Від цього пункту відходить гілка електричної залізної дороги, що направляється до центру міста, тоді як перша як і раніше звивається уздовж узбережжя.
Калістус Менбар просить своїх гостей пересісти в інший вагон і оголошує їм, що вони попрямують назад до міста.
Погуляли цілком достатньо. Калістус Менбар виймає годинник, шедевр женевського майстра Сивана, годинник, що говорять, годинник-фонограф. Він натискає кнопку, і чітко чуються слова: "Чотири години тринадцять хвилин".
— А ви не забули про підйом на обсерваторію ?.. — нагадує Фрасколен.
— Чи можу я забути про це, мої дорогі і вже давні друзі ?.. Та я швидше забув би своє власне ім’я, яке тут достатньо відоме! Ще чотири милі, і ми опинимося перед прекрасною будівлею в кінці Першої авеню, що розділяє наше місто навпіл.
Електричний потяг рушив. За полями, на які все ще падає "післяполудневий", за висловом американця, дощ, розкинувся все той же парк з огорожами, газонами, клумбами і заростями дерев.
Лунає бій годинників, — половина п’ятого. Дві стрілки вказують час на гігантському циферблаті, укріпленому, як циферблат годинника лондонського парламенту, на чотиригранній вежі.
Біля підніжжя вежі розташовані будівлі обсерваторії, призначені для різних цілей. Деякі з них, увінчані круглими металевими куполами із заскленими прорізами, дають можливість астрономам спостерігати рух зірок. Вони оточують центральний двір, посередині якого і здіймається вежа, її висота — сто п’ятдесят футів. З верхньої галереї можна оглянути простір радіусом у двадцять п’ять кілометрів, оскільки горизонту не замикають ніякі височини, пагорби або гори.
Калістус Менбар, випереджаючи своїх гостей, входить у двері, які відкриває перед ним швейцар у чудовій лівреї. У глибині холу їх очікує кабіна електричного ліфта. Музиканти разом зі своїм провідником входять в кабіну, і вона плавно піднімається вгору. Через сорок п’ять секунд вона зупиняється на рівні верхнього майданчика вежі.
На цьому майданчику височіє флагшток з величезним прапором, полотнище якого тріпає північний вітер.
Що це за прапор? Жоден з наших парижан не в змозі цього розпізнати. Неначе американський прапор з його червоними і білими смугами, але в кутку, замість шістдесяти семи зірок, виблискуючих в даний час на небі Конфедерації, тільки одна. На лазуровому тлі— одна-єдина зірка, або, вірніше, золоте сонце, і здається, воно змагається в красі з денним світилом.
— Наш прапор, панове, — вимовляє Калістус Менбар, шанобливо знімаючи капелюха.
Себастьєну Цорну і його товаришам нічого не залишалося, як наслідувати приклад американця.
Через майданчик артисти проходять до парапету, нахиляються...
З їхніх грудей виривається крик, в якому звучить і подив і лють.
Вся рівнина розкривається перед їх очима, і ця рівнина являє собою правильний овал, з усіх боків оточений відкритим морем. Наскільки бачить око — ніде немає і ознак суші.
Адже напередодні, вночі, покинувши село Фрескаль в екіпажі американця, Себастьєн Цорн, Фрасколен, Івернес і Пеншіна милі дві їхали по твердій землі... Потім вони в тому ж екіпажі в’їхали на пором і переправилися через якусь протоку... Потім знову опинилися на суші... Право ж, вони б помітили зміну, якби, покинувши каліфорнійське узбережжя, пустилися в плавання.
Фрасколен обертається до Калістуса Менбара.
— Ми на острові?.. — запитує він.
— Як бачите! — відповідає янкі, і губи його складаються в саму люб’язну посмішку.
— А що це за острів?
— Він називається Стандарт-Айленд.
— А як називається місто ?..
— Мільярд-Сіті.
5. СТАНДАРТ-АЙЛЕНД І МІЛЬЯРД-СІТІ
У той час вважали можливим, що якомусь відважному статистику —географу вдасться, нарешті, визначити точне число островів, розкиданих по земній кулі. Без перебільшення можна сказати, що число їх доходить до декількох тисяч.
Невже ж серед цих островів не знайшлося б хоч одного, який відповідав би бажанням засновників Стандарт-Айленда і вимогам його майбутніх мешканців? Ні! Жодного. І ось з "американомеханічною" практичністю був розроблений проект створення з окремих частин штучного острова, який з’явився б останнім словом сучасної металургійної техніки.
Стандарт-Айленд (що означає — "зразковий острів") є островом на гребних гвинтах. Мільярд-Сіті — його столиця. Звідки взялася така назва? Чому місто називають так? Очевидно тому, що це — місто мільярдерів, місто Гульдів, Вандербілтів, Ротшильдів.
Але, скажуть нам, слова "мільярд" в англійській мові не існує... Англосакси Старого і Нового Світу завжди говорили a thousand millions, тисяча мільйонів... Мільярд — слово французьке. Вірно, однак, за останні кілька років воно перейшло в розмовну мову Великобританії та Сполучених Штатів і з повною підставою застосоване до столиці Стандарт-Айленд а.
Ідея штучного острова сама по собі не так вже незвичайна. Зануривши в річку, в озеро або море достатню кількість різних матеріалів, люди в змозі створити острів. Але в даному випадку цього було б мало. Беручи до уваги призначення Стандарт-Айленда, ті вимоги, яким він повинен був задовольняти, потрібно було, щоб цей острів міг пересуватися і, отже, щоб він був плавучим. Тут —то і полягала головна трудність, але завдяки наявності машин майже безмежної потужності вона не перевершувала технічних можливостей металургійних та металообробних заводів.
Вже в кінці XIX століття американці зі своєю інстинктивної схильністю до того, що у них називається "big", з їх захопленням перед усім, тим, що "величезне", задумали поставити в декількох сотнях миль від берега гігантський пліт на якорях. Це було би якщо не місто, то у всякому разі станція посеред Атлантики, з ресторанами, готелями, клубами, театрами і т. д., де туристам були б надані всі задоволення наймодніших морських курортів. Такий проект був здійснений і доповнений. Тільки замість нерухомого плота був споруджений плаваючий острів.
За шість років до початку нашої історії виникла в Америці компанія під назвою "Стандарт-Айленд компані лімітед" з капіталом у п’ятсот мільйонів доларів, розділеним на п’ятсот акцій, що поставила собі за мету побудувати штучний острів, де набоби Сполучених Штатів мали б можливість користуватися різними перевагами, яких позбавлені всі міцно прикуті до свого місця області земної кулі. Акції були негайно ж розкуплені, так багато знайшлося в тодішній Америці великих статків, заснованих на експлуатації залізниць, на банківських операціях, видобутку нафти або торгівлі солониною.