— Я, розуміється, — каже жандарм, — усе собі списав та й біжу сюди, аж язик вивалив, а той лайдак уже небіжчик!
Шляхта слухала те оповідання з великою увагою.
— І хто б то був цього сподівався? — відзивається один шляхтич. — Такий працьовитий, статечний хлопець... І здавалося, що добре жили з собою, а тут...
— Та то не раз так буває,— каже Шевко, що був на раді і слухав того оповідання.— Не раз чоловік здається таким богобоязливим, що хоч межи образи його постав, а нарешті виходить, що він давно заслужив на шибеницю... Але тут щось інше. Я того хлопця оглядав на всі боки і так помилився! Я все казав, що в нім добра шляхетська кров пливе, а то була вовча кров...
І Шевко встав, попрощався та й пішов розповісти жінці і признатися, як він непростимо помилився.
[1] Членами громадської ради в шляхетській частині села.
[2] Чобіт.
[3] Спадкоємниця
[4] З округу.
[5] Комісія,що робить список спадщини.
[6] Економа.
[7] Суддю.
[8] Булок.
[9] Рядно.
[10] Лупіг.
[11] Тут — жебрак.
[12] Поважати.
[13] Державної.
[14] Пісень.
[15] Дяк.
[16] Світлиці.
[17] Обставав.
[18] Графа.
[19] Рушниці.
[20] Заготовлювачам.
[21] Виховувати.
[22] Тут у значенні дисциплінарної кари.
[23] Запричащали.
[24] Прибрала.
[25] Заповіт.
[26] Виїзних.
[27] Шановна.
[28] Шат(іронічно).
[29] Драгунів (тут іронічно).
[30] Той, що не хоче повірити.
[31] Вперед.
[32] Похвала.
[33] Підвищення в чині.