Невже Стандарт-Айленду судилося розбитися об землі Південного полюса ?..
Невже мореплавці знайдуть там коли-небудь останки безлічі людей, загиблих від голоду та холоду ?..
Що стосується течій в цих морях, то комодор Сімкоо вивчить їх з найбільшою ретельністю. А якщо вони не зміняться, якщо Стандарт-Айленд не зустріне зворотних течій, якщо вибухне одна з тих бур, які так часто лютують в цих приполярних областях ?..
Новини викликають загальний жах. Люди все більше обурюються проти винуватців лиха, злобливих набобів Мільярд-Сіті, які у відповіді за становище. Потрібен весь вплив короля Малекарлії, енергія комодора Сімкоо і полковника Стьюарта, вся відданість їх офіцерів, весь авторитет, яким вони користуються у солдатів і моряків, щоб запобігти повстанню.
День пройшов без жодних змін. Кожен змушений був погодитися на урізане постачання харчовими продуктами і обмежитися тільки насущно необхідним — і самий багатий і той, хто бідніший.
Тим часом службі спостереження приділяється найбільше уваги, горизонт обстежується безперервно і найсуворішим чином. Тільки б з’явився який-небудь корабель, йому одразу ж просигналізують, і, може бути, з його допомогою вдасться відновити перерваний зв’язок із зовнішнім світом. Але, на нещастя, плавучий острів віднесло до областей, які лежать осторонь від звичайних морських шляхів, до областей, розташованих в близькому сусідстві з антарктичним морем і мало відвідуваних судами. І уяві збожеволілих від страху людей малюється — там, далеко на півдні, — привид полюса, осяяний вулканічним полум ’ ям Ер ебус а і Тер ору19.
Однак у ніч з 3 на 4 квітня відбулася зміна на краще. Вітер, який протягом кількох днів з усіх сил дув з півночі, раптово стих.
Настав повний штиль, а потім почав дути легкий південно-східний вітер: подібні атмосферні примхи часто спостерігаються в період рівнодення.
До комодору Сімкоо повертається деяка надія. Якщо Стандарт-Айленд буде відкинутий на кілька сотень миль на захід, то цього виявиться достатнім, щоб протитечія підхопила його і наблизила до Австралії або до Нової Зеландії. В усякому разі, його дрейф до полюса, мабуть, припинився, і можливо, що на підступах до австралійських земель він зустріне якісь кораблі.
Зі сходом сонця південно-східний вітер сильно свіжіє. Стандарт-Айленд помітно відчуває його вплив. Високі будівлі острова, обсерваторія, мерія, храм, собор до певної міри переймають вітер. Вони виконують роль вітрил на величезному судні водотоннажністю в чотириста тридцять два мільйона тонн.
Хоча по небу швидко біжать хмари, сонячний диск від часу до часу з’являється між ними, і напевно це дозволить добре провести спостереження.
Дійсно, двічі вдалося вловити сонце, яке випірнуло з хмар.
Обчислення показують, що з учорашнього дня Стандарт-Айленд перемістився на два градуси на північний захід.
Однак важко припустити, щоб плавучий острів підпорядковувався в даному випадку однієї лише силі вітру. Доводиться тому прийти до висновку, що він уже потрапив в одну з тих протитечій, які відокремлюють великі течії Тихого океану одну від іншої. Випади йому щастя потрапити в ту, яка йде в північно-західному напрямку, і шанси на порятунок стануть цілком реальними. Але тільки б це сталося швидше, так як видачу їжі знову довелося урізати, запаси зменшуються з загрозливою швидкістю, але ж треба прогодувати десять тисяч чоловік!
Коли останні астрономічні дані були повідомлені населенню обох портів і міста, в умах настало певне заспокоєння. Відомо, як швидко переходить натовп від одного почуття до іншого, від відчаю до надії.
Так сталося і зараз. Зрозуміло, що населення Стандарт-Айленда, настільки не схоже на нещасні людські маси, скупчені у великих містах материка, менш схильне до паніці, більш розважливе, більш терпляче. Але чого тільки не доводиться побоюватися, коли виникає загроза голоду?
Протягом першої половини дня вітер продовжує міцнішати. Барометр повільно знижується. Море набухає довгими і потужними хвилями — отже десь на південному сході піднімається буря. Раніше для Стандарт-Айленда все це було дрібницею. Однак зараз йому вже не легко переносити таку сильну качку. Деякі будинки страшно здригаються зверху донизу, речі зсуваються з місця, як при землетрусі. Для мільярдців такі відчуття є новиною і викликають у них велику тривогу.
Комодор Сімкоо і весь його персонал не залишають обсерваторії, де тепер зосереджені всі галузі управління. Будівля час від часу тремтить, і це дуже турбує присутніх, які змушені визнати, що справа — дуже серйозна.
— Очевидно, — говорить комодор, — пошкоджений самий кузов Стандарт-Айленда... Скріплення між відсіками ослабли... Остов вже не має тієї міцності, яка робила його стійким. Тільки б не зустрітися йому з сильною бурею: тепер уже не вдасться протистояти їй так, як раніше.
Так, і населення більше не довіряє цьому штучному ґрунту... Всі відчувають, що точка опори може вислизнути з-під ніг... У сто разів краще було б розбитися об скелі антарктичного материка !.. Щосекундний страх, що Стандарт —Айленд може розколотися надвоє і затонути в безоднях Тихого океану, яких не виміряв ще жоден зонд, змушує стискуватися навіть найсміливіші серця.
До того ж не доводиться вже сумніватися, що в деяких відсіках відбулися нові пошкодження. Подекуди не витримали переборки, з’явилися щілини і повискакували заклепки, що скріплюють сталеві листи. У парку, уздовж берегів Серпентайн-рівер, на дальніх вулицях міста від розривів у металевого підґрунтя химерно спучується поверхня землі. Багато будівель вже нахиляються і, обвалюючись, можуть пробити основу, на якій тримається місто. Є течі, а й думати нема чого їх ліквідовувати. У той же час абсолютно ясно, що в деякі відсіки підґрунтя вже проникла вода, тому що змінилася ватерлінія. Майже по всьому колу острова, в обох портах, у батарей Хвилеріза і Корми вона знизилася на один фут, і якщо зниження буде продовжуватися, хвилі почнуть захльостувати узбережжя.
Якщо ж Стандарт-Айленд втратить остійність, він потоне через кілька годин.
Комодор Сімкоо хотів би приховати ці обставини, щоб не викликати паніки, а то і ще чогось гіршого. На яку тільки розправу з винуватцями всіх цих лих не виявляться здатні жителі острова! Адже вони не можуть шукати порятунку у втечі, як пасажири корабля, що гине, не можуть кинутися в шлюпки, побудувати пліт, на якому рятується екіпаж у надії, що його підбере якийсь корабель... Ні, зараз сам Стандарт-Айленд став таким плотом, якому вже загрожує загибель !..