Світ безконечний, тому й жадоба його пізнання теж безконечна. Так говорив Арістотель, один з найвідоміших філософів Академії. Йому було вже близько сорока, але він і далі ріс — душею. І пізнавав світ, відкриваючи для себе все нові й нові його грані. І хоч досягнув величі й визнання, але в пізнанні світу не зупинився, залишаючись все тією ж великою і мудрою дитиною, котра щодня й щомиті відкриває для себе щось нове в тому світі, у який вона прийшла. Та і як можна жити і не відкривати для себе світ — такий багатий, незрівнянний, незбагненний. Тож Арістотеля і на п'ятому десятку літ терзала невситима спрага пізнання, жадоба пізнання нового і незвіданого, і те нове і незвідане філософ пізнаватиме до останнього дня життя в цьому світі... До останнього подиху свого — такий уже вдався.
Арістотель захопив Александра відразу ж і назавжди. Бо як Арістотель прагнув до пізнання світу, так і юний царевич прагнув пізнати світ, все нове й невідоме йому, тож вони з першого дня знайомства потяглися один до одного— підліток*царевич і прославлений філософ, світла голова людства.
Поселилися не в Пеллі, великій і гамірливій македонській столиці, а за містом, далеко від суєти двору, на царській віллі, що стояла в тінистому, посвяченому німфам гаю неподалік села Мієза.
Здебільшого прогулювались тінистими й пустельними стежками розкішного гаю, бесідували тільки стоячи. Все, що він знав, Арістотель охоче передавав учневі. А знав філософ багато. І сам як особистість ставав прикладом для царевича. Був він благородної постави, тримався з гідністю, не вислужувався перед двором і сильними світу цього— за це Александр теж цінував свого вчителя. А ще й за те, що філософ ніколи не вихвалявся своїми заслугами. Не казав, що все знає, а постійно підкреслював, що він лише прагне все пізнати, прагне... Але, на жаль, для цього в нього, мабуть, не вистачить життя... Навчав царевича цінувати все благородне, залучав його до грецької культури. Казав: не будемо ми з тобою вчити якийсь один предмет. Постараємось оволодіти всією гармонією духовного існування в цілому. Пізнання краси, працелюбність, добро і його втілення в кращих творах — все це щедро засвоював учень.
— Поривайся пізнати найвище,— наголошував учитель.— Людина тільки тоді прекрасна, коли вона творить безсмертне і божественне.
Згодом скажуть, що він, Арістотель, грецький мудрець і філософ, вивів Александра з напівварварського стану і залучив його до духовної еліти Греції. Це так. Арістотель познайомив Александра з філософією, і звідтоді, навіть у походах, він незмінно цікавився нею і навіть у походи брав із собою вчених. Залишаючись, щоправда, завойовником, котрий знає філософію та інші надбання світлих голів людства. Знаючи, що його учень з часом стане владикою Македонії (не вічний же на цьому світі Філіпп, а більше синів у нього немає), тієї Македонії, котра як тепер, так і в майбутньому загрожуватиме Греції, навертав свого учня до добра. Тому етику викладав для Александра. Розповідаючи про добрі справи володарів і можновладців, Арістотель хотів, щоб учень його, ставши повелителем, теж був добрим, культурним та освіченим царем.
Говорили про славних героїв минулого, і зокрема про Геракла. Арістотель незмінно називав Геракла першим серед перших, закликаючи і юного царевича бути таким же справедливим, як його далекий предок. Багато розказував про потос — потяг, що веде героїв до арате — доброчинності й доблесті. Арістотель виховував у свого учня моральну гідність і те, чим душа справжнього, освіченого і культурного елліна відрізняється від душі варвара. Прищеплював йому любов до Еллади. І навіть подарував власну копію творів Гомера...
Хоч учитель з учнем і зійшлися швидко, але якщо вчитель поривався пізнати світ лише для того, щоб знати його, то учень для того, щоб його згодом завоювати. Не словом, не вченням, не мудрістю, як мріяв учитель, а мечем. Тому учень брав лише те, що збігалося з його власними бажаннями та мріями. Про завоювання світу Александр вже тоді мріяв і вже тоді був переконаний, що він не лише повторить подвиги свого войовничого батька, що само по собі було непросто, а й навіть значно їх перевершить.
У залі для навчань висіла велика карта світу. Біля неї часто зупинявся царевич — географією він цікавився змалку. Хоч Арістотель сам мандрував мало, але міг познайомити царевича з картою. Обоє вони любили не лише бесідувати, а й думати біля карти, на якій були позначені пояси: холодний на півночі і спекотний на півдні.
Арістотель говорив:
— Неблагополучний клімат обох цих зон не сприяє проживанню там людей. Бо в першому надто холодно, а в другому — спекотно. А ось між цими поясами — помірна зона, де розташовані Середземне море, Персія та Індія. Тільки ця зона і створює придатну для проживання людей частину землі — ойкумену. Дивись, царевичу, і запам'ятовуй, скільки білих плям на карті. Та нам, власне, відомі з усього світу лише Середземномор'я та Передній Схід. Все інше треба ще відкривати і досліджувати.
— Спершу його треба завоювати! — такої думки був Александр.— А вивчати можна й потім. Світ існує лише для того, щоб його завойовували. І це зроблю я! Тільки я завоюю і ойкумену, і увесь інший невідомий сьогодні світ.
Найбільше царевич захоплювався географією. Щодня охоче стояв він біля карти, слухаючи пояснення вчителя. Завоювання світу, був переконаний,— це його щонайперше завдання, послане йому самими богами. І послане на все життя. Тож на карті він роздивлявся і окремі краї, і Македонію, всього лише як частини одного світу, який йому колись доведеться завойовувати. Македонію своєю батьківщиною вже тоді не відчував, вона для нього була просто частиною світу, місцем — всього лише місцем,— звідки він вирушить завойовувати світ... Ось тоді зародившись, міцніла у ньому мрія завоювати світ і створити своє, незнане досі царство світове і цим перевершити батька у всіх його діяннях — теперішніх і майбутніх.
— Моя батьківщина не Македонія, а увесь світ! — гордо вигукував царевич, і Арістотелю це не дуже подобалось. Він вкотре навертав його на думки, що світ треба не завойовувати, а пізнавати, але успіху в цьому не мав, бо царевич вперто стояв на своєму: світ треба завойовувати, а вивчати його будуть інші.