Коли дідусь прочитав ці рядки, ми хором вигукнули: "Це, звісно, Тах!"
Проте наведу далі листа мосьє Фанона: "Бойні розташовані на далекій околиці Кільбефа, тому, стоячи біля загорожі, під якою проповзли коні, я спробував визначив ти, в якому напрямку вони могли вирушити. Знаючи, яким хитрим стає монгол, коли йому треба сховатись, я обрав шлях, який пролягає через гайки, понад річкою та через лани цукрового буряка. І от я пішов у цьому напрямку, розпитуючи по дорозі фермерів та жителів сіл, чи не бачили вони наших поні. Нарешті я зустрів сільського листоношу, котрий якось удосвіта ходив полювати й побачив трьох поні на узліссі, кілометрів за двадцять від Кільбефа. Зауваживши його, коні втекли, але один із них ("потворний низькорослий пігмей", за його словами) міг пересуватися лише на трьох ногах, тягнучи одну задню,
А все ж, розповідав листоноша, вони бігли надзвичайно швидко й зникли в лісі, перш ніж я дістався до того місця, де їх побачив".
Дідусь ляснув себе по колінах і сказав: "Зовсім непогано". Й відразу ж заходився пакувати речі, щоб негайно їхати до Франції. Ми обоє були страшенно раді й вірили, що вернути наших коней додому це тепер лише питання часу.
Але я ще не закінчив з листом мосьє Фанона: "Коли я запитав листоношу, чи повідомив він кому-небудь про цих поні, він відповів, що здогадався, що коні втекли з бойні, однак, хоч сам із спортивного інтересу полює на птахів та кроликів, він не хоче допомагати комусь вертати коней на бойню. Отож він нікому нічого не сказав. Листоноша додав також, що й мені не сказав би нічого, якби не чув, що один кінь був дуже цінний і якщо їх спіймають, то, можливо, він одержить винагороду".
— Авжеж, — похопився дідусь, — Я зовсім не подумав про це. Звичайно, треба призначити винагороду. Не менше як сто фунтів стерлінгів...
А зараз, друже Бар'юте, про те, що було далі: мосьє Фанон простежив дорогу поні ще на п'ятдесят кілометрів; прямували вони на південний схід і йшли, очевидно, вночі. Потім він загубив їхній слід. По той бік річки Лот ніхто їх не бачив, і жодних звісток про них не надходило.
"Усе, що я міг зробити після марних пошуків, — пише мосьє Фанон, — це попередити національну жандармерію й повернутися до своїх обов'язків у Бордо. Я написав ученим і лісникам в Аї і Провансі, Ліоні, Авіньйоні, Арлі, Німі та Везон-Ромені із проханням пошукати наших трьох мандрівців. Сподіваюся, що це допоможе. В усякому випадку я залюбки зустріну Вас і зроблю все, що зможу. Я теж радо проведу Вас до річки, де їх бачили востаннє",
Оце і всі на сьогодні новини, Бар'юте. Обоє вони живі, хоча Тах поранений. Але дідусь запевняє, що нога в Таха швидко загоюється, якщо вони змогли забратися так далеко і так хутко пересуваються. А тепер з ними ще одна лошичка-поні — гніда.
— Тах, певно, хоче дорогою зібрати собі цілий табун,— пожартував дідусь. До речі, я давно вже не бачила його таким щасливим. Він майже не всміхався відтоді, як Тах і Пташка втекли, а тепер знову дражнить мене, ляскає себе по колінах і приказує: "Незвичайний кінь! Дивовижна тварина!"
Завтра він їде на пошуки до Франції. Я благала його взяти мене з собою, але він не дозволяв мені пропускати школу навіть на тиждень, хоча в мене гарні оцінки, особливо з англійської мови, географії, історії та французької мови. От якби замість французької вивчати монгольську! Я намагаюся вивчати граматику, що її прислала тітонька Сероглі, але я погано запам'ятовую, якщо нема кому відповідати вголос. Тому мені потрібні ти й тітонька Сероглі, щоб слухати й допомагати мені і навіть сміятися над моїми помилками. Я спробувала на місіс Еванс але вона так сміялася над монгольськими словами, які я намагалась вимовити, що я теж розреготалась, і ми обидві сміялися до знемоги. Місіс Еванс вважає, що ви всі страшенно мудрі, коли вмієте говорити по-монгольському.
Поки що все. Я страх як втомилася. Пишу в ліжку пальці вже потерпли... почерк жахливий... Скід уві сні ганяє котів і кумедно, пискляво дзявкає. До побачення.
Твій дуже сонний, проте щасливий друг
Кітті Джін Джемісон (це моє повне ім'я)
Р. S. Якщо ти пришлеш мені платівку якого-небудь сучасного монгольського естрадного співака, я надішлю тобі когось із наших — Тома Джонса, "Ролінг Стоунз", Пінка Флойда чи кого захочеш.
Кітті.
10
Дорога Кітті!
Я дуже вдячний тобі за те, що ти нарешті відповіла мені, і "розвіяла мою тривогу" за долю Таха й Пташки; Це дуже кумедний вираз, якщо його перекласти на монгольську мову, я ніяк не міг насміятися. По-монгольському ми кажемо: "Спасибі, що дав мені води". Але я вірив, що Тах і Пташка не загинуть на бойні.
Сподіваюся, що Тах не покалічився. Для коня пошкодити ноги смертельно небезпечно. Буває, що дикий кінь з пораненою чи зламаною ногою ще якось дибає, але зрештою геть виснажується, падає і не може більше звестись, А потім помирає. Сподіваюся, що Тах у кращому стані
Якщо він пошкодив тільки копита, то, безперечно, все буде гаразд.
Я хочу тобі сказати, Кітті, що ти тепер дуже знаменита в наших краях. Усі тепер знають про твої листи і часто збираються громадкою в нашій юрті (у нас зараз літо), щоб послухати тітоньку Сероглі, яка перекладає твої листа на монгольську мову. Так минають цілі години, бо кожен говорить, чи сперечається з приводу того, що ти написала. Старі люди здебільшого мовчать або кажуть "чшш!", але решта висловлюють свої міркування. Моїй мамі дуже подобаються твої листи, і вона завжди притакує, ніби знає наперед про все, що мало статися.
Вона все ще ніяк не хоче розкрити нам свою знамениту таємницю про Таха, хоча я й просив тітоньку Сероглі випитати в неї. Якось уночі я чув, як тато й мама сміялись, і здогадався: вони сміялися з того, як мама нас усіх піддражнює. Вона любить усіх розігрувати. Проте рано чи пізно я витягну з неї цю таємницю, і вона розсміється точнісінько так, як це робить твій дідусь.
Серед тих людей, які уважно слухають твої листи, два зоологи з Улан-Батора. Твій дідусь повідомив їм про втечу Таха, але вони не знали подробиць. Слухаючи твої листи, вони навіть занотовують дещо для себе.
— Кітті теж варто подумати, чи не стати їй зоологом, як і ти вирішив,— сказала мені якось тітонька Сероглі.