Гамлет

СЦЕНА 4
Майданчик перед замком.
Входять Гамлет, Гораціо й Марцелл.
Гамлет
Ну й холодно, аж забиває дух.
Гораціо
Заходять зашпори; мороз кусючий.
Гамлет
Котра година?
Гораціо
Скоро, мабуть, північ.[23]
Марцелл
Ні, било вже.
Гораціо
Хіба? А я й не чув. Виходить, близько
Той час, коли блукає тут мара.
Сурми й два гарматні постріли за сценою.
Що це таке, мій принце?
Гамлет
Король не спить, справляє сю ніч учту,
П'є і танцює навісний танець;
Щораз, як рейнського він дзбан осушить,
Литаври й сурми гучно сповіщають
Про подвиг цей його.
Гораціо
Такий тут звичай?
Гамлет
Отож-бо й є.
Хоч сам я тут родивсь і призвичаївсь,
Та, як на мене, нам би більше честі
Зламать той звичай, ніж його держатись.
Пиятика ославила вже нас
На всі народи заходу і сходу;
Нас мають за п'яниць, нас дражнять свиньм
Цей звичай всяке наше добре діло
Знеславлює і зводить нанівець.
Коли, бува, позначує людину
Природний гандж (у тім вона не винна,
Як у своїм народженні — єство
Саме собі не добирає роду),
Або якась надмірна риса вдачі,
Що зносить геть вали й загати глузду,
Чи звичка, що переступає межі
Подобства й чемності,— то та людина,
Тавро своєї вади несучи,
Як знак фортуни чи як дар єства,
Свої чесноти всі,— хай їх без ліку
І хай вони чистіші за святиню,-
Згубила тим однісіньким пороком
Перед судом загалу. Крихта зла
Все благородство здатна очорнити
На сором добрим людям.
Входить Привид.
Гораціо
Гляньте, йде!
Гамлет
Пречисті сили неба, крийте нас!
Блаженний дух чи сатана проклятий,
Чи злинув ти з небес, чи з пекла зринув,[24]
Хай заміри твої лихі чи добрі,-
Твій образ так мені навдивовижу,
Що мушу мовити до тебе.
Батьку, Королю датський, Гамлете!
Озвись! Не дай, щоб згинув я у незнанні,-
Скажи, чому твої стражденні кості,
Поховані по звичаю й закону,
Продерли покрови; чом домовина
Розкрила щелепи свої камінні
І вивергла тебе? Як зрозуміть,
Що ти, вже труп, ізнов при повній зброї
Ідеш у сяйві місяця непевнім,
Спотворюючи ніч і простим смертним
Усе єство так зрушивши жахливо
Думками, неосяжними для нас?
Навіщо чиниш так? І що нам діять?
Привид манить Гамлета.
Гораціо
Киває вам піти за ним слідом,
Немов бажає дещо оповісти
Самому вам.
Марцелл
Глядіть-бо, як люб'язно
Вас манить відійти поодаль відси.
Але не йдіть за ним.
Гораціо
Не йдіть нізащо.
Гамлет
Тут не озветься; ну, то я піду.
Гораціо
Не йдіть, мій принце.
Гамлет
Чом, чого боятись?
Життя не ставлю я і в вартість шпильки;
Що ж до душі, то що їй вчинить дух,-
Вона-бо річ безсмертна, як і він.
От манить знов мене; і я піду.
Гораціо
А що, коли він звабить вас у воду
Або на кручу, що лячним верхів'ям
Звисає понад хвилями морськими,
І прибере подобу там страшливу,
Що вас позбавить влади над собою,
А далі ввергне в безум? Схаменіться;
На кручах тих не треба і причини,
Щоб мислі відчайдушні охопили
Того, хто тільки гляне вниз на море
І рев його послухає.
[25]
Гамлет
Він манить.
Іди, я за тобою поспішу.
Марцелл
Не пустимо вас, принце!
Гамлет
Руки геть!
Гораціо
Отямтеся! Не йдіть!
Гамлет
Ні, доля кличе
І так спотужнює в цім тілі жили,
Що не здола його й Немейський лев.
Знов манить. Відійдіть, панове, краще.
Клянусь, хто спинить, стане духом сам.
Кажу вам, геть!
(До Привида)
Іди, я за тобою.
Привид і Гамлет виходять.
Гораціо
Уява завела його в безумство.
Марцелл
Ходім слідком. Ну як його лишити?
Гораціо
Ходім хутчій. І чим кінчиться це?
Марцелл
В державі датській завелась гнилизна.
Гораціо
Поможуть небеса.
Марцелл
Ходім за ним.
Виходять.

СЦЕНА 5
Там же. Інша частина укріплень.
Входять Привид і Гамлет.
Гамлет
Куди ведеш? Озвись, я дальш не йду.
Привид
То слухай.
Гамлет
Говори.
Привид
Вже близько час мій,
Коли в сірчане полум'я на муку
Мені вертатись.
Гамлет
О сердешний дух!
Привид
Ти не жалкуй, а слухай пильним ухом,
Що я повім.
Гамлет
Кажи; я мушу чути.
[26]
Привид
А також і помститись, як почуєш.
Гамлет
Що?
Привид
Я дух твойого батька,
Приречений на певний строк блукати
Вночі, а вдень каратися вогнем,
Аж поки всі гріхи буття земного
Не вигорять до пня. Якби не тайна
Тюрми моєї, я б наговорив
Такого, що тобі найменше слово
Роздерло б душу, остудило кров,
Як зорі, очі вирвало б з орбіт,
Цей чуб густий, хвилястий розняло б
І підняло в нім кожну волосину,
Немов голки від люті в дикобраза.
Однак не для живих ці одкровення,
Що вічності належать. Слухай, слухай!
Якщо коли любив ти справді батька...
Гамлет
О боже!
Привид
Пометися за його нелюдське вбивство.
Гамлет
Убивство?
Привид
Усяке вбивство річ гидка, та це
Найгидше, найдикіше, найпідліше.
Гамлет
Кажи мерщій! І я на крилах, бистрих,
Немов уява чи любовна мрія,
Полину мститись.
Привид Бачу, годен ти;
Ти був би в'ялий, як ситняг спокійний,
Яким поріс так рясно берег Лети,
Якби не стрепенувсь. Тож, сину, слухай:
Мене в саду, всім казано, гадюка
Вкусила сонного. Усіх датчан
Такою байкою про смерть мою
Ошукано. Та знай, мій славний хлопче:
Змій, що урвав життя твойому батьку,
Надів його вінець.
Гамлет
О віще серце!
Мій дядько?
Привид
Так, він. Цей кровозмісник, хтивий звір
Умом чаклунським, чорним даром зваби,-
О згинь, мерзенний хист, що має силу
[27]
Облесництва! — схилив до втіх ганебних
Мою на взір чеснотну королеву.
O Гамлете, що за страшне падіння!
Від лицаря, чия любов шляхетна
З обітницею шлюбною руч-об-руч
Завсіди йшла, скотитися до гада,
Позбавленого тих дарів єства,
Які мав я.
Як чистоту не знадить гріх ніколи,
Хоч би убрався він в небесний лик,
Так хіть, хоч з янголом ясним з'єдналась,
На райському наситившися ложі,
Забагне падла.
Ба цить! Либонь, ранковим вітром віє;
Тож скоротім. Я спав собі в саду,-
Така вже в мене звичка пообідня;
В той час дозвілля дядько твій підкрався,
Сік блекоти сховавши при собі,
1 влив її мені в обидва вуха.
Проказу люту збуджує вона
Й так ворогує із людською кров'ю,
Що швидше від живого срібла мчить
В природні ходи й переходи тіла
І, мов краплина квасу молоко,
Густить і квасить з силою страшною
Здорову кров; так сквасило й мою:
Вмить чорний струп, як Лазаря, покрив
Бридкою і смердючою корою
Мій чистий стан.
Отак рукою братовою в мене
Украдено життя, вінець, дружиму.
Підтятий у цвіту мого гріха,
Без сповіді, причастя і собору,
Без покаяння, мусив я на суд
Тягар провин на плечах весь нести.
О страшно! Страшно! О нелюдськи страшної
Не попусти, як маєш серце в грудях;
Не дай постелі датських королів
Буть ліжком кровозмісу та розпусти!
Але, хоч як цю справу поведеш,
Не гидь свій розум, душу не погань,
Умисливши на матір щось; лиши
Тернам, що поросли їй груди, й небу
Карати матір. А тепер прощай!
Світляк, почутивши, що скоро ранок,
[28]
Вже немічний свій вогник пригасив.
Прощай, прощай! За мене пам'ятай!
(Виходить)
Гамлет
О воїнство небесне! Земле! Ще хто?
До пекла вдатися? Цить, серце, цить;
Не м'якніть, м'язи, і тужаві станьте,
Й держіть мене. За тебе пам'ятать?
Так, бідна тінь, аж доки пам'ять блудить
В цім черепку. За тебе пам'ятать?
Ще б пак! З табличок пам'яті моєї
Зітру дотла всі записи пусті,
Всю мудрість книжну і усе минуле,
Всі молодості й досвіду відбитки;
Тепер це мало важить. А віднині
У книзі мозку запис лиш один —
Твій заповіт. Так буде, присягаюсь!
О згубна, згубна жінка!
О гад, усміхнений, проклятий гад!
Мої таблички, запишім до вас,
Що можна все всміхатись і всміхатись
І бути гадом. В Данії принаймні.
(Пише)
Готово, дядечку. Ось мій девіз:
"Прощай, прощай! За мене пам'ятай!"
Клянуся в тім.
Гораціо і Марцелл
(за сценою)
О принце!
Марцелл
(за сценою)
Принце наш!
Гораціо
Бог борони його!
Гамлет
Хай буде так!
Гораціо
(за сценою)
Ого-го-го, мій принце!
Гамлет
Ого-го-го, сюди, мої пташата!
Входять Гораціо й Марцелл.
Марцелл
Ну як, мій пане?
Гораціо
Що нового, принце?
[29]
Гамлет
Дива, дива!
Гораціо
Будь ласка, розкажіть.
Гамлет
Прохопитесь.
Гораціо
Клянуся, принце, ні.
Марцелл
Нізащо в світі.
Гамлет
Хто б таке подумав!
А тайну здержите?
Гораціо і Марцелл
Так, клянемось!
Гамлет
Всій Данії повік не знать злочинця,
Який... не був би шахраєм запеклим.
Гораціо
Не варт вставати духу з домовини,
Щоб це сказати.
Гамлет
Справді: ваша правда.
Отож, без зайвих слів, чи нам не краще
Потиснути долоні й розійтись?
Вам до своїх турбот і справ — адже
У кожного якісь турботи й справи,
Чи ті, чи інші. Ну, а я, нещасний,
Піду молитись.
Гораціо
Слова ці ваші недоладні, принце.
Гамлет
Як ними вас образив я — шкодую,
Пробачте.
Гораціо
Злого чину тут не бачу.
Гамлет
Ні, є тут злочин, Патріком клянусь!
Тяжкий до того ж. Мушу вам сказать,
Що духові пойняти можна віру.
Хоч вам кортить про нього більш дізнатись,
Вгамуйте хіть, як можете. Ну, друзі,
Товариші в навчанні і в бою,
Моє прохання вдовольніть.
Гораціо
Все зробимо охоче; в чім же річ?
Гамлет
Про те, що сю ніч бачили, мовчати.
Гораціо і Марцелл
Не скажемо нікому.
Гамлет
Присягніться.
Гораціо
Клянусь, я не скажу.
[30]
Марцелл
І я клянусь.
Гамлет
Ні, на мечі!
Марцелл
Ми й так заприсяглись.
Гамлет
Ви на мечі кляніться!
Привид
(з-під сцени)
Кляніться!
Гамлет
Ге, братку, й ти? Озвався, небораче?
Ви чуєте цей голос з підземелля?
Клястись ви згодні?
Гораціо
Підкажіть нам клятву.
Гамлет
Про те, що сю ніч бачили, ніколи
Нікому не казать. Мечем кляніться!
Привид
(з-під сцени)
Кляніться!
Гамлет
Ніс et ubique?* Перейдім деінде.
Ідіть сюди, панове,
І знов на меч мій руки покладіть.
Мечем моїм кляніться
Про все почуте тут мовчать довіку.
* Тут і скрізь? (Латин.)
Привид
(з-під сцени)
Мечем його кляніться!
Гамлет
Ого, старий! Мов кріт, ти землю риєш!
Чудовий землекоп! Ходімо далі.
Гораціо
О ніч і день! Дива, дива, та й годі!
Гамлет
Нехай дива, та ви їм не дивуйтесь.
Гораціо, на світі більше тайн,
Ніж вашій вченості хоч би приснилось.
Ще відійдімо.
Тут, як і там, боронь вас боже, друзі,
Хоч як би дико й дивно я повівсь
(Мені на думку може спасти згодом
Прикинутися дурником абощо),-
Побачивши мене, складати руки,
З багатозначним виразом моргати
Чи мовити такі сумнівні речі,
[31]
Як-от: "Те-те, нам дещо утямки",
Або: "Ніхто не просить нас, а то б..."
Чи "Сміли б ми...", чи "Тут би дехто міг",
Чи як по-іншому давати наздогад,
Що знаєте про мене щось.
У цьому Душі спасінням, друзі, покляніться.
Привид
(з-під сцени)
Покляніться!
Клянуться.
Гамлет
Вгамуйсь, бентежний духу!
Що ж, панове, Тепер з любов'ю покладусь на вас.
І все те, чим такий бідак, як Гамлет,
Любов і дружбу виказати зможе,
Дасть бог, не забариться. Йдімо разом.
Я вас усіх прошу — ні пари з уст.
Звихнувся час... О доле зла моя!
Чому його направить мушу я?
Ходімо ж разом.
Виходять.