$Ранні роки
Дата 8 лютого 1928 року тоді не мала такого великого значення у всьому світі, як це сталось пізніше, через декілька років. В цей день у французькій сім,ї народився довгоочікуваний первенець. Ім,я якого тепер дуже відоме на всій землі. Жуль Габрієль Верн народився у Французькому королівстві, у містечку Нант. Батька його звали П,єр, він займався улюбленої справою та із задоволенням надавав населенню кваліфіковані послуги адвоката. Виходило в нього це дуже успішно. Він навіть не роздумував, чому присвятити своє життя, бо ще його батьки вирішили займатися юриспруденцією. Батько та мати працювали юристами у Провансі, у Франції. Мати Жуля, ім,я якої Софі, виросла в сім,ї, що будувала кораблі та мала їх у своєї власності. Майбутній письменник зростав у великій родині, де через рік після його народження з,явився ще молодший брат, а пізніше три сестрички. Не дивлячись на те, що з самого народження глава родини вже бачив у старшому сині майбутнього адвоката, він дуже мріяв про те, що сімейна справа буде мати продовження, та щоб сина поважали, як справжнього майстра своєї справи, не менш, ніж його самого. Але ця мрія не змогла стати реальністю. Бо, вже у маленькому віці, малий прагнув до літератури й не випускали книгу з рук. Багато читав, знайомився з творчістю улюблених письменників. Натхненний їми, відчував в собі творчу натуру та багато мріяв. Дуже полюбляв читати романи, які в думках відносили його десь на узбережжя. Також хлопчик цікавився кораблями, багато знав про їх будову. Мабуть, це було заложене генетично, а саме від діда, котрий мав хист цікаво розповідати онуку, бо бачив в тому зацікавленість до цієї справи. Також він не міг не любити море, дивитися як по ньому тихою, рівномірною ходою ходять суди та кораблі. Спостерігати за цим було надзвичайним задоволенням.
$Освіта
В 1836 році для юнака почалось шкільне життя. Коли йому виповнилось вісім рочків, школяра привели на навчання до семінарії в рідному місті. Навчання давалося легко, хлопець мав великий розум, тому відмітки отримував відповідні. Через шість років, а саме у 1842 році, перед юнаком відкрилися двері ліцею, де проходили наступні чотири роки навчання. Тут він вбирав у себе іноземні мови та деякі науки. В цей період він починає викладати свої думки на папері, яки виливалися у великі тексти, а потім береться за написання роману. Його творча душа намагалась ужитися у тілі майбутнього адвоката, котрий не повинен був займати свої думки мріями про написання творів, а мав проводити свої дні в темному кабінеті та працювати строго по закону. До цих бажань додалися ще й думки про подорожі. Вони, як ніщо інше, надихало так сильно на творчий процес, тому й були такими бажаними. Тоді Верн й розпочинає подорожувати. Вчиться у ліцеї студент гарно. З дуже хорошими відмітками він залишає навчання. Покинувши ліцей, перед Жюлем з,являється нова перешкода. Треба й далі виправдовувати надії батька і отримувати вищу ступінь для того, щоб стати тим, ким бажають батьки. Хоч, вони розуміли та бачили, що син йде по їх стопах не рішучими кроками й без запалу, все одно наполягають на своєму. Майбутній творець не може не підкоритися, тому у 1847 році відправляється в Париський виш з ціллю остаточно закінчити навчання адвокатській справі та, нарешті, офіційно приступити до сімейної справи. Він гідно справляється з предметами й водночас не може протистояти своїй жагі до театру, котра розгорається все сильніше. Це виливається в написання не однієї п,єси та віршів. За два роки після початку навчання отримує диплом, який підтверджує те, що він тепер є спеціалістом та може працювати. Але ж за освітою письменник так і не влаштувався, тому що просто не уявляв свого життя без постанов у театрі та без написання своїх шедеврів.
$Творчість
Серйозний поштовх до великої творчості стався в період знайомства з великою людиною, Александром Дюма. Сталося це у 1849 році. Письменник зміг завоювати довіру не тільки авторитета, але і його родини. Він часто був запрошений у гості в родинний маєток, де проводив багато часу за приємними розмовами на загальні теми, котрі всіх присутніх з,єднували в одне ціле. Такі розмови надавали сил та натхнення, завдяки чому, творчий процес великими кроками йшов в гору. Жюль-Габрієль почав більше писати і велика підтримка друзів дала можливість довести до завершення п,єсу, яка була розпочата ще в студентські роки. Тепер вона була успішно закінчена. Ще й більше того, її не позбавив уваги Дюма. Він із превеликим задоволенням подарував їй життя на сцені театру, де десятки глядачів спостерігали з цікавим поглядом на нове творіння, ще нікому не відомого автора. Звісно, що молодому таланту постійно були потрібні гроші, котрих зовсім не вистачало на життя, бо глава родини позбавив будь-якої матеріальної допомоги через те, що був дуже розгніваний на старшого сина, який, все ж таки, ослухався його наказу. Тому мав виживати, як зможе та заробляти де прийдеться. Новий знайомий прийшов на поміч, котрий став не тільки хорошим другом та вчителем, а ще й зміг протягнути руку допомоги. Він дав можливість хлопцю втриматися на плаву, запропонувавши роботу у своєму театрі. Така праця не була роботою мрії та, навряд чи, майбутній письменник міг себе уявити секретарем з маленькою заробітною платою, але ж й такій допомозі був дуже вдячний, тому,звісно, не відмовився. Мізерних коштів ледь вистачало на їжу та оплату житла, але й вони не були зайвими. Він подарував два роки свого життя роботі у театрі, з 1852 до 1854 року.
За своє достойне життя Ж. потішив прихильників не одним десятком романів, оповідань та повістей. Деякі із них і в теперішній час вивчають у школах, багато творів цього прекрасного автора лежать на поличках домашніх бібліотек мільйонів читачів.
"П,ятнадцятирічний капітан"-цей роман був написаний у 1877 році, створенню якого був відданий цілий рік. Головний герой знаходиться у дуже юному віці, 15-ти років, про що вже говорить сама назва. Корабель, на якому знаходиться не тільки екіпаж на чолі із капітаном, а ще й молода жінка з дитиною, відходить від берегів та починає свій шлях по водній стихії. Що може бути ліпше, ніж плисти по безкрайньому морю, вдихаючи в себе приємний солонуватий присмак вітру та дивитись у саму глибину, де вирує різноманітне морське життя. Всі ці плани залишаються тільки в мріях, коли моряки стикаються з негодами, котрі постійно їх переслідують, весь шлях крокують за ними, не даючи розслабитися. Дік Сенд-центральна постать роману, не дивлячись на юність, стає водночас капітан судна, а хоробрість та відважність, яка була в ньому від народження, виривається на волю і проявляє себе в повній мірі. Страшна стихія чекаю попереду. Паніка оселяється в серцях кожного, хто був присутній там. Дік в один момент збирає всю свою волю й мужність докупи, та робить все для того, щоб людські життя були врятовані. Навіть тендітна жінка проявила відвагу, яка народилася в ній в критичний момент. Вона зібрала всіх разом для молитви про порятунок. В такі хвилини все рішає Господь Бог, тому він мав почути благання тих, хто вже дивився в очі смерті. Юнак героїчно зумів вивести корабель із нещастя та подарувати не тільки судну друге життя, але й всім присутнім. Ця пригода була не останньою, на них й далі чекали невдачі, яким з часом теж був покладений край. В цієї розповіді червоною лінією показана суть людської сміливості, на що може бути здатній ще донедавна маленький хлопець, який в долю секунди перетворився в справжнього чоловіка. Це творіння повинно було підкорити не тільки сторінки книг, журналів, але й транслюватись на екранах. Саме тому було знято два фільми. Перший з них має однойменну назву романом. Народився він у 1945 році. Другий фільм називається "Капітан Пілігрима", дата його народження 1986 рок.
"Діти Капітана Гранта"- цей роман був написаний у 1865 році, на його створення пішло два плідних роки. Через рік, у 1868 році його побачили вже в окремому видінні й усі бажаючи змогли сповна насолодитись читанням. Події розвивалися влітку, сімейна пара Гленарванів вирішила провести час та відпочити у морі на невеликій яхті, в якій займались охотою, де, як результат, була спіймана риба. Коли її розрізали, всередині на мисливців чекала скляна пляшка, в яку була захована записка. На папері виявилось дещо цікаве, написано про те, що якийсь капітан Гранд потрапив у велику халепу і йому потрібна допомога. Подружжя, не вагаючись, приймає рішення відправлятися на допомогу. Треба тільки зібрати команду помічників, адже самим буде важко впоратися. Тому вони знайомляться з дітьми зниклого безвісти. Разом із його рідними та ще з тими, хто зголосився допомогти, вони рушають на допомогу. Їх очікує багато перешкод. В горах спіткає землетрус, коли всі зупинились на ніч, то на них напали вовки, а попереду ще чекала повінь. Такі перешкоди тільки гартували дух мандрівників. Ця розповідь про те, що всі люди рівні між собою, особливо коли об,єднуються та живуть однією метою. Діти, які як виявилось, не страшаться ні холоду, ні голоду, ні різних стихій. Вони так люблять свого батька, що готові піти на будь-які жертви, аби побачити знов та обійняти саму близьку людину на всьому світі. Подолавши багато країн, різні перепони, згуртована команда, яка за цей час стала справжніми друзями, отримали перемогу та дійшла до щасливого кінця. Острів Табор подарував диво, де всіх рятівників чекав Гранд, цілий та живий. Тепер на них очікувала подорож назад до Англії. За мотивами твору було знято три фільми. Перший має назву таку саму, як роман, знятий у 1936 році, "В пошуках, які зазнали корабельної аварії", 1962 року, та "В пошуках капітана Гранта", 1986 року.
"П,ять тижнів на повітряній кулі"-цей роман побачив світ у 1862 році. Книгу в інших країнах могли побачити вже за рік, у 1863 році. Був місяць січень, коли головний герой на ім,я Самуель, взявши з собою товариша, його звали Дік, вирушили на зустріч пригодам. Вибрали вони не зовсім легкий шлях та небезпечний вид пересування. Повітряна куля повинна була пролетіти багато кілометрів путі, велику кількість річок й, навіть, пустиню. Цей великий шар було названо гучним і,ям. Вікторія- у перекладі із латинської значиться, як перемога. Куля отримала таку назву в надії на те, що вона здолає всі перешкоди та привезе своїх мандрівників неушкодженими й переповненими позитивними емоціями. Але бажане не здійснилось. Подорож починається зі східного узбережжя Занзібару. Летючий пристрій минає просторі території, прекрасні краєвиди, широкі та вузькі річки. Ось, коли друзі підлетіли до річки Сенегал, бурхлива вода виявилась холодною й негостинною. Шар падає в води річки та гине. Потопальників волею долі рятують французи, які на своєму пароплаві відправляють їх до Лондона. Двоє врятованих розуміють, що їх мужність та сила волі, яка вчасно проявилась у критичній ситуації, допомогла подолати жорстокі напади бандитів, котрі вони мужньо перетерпіли. Побачити очима однойменний фільм та пережити разом із героями всі емоції, глядачі змогли вже у 1962 році.
"20000 льє під водою"-цей роман почав своє життя у 1866 році. Був опублікований окремим виданням у Франції, 1870 року. В центрі сюжетної лінії капітан за ім,ям Немо. Йому наскучило просте життя на суші, тому перед ним стоїть мета збудувати те, на чому можна поплисти далеко, в саму глибину, де ніхто ніколи не знайде. Він робить підводний човен і, коли переконується в надійності свого творіння, з легкою душею рушає далеко, на морське дно. Там, де людей змінюють різнокольорові місцеві мешканці та водорості. Капітан подорожує на своєму агрегаті, радіючи тому, що колись це здавалося нездійсненним. Проте, на суші ним вже почали цікавитися. Але ніхто зі спостерігачів не може собі навіть уявити, що це простий чоловік. Навпаки, люди припускається думки, що у воді живе щось страшне за акулу та набагато більше за кита. Страшне чудовисько руйнує все на своєму путі, безжально забираючи людські життя та відправляє на дно величезні залізні кораблі. Коли вже ні про що не було розмов, крім страхітливого морського звіра, про це писали газети, вчені висували різноманітні припущення, в той момент було прийнято беззастережне рішення відправлятися на пошуки. Швидким способом зібрали експедицію, яка складалася із дуже відомих вчених. Вони рухалися з надією знайти істину. А коли зіткнулись з правдою, всі здогадки розвіялися, як сон. Насправді, морський привид виявився човном, головнокомандувач якого взяв в полон розвідників, щоб нейтралізувати можливих ворогів. Бригада експедиції провела не один місяць під водою, змогла на власні очі бачити життя й щоденні справи, якими існував Немо. Бранців це зацікавлювало, але ж вони дуже прагнули втечі. Це було практично неможливим бажанням, тому що з такого судна, яке знаходиться далеко від іншого звичного життя, втекти тяжко. Спроби намагались робити, та вони закінчувалися поразкою. Треба було очікувати вигідного моменту і він настав, але не скоро. Ця фантастична картина знімалась багато разів. Перший раз фільм показали у 1975 році. Ще було випущено дев,ять фільмів, в різні роки, під керуванням різноманітних режисерів. Останній раз картина показувалась глядачам у 2002 році, народжена була в США.
$Особисте життя
Зміни в особистому житті трапилися цікавим способом. Верн був запрошений розділити з ліпшим другом найкращий та щасливий день в житті, його весілля. Пішов з нього він в прекрасному настрою та з симпатією до дівчини, яка також виявилась серед запрошених. Оноріна була рідною сестрою нареченої. Дівчина вже мала шлюб, але він не склався, та все закінчилося трагічно. Чоловік помер. Він пішов на той світ, залишивши не тільки дружину, але й двох маленьких діточок. Письменник довго не роздумував і вирішив взяти вдову собі в дружини. Та теж не вагалась, тому вже взимку 1857 року, пара стала подружжям. У чоловіка, котрий зовсім ще недавно жив холостяцьким життям, з,явилися одразу кохана та діти. Вже через два роки після весілля на світ народився їх спільний синочок. Сталося це саме тоді, коли родинний глава відправився в ту саму подорож повітряною кулею, після чого, натхненний, й вирішив висловити свої враження в романі. Він не зміг пройти на шарі до самого кінця, бо народження первістка примусило вертатися. Була ще не одна подорож в роки сімейного життя, без яких він не міг щасливо існувати.
$Смерть
Ще задовго до останніх днів, а саме з 1892 року, творець почуває в собі відсутність створювати щось нове, тому він просто робить те, що вважає правильним, доводить до завершення ті твори, котрі було розпочато, але не закінчено. Таким життям він існував аж до 1902 року. Саме в цей рік, відчув, що остаточно було покінчено з творчою діяльністю. Можливо це прийшла творча депресія, або ж просто виснага та відсутність моральних сил. Стан фізичного здоров,я також не відповідав нормам, його мучив цукровий діабет, котрий в ті роки медики абсолютне не могли лікувати. Він потроху з,їдав й вичавлював останні соки, поступово викрадавши посмішку з вуст. Ранок 24 березня 1905 року приніс з собою не тихий весняний вітерець, а страшне горе. Ця дати назавжди залишиться у пам,яті рідних людей та відданих шанувальників творчості, як день останнього подиху великої людини та кумира. Поховали Верна поблизу рідної домівки, в місті Ам,єні. Всесвітньо відомий поет прожив сімдесят сім років дуже насиченого, яскравого, сповненого мрій, бажань та пригод життя.