Маруся, ясно озираючись на Леоніда, радісно посміхається, Трохим ревниво слідкує за ними й теж помалу посувається за всіма. Хор, співаючи, повертається в лісок.
Завіса
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
Тюрма. Задня стіна сцени являє надвірну двоповерхову стіну тюремного будинку з низькими широкими ворітьми в ній. Стіна будинку займає половину задньої стіни сцени. На другій половині видно високий тюремний мур, за яким видніються інші будинки тюрми. Права стіна сцени являє також стіну тюрми, загнуту глаголем. В ній на два поверхи вікна з ґратами. В нижнім поверсі, видно, ніхто не живе, бо вікна забиті дошками з середини, а на верхнім — вікна одчинені, й за ґратами видно людські обличчя. Над ворітьми також два заґратованих вікна й також обличчя арештованих. Ворота з хвірткою в одній половині: хвіртка з вовчком. Біля воріт будка вартового. Під правою стіною, врівень з вікнами першого поверху, зроблена
стіна.
На лаві сидять, чекаючи побачення, міщани, селяни і т. ін. публіка. Пози різні: задумливі, понурі, нудьгуючі. Оддалік від усіх стоїть дама в траурі з дочкою. Недалеко від неї д в і п а н н о ч к и з пакунками в руках. Під вікнами стоїть Я в д о х а, жвава молодиця з хитрими, веселими очима.
В 5-м вікні (рахуючи зліва направо) видно звішену надвір руку й чути
пісню:
Отця я зарезав, Мать свою убив, Старшую сестрицю З ружжа я застрілив.
Погіб я, бідняжка, Погіб я навсігда,— А год за годами Проходять літа.
2-е вікно (над ворітьми). Ну, а Мося де? Явдохо!
Я в д о х а. Що?
2-е в і к н о. Де Мося?
Я в д о х а. Еге! Мося... Цинтує в Умані! 3
2-е в і к н о. Та бре? За що?
Я в д о х а. Застукали...
2-е вікно. Жовті?
Я в д о х а. Атож.
2-е вікно. Жаль. Багато?
Вартовий (високий, хмурий, лице стомлене, сіре). Довольно разговарювать. Одойді, молодиця...
Я в д о х а. От уже й "одойді". І поговорить з земляками не можна.
3-є в і к н о. А ти, молодице, йди до нас, тут лучче поговоримо.
З вікон регіт.
4-е вікно. Е, ця не піде, вона — не проста: у Сквирі по наймах служила,.
Я в д о х а. А ти мовчи там! 2-е вікно. Третя камера! 3-є вікно. Што такое?
2-е вікно. До Чмиха його шмара прийдьоть сьогодня? 3-є вікно. Прийдьоть.
2-е вікно. Скажи, щоб новії стірки принесла. 3-є вікно. Харашо.
Вартовий. Говорю, довольно разговарювать. Слиш! А то січас визову помошніка.
2-е вікно. Мовчи, масалка! 4 Мовчи та диш. Я плював на тібє й на твого помішника разом з твоєю бабушкою. Чув?
Вартовий. Смотри, щоб на себе часом не плюнув у карцурі...
2-е в і к н о. Та невже? От рушив розумом, як здохле теля хвостом. Придумав!
Вартовий. Говорю, замовкни там!
1-е вікно (меланхолійний, поважний бас). Земляк!.. А слиш, земляк!.. Мовчи, брат... їй-богу, мовчи, подумають хоч, що ти розумний.
Сміх. Публіка шепочеться й поглядає на вікна. Вартовий хоче щось сказати, але одчиняється хвіртка і звідти відходять троє жінок і один чоловік. За ними висувається голова дозорця й викликає:
— Галасєнко Марія, Антіп і Софія Скряги, Євдокія Голка^ На свіданіе!
З лави ~й з купи вихоплюються викликані (між ними Я вдоха) і спішать до воріт. За ними сунуть і інші. Товпляться у хвіртку. Пані в траурі з дочкою
теж підходять туди. Викрики:
— "Ой, не давіть!" — "Та вспієте".— "А мені нема, господин надзиратель?" — "Подождьош!"
З вікон: Скорей, бабо, скорей, а то не пустять!
Викрики:
— Тю-тю-тю!
— Куди голка, туди й нитка...
Вартовий. Перестань там кричать! А то я, брат, як крикну, так тобі заціпить.
3-є в і к н о. Та ну? Васька, слихав?
2-е вгкно. Слихав, та так спужався, що аж ноги мені вивернуло п'ятками назад.
Сміх у вікнах і серед публіки. Вартовий рішуче прямує до дзвінка біля воріт.
З вікон:
— Тю-у! Тю-уҐ
— Вернись, куме, шило ззаду!
Вартовий дзвонить. І потім схвильовано, хмуро ходить під стіною. З вікон свист і крики:
— Тю-у, тю-у!
— Потягни мертвого татарина за ніс, гад ти смердючий!
— Ах ти ж, сука конотопська! Подожди ж ти!
Ті, що вийшли з побачення, зупиняються і, уклоняючись до вікон, кричать:
— Прощайте! З вікон:
— Прощайте, не минайте. Приходьте чаще, ми вам квартиру приготовим.
— Кланяйтесь тьоті, хай сидить без заботи.
Одчиняється хвіртка, виходить Помічник начальника тюрми (немолодий; жовті, нафарблені вуси догори).
Помічник (звернувшись до вартового). Что здесь?
В вікнах зразу стихає.
Вартовий (витягуючись). Кричать, ваше благородіє... І виражаються... Он тето окно і то... другое...
2-е вікно. Ваше благородіє! Не вєрте... Ето он первий виражається на нас...
Помічник. Молчать! Сойди с окна! Если еще раз вызовет меня, всю камеру рассажу по темным карцерам!
Як тільки з'являється в хвіртці Помічник, Пані в траурі з дочкою швидко підступає до нього. Підходять також дві панночки.
Пані в траурі. Послушайте, господин смотритель!
Помічник (холодно). Я уже вам сказал, сударыня, что я — не смотритель... Странно!
Пані в траурі. Извините. Я к вам с тем же. Это же жестоко, наконец...
Помічник (хоче сказати). Виноват...
Пані в траурі. Всяким мужикам, ворам можно иметь свидание, а мне... Я приехала за пятьсот верст, у меня муж умер...
Помічник. Виноват...
Пані в траурі. Это бесчеловечно, жестоко!.. Вы его схватили, засадили в эту ужасную тюрьму и теперь еще не разрешаете с родной матерью увидеться. Я губернатору жаловаться буду...
Помічник. Сударыня...
Пані в траурі. И говорю вам, что он не виноват. Он не может быть виноват... Я вам представлю все доказательства, что он...
Помічник (нетерпляче). Боже мой! Да говорю же вам, что возьмете разрешение в Жандармском управлении, и мы дадим вам свидание... Странно! А затем, сегодня день свиданий уголовных, а не политических...
Пані в траурі. Но поймите же, что он не может быть политическим! Я же вам представлю все доказательства, и вы увидите...
Помічник. Очень может быть. Но это вы в Жандармское управление...
Пані в т р а у р і. Но вы дайте мне сегодня свидание. Я не могу ждать. У меня расходы... Ну, хоть на один час! В вікнах фиркають од сміху.
Помічник. Сударыня, здесь свидания, даже законные, не более пятнадцати минут. Возьмите разрешение. (Повертається йти).
Одна з двох панночок. Господин Зелинский!
Помічник (озираючись, нетерпляче). Что угодно?