Верховний головнокомандувач Фетерер рішучим кроком увійшов до приміщення стратегічного командного пункту й кинув:
— Вільно!
Три його генерали слухняно стали вільно.
— У нас обмаль часу, — сказав Фетерер, поглянувши на годинник. — Розгляньмо ще раз попередній план операції.
Він підійшов до стіни й розгорнув гігантську карту пустелі Сахара.
— За найдостовірнішою теологічною інформацією, отриманою нами, Сатана має намір розгорнути свої сили в пункті з такими координатами. — Він ткнув у карту тупим вказівним пальцем. — У першому ешелоні виступатимуть дияволи, демони, сукуби, інкуби й решта сил того ж класу. Правим флангом командує Ваал, лівим — Вельзевул. Його Сатанинська Величність очолить центр.
— Відгонить середньовіччям, — пробурмотів генерал Дел.
Увійшов ад'ютант генерала Фетерера. Його обличчя випромінювало щастя й радість від думки про Пришестя.
— Сер, — сказав він, — до вас знову священик.
— Струнко, солдате, — строго сказав Фетерер. — Операцію ще належить провести й перемогти.
— Так, сер, — відповів ад'ютант і виструнчився. Радість на його обличчі трохи згасла.
-Священик, кажеш? — Верховний головнокомандувач замислено ворухнув пальцями. Одразу після Пришестя, коли стало відомо про неминучу Останню Битву, служителі релігії з усього світу стали для них сущим покаранням. Вони перестали сваритися між собою, що саме по собі було непогано. Але вони намагалися прибрати до своїх рук військову справу.
— Женіть його, — наказав Фетерер. — Він знає, що ми розробляємо план Армагедону.
— Так, сер, — сказав ад'ютант, віддав честь, чітко повернувся на підборах і вийшов стройовим кроком.
— Продовжимо, — сказав верховний головнокомандувач Фетерер. — Позаду першої лінії оборони Сатани розташуються воскреслі грішники та різні стихійні сили зла. Роль його бомбардувальної авіації виконуватимуть грішні ангели. їх зустрінуть роботи-винищувачі генерала Дела.
Генерал Дел похмуро посміхнувся.
— Після встановлення контакту із супротивником автоматичні танкові корпуси генерала Мак-Фі за підтримки роботопіхоти генерала Онгіна нанесуть удар по його центру, — продовжував Фетерер. — Дел керуватиме водневим бомбардуванням тилів, яке слід провести максимально масовано. Я наноситиму удари тут і тут силами механізованої кавалерії.
Повернувся ад'ютант і став струнко.
— Сер, — промовив він, — священик відмовився піти. Він заявляє, що повинен неодмінно поговорити з вами.
Верховний головнокомандувач Фетерер збирався сказати "ні", але в останній момент завагався. Він згадав, що це — Остання Битва і представники всіх релігійних конфесій справді певною мірою до неї причетні. Він вирішив приділити священикові п'ять хвилин.
— Запросіть його сюди, — сказав генерал.
Священик був одягнений у звичайний діловий костюм. Це мало підкреслити, що він прибув сюди не як представник якоїсь конкретної релігії. Його обличчя видавалося втомленим, але рішучим.
— Генерале, — сказав він, — я прийшов як представник усіх релігійних працівників світу — патерів, рабинів, муллів, пасторів та інших. Ми просимо вашого дозволу, генерале, взяти участь у Битві Господній.
Верховний головнокомандувач Фетерер нервово забарабанив пальцями по стегну. Він не хотів би псувати стосунків з цими людьми. Що не кажи, а навіть йому, верховному головнокомандувачу, не зашкодить добре слово, коли все буде сказано й зроблено...
— Зрозумійте моє становище, — сумно промовив Фетерер. — Я генерал, і мені випало керувати Битвою...
— Але ж це Остання Битва, — сказав священик. — Це має бути битва з участю людей.
-Саме так, — відповів Фетерер, — люди братимуть у ній участь через своїх представників-військових. Священик дивився на нього із сумнівом. Фетерер продовжив:
— Ви ж не хочете, щоб цю Битву було програно, чи не так? Щоб переміг Сатана?
— Звісно, ні, — пробурмотів священик.
— У такому разі ми не маємо права ризикувати, — заявив Фетерер. — Всі уряди погодилися з цим, чи не так?
Певна річ, було б добре перемогти в Армагедоні силами людства. Можна б сказати — символічно. Але чи можемо ми в цьому разі бути впевненими у перемозі?
Священик спробував щось заперечити, але Фетерер квапливо продовжив:
— Звідки ми можемо знати силу війська Сатани. Ми просто зобов'язані ввести в бій найкращі сили, кажучи військовою мовою. А це означає — автоматичні армії, роботів-винищувачів, танки та водневі бомби.
Вигляд у священика був дуже засмучений.
— Але це неправильно, — сказав він. — Невже не можна зарезервувати у ваших планах певне місце і для людей?
Фетерер думав над цим. Але виконати це прохання було
неможливо.
Ретельно розроблений план операції був досконалий і забезпечував високу ймовірність перемоги. Впровадження істотного людського елементу могло б усе лише зіпсувати. Ніяка жива плоть не витримала б гуркоту цієї атаки механізмів, високих енергетичних потенціалів, що пронизують повітря, усепоглинаючої сили вогню. Будь-яка людина, що опинилася б у ста милях від лінії фронту, загинула б, так і не побачивши ворога.
— Боюсь, це неможливо, — сказав Фетерер.
— Багато хто, — суворо мовив священик, — вважає, що доручити Останню Битву військовим було помилкою.
— Вибачте, — бадьоро заперечив Фетерер, — це балачки, від яких один крок до поразки. З вашого дозволу...
Він указав на двері. Священик втомлено вийшов.
— Ох, ці цивільні, — зітхнув Фетерер. — Отже, панове, ваші війська готові?
— Ми готові битися за Нього, — патетично вигукнув генерал Мак-Фі. — Я можу поручитися за кожного автоматичного солдата під моїм командуванням. їхній метал блищить, усі реле оновлено, акумулятори повністю заряджені. Сер, вони буквально рвуться в бій. Генерал Онгін стрепенувся.
— Наземні війська готові, сер.
— Повітряні сили готові, — сказав генерал Дел.
— Чудово, — підбив підсумок Фетерер. — Усі інші приготування закінчено. Телевізійна трансляція для населення всієї планети забезпечена. Ніхто — ні багаті, ні бідні — не буде позбавлений видовища Останньої Битви.
— А після Битви... — почав генерал Онгін і замовк, поглянувши на Фетерера.
Той насупився. Він не знав, що буде після Битви. Цим, очевидно, займуться релігійні установи.