— Піди,— каже Хвеська,— надвір та розбий глек об кілок.
Вийшов Хвесько надвір, а тут біля тину стоїть батько; а він його хряп по голові,— той так і гепнувсь об землю. Повибігали з хати: до батька, а він як неживий.
— Що се ти, дурню, наробив! — скрикнула Хвеська на Хвеська.— Замість об кілок, розбив глек об батькову голову?
— Так, так,— одказує Хвесько,— я й бачив, що батько, та думав, що то кілок та й вдарив!
— Іди ж собі к бісовій матері,— гримнула Хвеська,— цур тобі, пек тобі! Не хочу я з тобою ні жити, ні дивитися на тебе. Теперечки й сама, дурна, бачу, що люди правду кажуть: "Лучне нехай буде злий, ніж дурний".
[1] Паркан.
[2] Не обгороджена тином.