Після чого наступні твори Рутківського вилучаються з бібліотек та книгарень, а збірки «Повітря на двох» 1973 року та «Рівновага» 1977 року піддаються жорсткій редакції.

Дані події змушують письменника перейти до прози та дитячої літератури.

У 1977 виходить перша прозова книга дитячої літератури «Ганнуся», в основу якої ліг досвід Рутківського про піклування про дев’ятирічну доньку своїх знайомих. Книга розкривала взаємовідносини та дружбу дорослого чоловіка зі школяркою. Довгий час твори письменника відмовлялися видавати на території України, оскільки за радянських часів його звинувачували в українському націоналізмі. Переклавши книгу російською мовою 1977 року її було опубліковано в московському видавництві.

За такою ж схемою московським видавництвом публікується наступна повість «Бухтик із тихого загону» у 1981 році, де описується життя дітей в дитячих санаторіях, переплітаючи реальність та фантастику. Книга отримує схвальні відгуки та визнається однією з найкращий у п’ятирічці.

1981 року Рутківському було запропоновано написати книгу про колектив Одеського заводу прецизійних верстатів, яка отримала позитивні відгуки та дозволила письменнику повернутися працювати та публікуватися на території України. Після даної книги письменник був обраний секретарем Одеської письменницької організації.

1987 року виходить майже нередагована збірка «Знак глибини».

Найбільших успіхів Рутківський досягнув після визнання України незалежною державою. Саме в цей час письменник створює «власні версії» історичних подій України.

Першою історичною повістю стала «Сторожова застава», яка вийшла друком в 1991 році в журналі «Однокласник». Перший варіант твору був написаний ще 1986 року Події повісті розгортаються у 1097 році в стародавній Київській Русі, куди таємничим чином потравляє звичайний п’ятикласник. Саме в цьому творі письменник наголошує, що богатирі Ілля Муровець, Олешко Попович та Добриня Микитович належать українцям.

Перша книжкова версія була опублікована в 2001 році в Одесі видавництвом «Друк». Твір отримав премію імені Лесі Українки в 2002 році.

2012 року повість була перероблена та дописана для видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Роман «Сині води» стає другою спробою привернути увагу читачів до історичних подій України та описує подробиці битви на річці Сині Води та розкриває маловідомі факти, які віднайшов Рутківський в історичних документах. Письменник намагається опублікувати його у різних видавництвах і лише в 2004 році видавництво «Зелений пес» друкує рукопис, при цьому скорочуючи його та видає трьома книгами – «Двобій з тінню», «Вогонь до вогню» та «Стріли під сонцем». Роман не здобуває успіху.

2005 року вийшла в світ остання на сьогодення збірка поета «День живої води», що вміщує в себе найкращі твори поета в період 1960-1990 років.

Наступним відомим романом Рутківського є «Джури козака Швайки», який описує становлення українського козацтва, життя та пригоди українських козаків. Перша публікація роману відбулась 1995 року в журналі «Однокласник», проте він так і залишився непоміченим протягом дванадцяти років. Роман довгий час також ніхто не береться публікувати і лише в 2007 року відоме дитяче видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» друкує книгу. Після успіху повісті керівництво пропонує Рутківському продовжити серію «Джури», після чого з’являються продовження: «Джури-характерники» 2009 року, що отримали відзнаку «Книжка року» та «Джури і козацький човен» 2010 року.

2008 року друком вийшла повість «Потерчата» в Одесі, в якій письменник розкриває події війни через бачення дитини. У книзі паралельно показано два світогляди – дитячий та дорослий. Проте попри військовий стан та драматизм книга наповнена гумором та світлими спогадами. Книга ставиться в один ряд з творами Тютюнника та Вінграновського.

2015 року вийшло неочікуване продовження серії про джур – «Джура і Кудлатик» у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Займаючись створенням нового твору переписує та редагує його декілька разів, прагнучи досягнути максимального результату.

Особливістю творчості Рутківського є змішання фантастичної вигадки та історичний подій, що створюють неймовірні сюжети. Творчість письменника складається з декількох тематичних пластів – фантастичних, казкових, історичних, які тісно зв’язані між собою персонажами та оточуючим, що були перенесені автором з власного дитинства та життя. Події в творах розгортаються лінійно, мають логічний початок та завершення та зрозумілі для читача.

Особисте життя

Наприкінці 1960-х років обрав професію журналіста. Працював редактором на Одеському радіо у 1968-1973 роках та кореспондентом в місцевих газетах у 1967-1968 роках. Саме в цей час починає професійно займатися літературою та публікує поетичні збірки «Краплі сонця» і «Плоти».

У 1969 році стає членом Одеської обласної Національної Спілки Письменників, де займав посаду відповідального секретаря.

В період з 1978 по 1979 роки займав посаду штатного сценариста на Одеській кіностудії.

Теперішній час

Разом з дружиною Людмилою заснували літературно-мистецьку премію «Джури», якою нагороджується дитяча література, а також ілюстрації до книг.

Протягом певного часу є членом журі міжнародного літературного конкурсу «Корнейчуківська премія».

У 2011 було опубліковано повну версію роману «Сині води» у двох томах у видавництві «Темпора». У цьому ж році книга отримала премію «Книга року Бі-Бі-Сі», що визвало чимало суперечок, проте була визнана кращим дитячим твором.

2012 року став переможцем Премії імені Тараса Шевченка за трилогію «Джури».

У 2018 році за повість «Гості на мітлі» був включений до Почесних списків Андерсена

На даний час проживає в Одесі.