Але хоч би які були плани, упередження або політичні прагнення якоїсь окремої особи чи групи осіб, оборона не має наміру допустити, щоб безневинного юнака, який став (адвокати це доведуть) жертвою нещасного збігу обставин, було спішно відправлено на електричний стілець тільки ради перемоги республіканської партії на виборах у листопаді. Для того щоб викрити цей дивний збіг обставин, що породжує, крім того, облудні висновки, оборонцям потрібен тривалий час. Тому вони змушені будуть офіціально опротестувати в Олбені клопотання прокурора перед губернатором штату про скликання надзвичайної сесії Верховного суду. Така екстреність зовсім ні до чого ще й тому, що чергова сесія по розгляду такого роду справ має відбутись у січні, а на підготовку матеріалів у даній справі потрібний не менший строк.
Цю енергійну, хоч і трохи запізнілу заяву представники преси вислухали з належною серйозністю; але Мейсон дуже зневажливо поставився до "легкодумного" твердження оборонців про політичні інтриги, так само як і до розмов про те, що Клайд невинуватий.
"Чого б це я, представник населення цілого округу, став куди-небудь відправляти цього чоловіка або пред'являти йому хоч одно обвинувачення, коли б обвинувачення не виникали самі собою? Хіба не очевидно, що він убив дівчину? І хіба він зумів сказати або зробити що-небудь таке, що роз'яснило б хоч одну з підозрілих деталей справи? Ні! Мовчання або брехня. І поки висококомпетентні пани оборонці не спростували цих обставин, я маю намір продовжувати те, що почав. У мене в руках вже є всі необхідні докази, які доводять провину молодого злочинця. І відстрочення до січня, коли, як ім відомо, мине строк моїх повноважень і новій людині доведеться вивчати з початку всі матеріали, з якими я вже повністю ознайомився, приведе до величезних витрат для округу. Адже всі зібрані мною в цій справі свідки зараз під рукою, їх неважко буде без особливих видатків доставити у Бріджбург. А де вони будуть у січні або в лютому, особливо після того, як оборона докладе усіх зусиль, щоб вони роз'їхались? Ні, панове! Я не згоден. Але якщо в найближчі десять або навіть п'ятнадцять днів вони зможуть подати мені будь-які дані, що хоч би побічно вказували на помилковість бодай яких-небудь з моїх обвинувачень, тоді я дуже охоче піду разом з ними до голови суду, — і якщо вони зможуть повідомити його про деякі докази, що їх вони дістали чи сподіваються дістати, або про будь-яких відомих їм свідків, що їх треба викликати здалеку і що зможуть підтвердити невинуватість цього юнака, — що ж, дуже добре! Я охоче попрошу суддю дати їм стільки часу, скільки він вважатиме за потрібне, навіть коли через це процес відбудеться тоді, коли мої повноваження вже закінчаться. Але якщо він відбудеться раніше, а я щиро на це сподіваюсь, то я вкладу в обвинувачення всі свої сили і здібності,—не тому, що я добиваюсь якої-небудь державної посади, а тому, що тепер я окружний прокурор і це мій обов'язок. А щодо моєї політичної кар'єри, — ну, а хіба містер Белнеп не пробує зробити політичну кар'єру? Він змагався зі мною на минулих виборах і, як я чув, хоче повторити це знову".
Цілком відповідно до цієї своєї заяви Мейсон відправився в Олбені, щоб умовити губернатора в необхідності скликати надзвичайну сесію і віддати Клайда до суду. І губернатор, вислухавши аргументи і Мейсона, і Бглнепа, вирішив питання на користь Мейсона, оскільки дозвіл на скликання надзвичайної сесії не перешкодить при потребі відкласти самий процес і оскільки все, чим досі оперувала оборона, ніяк не вказувало на те, що скликання надзвичайної сесії перешкодить обороні добитись усіх відстрочень, необхідних їй для ведення процесу. І крім того, розглядати такі аргументи— справа не його, губернатора, а спеціально на те уповноваженого члена Верховного суду. Отже, було дано вказівку про скликання надзвичайної сесії Верховного суду, головою якого було призначено такого собі Фредеріка Оберуолцера, суддю одинадцятого округу. Мейсон прибув до нього з просьбою призначити день для скликання надзвичайного засідання ради присяжних, згідно з рішенням якої Клайд може бути відданий до суду, — і це засідання було призначене на п'яте серпня.
А потім, коли рада присяжних зібралась, Мейсону не довелось робити вже ніяких зусиль для того, щоб було ухвалено рішення про віддання Клайда до суду.
Після цього Белнеп і Джефсон могли тільки з'явитися до Оберуолцера, демократа, який завдячував своїм призначенням попередньому губернаторові, і добиватися від нього перенесення судового розгляду в інший округ. Вони доводили, що, навіть маючи найсмі-ливішу уяву, не можна собі уявити, щоб в окрузі Катаракі знайшлось дванадцять чоловік, які, внаслідок прилюдних і приватних висловлювань Мейсона, не ставилися б до Клайда надзвичайно вороже і не були б заздалегідь переконані в його провині,— а значить, він по суті буде засуджений усяким складом присяжних ще раніше, ніж оборона зможе сказати своє слово.
— Але ж куди ви думаєте перенести розгляд? — спитав суддя Оберуолцер, людина досить безстороння. — Ті самі матеріали були опубліковані скрізь.
— Але, ваша честь, цей злочин, що його так ретельно перебільшує окружний прокурор… (Мейсон довго і палко протестує).
— І все-таки ми запевняємо, — провадив далі Белнеп, — що публіку даремно хвилювали і вводили в оману. Ви тепер не знайдете і дванадцяти чоловік, здатних поставитись до обвинуваченого безсторонньо.
— Які дурниці! — роздратовано вигукнув Мейсон. — Пуста балаканина! Адже газети самі зібрали і опублікували матеріалів далеко більше, ніж я. Якщо тут і виникло якесь упередження, то воно викликане саме опублікуванням фактичних даних у цій справі. І я запевняю, що тут це упередження не сильніше, ніж у будь-якому іншому місці. До того ж, якщо суд буде перенесено у віддалений округ, коли більшість свідків перебуває тут, наш округ буде обтя-жений надмірними витратами, яких він не може собі дозволити і які не виправдані обставинами.
Суддя Оберуолцер, чоловік з тверезим розумом і міцними моральними підвалинами, неквапливий, обережний, який волів завжди і в усьому додержувати встановленого порядку, схильний був погодитися з Мейсоном. І через п'ять днів, — весь цей час він, не поспішаючи, роздумував над цим питанням, — він відхилив клопотання оборони. Якщо він неправий, оборона може подати апеляцію у вищі інстанції. А поки що, призначивши слухання справи на п'ятнадцяте жовтня (доти, вирішив він, оборона матиме досить часу, щоб підготуватись), він подався на кінець літа на свою дачу біля озера Синіх гір; представники обвинувачення і оборони завжди зможуть знайти його там, якщо виникнуть які-иебудь особливо заплутані і складні питання, що їх не можна буде розв'язати без його особистої участі.