— Часто.
— Як саме?
— Ну, кілька сотень разів.
— А скільки там сходинок?
— Не знаю.
— Отож-то й воно. Не помітили. А бачили ж. Тепер ви розумієте, що я хочу сказати. А я знаю, що сходинок сімнадцять, бо я дивився і помічав. До речі, оскільки ви цікавитесь цими маленькими задачками і оскільки були такі люб'язні, що описали дещо з моїх невеличких дослідів, то, може, зацікавитесь і цим?
Він кинув мені аркуш цупкого рожевого поштового паперу, що лежав на столі.
— Одержав з останньою поштою,— промовив він.— Читайте вголос.
Записка не мала ні дати, ні підпису, ні зворотної адреси.
"Сьогодні увечері, о восьмій без чверті,— йшлося в ній,— до вас зайде джентльмен, який хоче порадитися з вами у надзвичайній справі. Недавні послуги, що ви їх зробили одній із європейських королівських родин, свідчать, що вам можна сміливо довірити справу, важливість якої неможливо перебільшити. Такі відгуки про вас ми звідусіль одержали. Будьте вдома о цій порі і зрозумійте все правильно, якщо ваш відвідувач буде в масці".
— Це справді щось таємниче,— зауважив я.— Як ви гадаєте, що все це означає?
— Нічого конкретного поки що сказати не можу. А теоретизувати навмання — величезна помилка. Людина, сама того не помічаючи, починає перекручувати факти й підганяти їх під теорію, замість того, щоб цю теорію з фактів вивести. Ну, а сама записка? Які висновки ви можете зробити, дивлячись на неї?
Я уважно вивчив почерк і папір, на якому було написано записку.
— Людина, що її написала, безперечно, досить заможна,— промовив я, намагаючись дотримуватись прийомів свого друга.— Такий папір коштує не менше півкрони за пачку. Він надзвичайно цупкий і міцний.
— "Надзвичайно" — точніше не скажеш,— зауважив Холмс.— Адже папір не англійський. Подивіться, лишень, на нього проти світла.
Я так і зробив і побачив водяні знаки: велике "E" з маленьким "g", "P" й велике "G" з маленьким "t".
— I який висновок ви з цього робите? — спитав Холмс.
— Це, безперечно, ім'я фабриканта або, скоріше, його монограма.
— Зовсім ні. "G" з маленьким "t" означає "Gesellschaft", тобто по-німецькому "компанія". Звичайне скорочення, як наше "Кo". "P", безперечно, означає "Papier" — папір. А тепер ще й це "Eg". Зазирнемо до нашого "Географічного довідника Європи".— Він узяв із полиці важкий коричневий фоліант.— Eglon, Eglonitz... ага, ось воно, Egria. Це місцевість у країні, де розмовляють по-німецькому, а точніше в Богемії, недалеко від Карлсбада. "Відоме як місце смерті Валленштейна, а також своїми численними скляними заводами й паперовими фабриками". Так, так, що ж це означає? — Його очі спалахнули, і він, затягшись сигаретою, переможно видихнув велику хмару диму.
— Папір зроблено в Богемії,— сказав я.
— Саме так. А людина, що написала записку,— німець. Ви звернули увагу на характерну побудову речення: "Такі відгуки про вас ми звідусіль одержали"? Француз або росіянин ніколи так не напишуть. Тільки німці поводяться зі своїми дієсловами такою мірою нешанобливо. Отже, залишається дрібниця — дізнатись, щo потрібно цьому німцеві, який пише на богемському папері й бажає сховати своє обличчя за маскою. А ось і він, якщо не помиляюсь. Тепер він сам розвіє всі наші сумніви.
Тільки-но Холмс сказав це, як почулося лунке цокотіння кінських копит і об край тротуару заскреготіли колеса. Потім хтось рвучко шарпнув дзвінок.
Холмс тихенько свиснув.
— Якщо зважити на ці звуки, то в його екіпаж впряжено двоє коней,— промовив він.— Еге, так воно і є,— вів далі Холмс, визирнувши у вікно,— гарненька карета, запряжена парою красенів. Не менш як сто п'ятдесят гіней кожен. Якщо ця справа й не являтиме собою чогось незвичайного, то гроші в усякому разі будуть.
— Може, мені краще піти, Холмсе?
— Ні-ні, докторе, залишайтеся. Адже я просто пропаду без свого біографа. А справа може виявитись цікавою. Буде шкода, якщо ви її пропустите.
— Але ж ваш клієнт...
— Не має значення. Мені може знадобитись ваша допомога, йому також. Зараз він буде тут. Сідайте в це крісло, докторе, і намагайтесь запам'ятати геть усе.
Повільні й важкі кроки, які досі лунали на сходах і в коридорі, почулися за порогом. У двері владно постукали.
— Увійдіть! — гукнув Холмс.
Увійшов чоловік, будовою тіла схожий на Геркулеса, зростом не менше шести футів і шести дюймів. Одяг на ньому був багатий, але таке багатство в Англії вважають рідною сестрою поганого смаку. Рукава й вилоги його двобортного пальта було щедро оторочено смушком, а темно-синій плащ, накинутий на плечі, яснів вогненно-червоним шовком підкладки і був застебнутий на шиї пряжкою, оздобленою берилом. Чоботи, халяви яких сягали трохи вище середини литок, були обшиті вгорі дорогим коричневим хутром, і все це створювало враження якоїсь варварської пишноти. В руці незнайомець тримав капелюх із широкими крисами, а верхню частину його обличчя разом із вилицями закривала чорна маска, яку він, мабуть, тільки що надів, бо, коли входив, його рука була ще піднята. Судячи з нижньої частини обличчя, це був вольовий чоловік: товста й відвисла спідня губа та довге пряме підборіддя свідчили про рішучість, що межувала з упертістю.
— Ви одержали мою записку? — спитав він низьким хрипкуватим голосом і з сильним німецьким акцентом.— Я повідомляв, що приїду до вас.— Він перевів погляд з Холмса на мене, потім знову на Холмса, не знаючи, мабуть, до кого звертатися.
— Сідайте, прошу вас,— сказав Холмс.— Це мій друг і колега доктор Вотсон, він іноді люб'язно допомагає мені в роботі. З ким маю честь говорити?
— Можете називати мене графом фон Краммом, богемським дворянином. Очевидно, цей джентльмен, ваш друг,— людина розважлива й шляхетна і йому можна довірити справу надзвичайної ваги? Якщо ні, то я волів би краще розмовляти з вами наодинці.
Я підвівся, щоб піти, але Холмс вхопив мене за руку і посадив назад у крісло.
— Або ми вислухаємо вас удвох, або жоден з нас,— промовив він.— У присутності цього джентльмена ви можете говорити все те, що мали сказати мені сам на сам.
Граф знизав своїми широчезними плечиськами.
— Що ж, тож і я мушу взяти з обох вас слово тримати все, що ви від мене почуєте, в цілковитій таємниці щонайменше два роки, бо, коли мине стільки часу, ця справа вже не матиме ніякого значення. А в даний момент не буде перебільшенням сказати: вона настільки важлива, що може справити певний вплив на європейську історію.