Хоч дай йому подумать, не сміши.
Ну-ну! Оце так родич.
Цундра
у подумат]
гак родич.
(Грізно.)
Годі ж!
(Коло вікна.)
Ніби
стухає там. Співають півні. Світ.
...почнем, бо ми спішимся. Посідаймо.
Дзвонять до утрені.
Люципер
Тю! Захрестивсь, закланявсь, як порожній вітряк.
І у с т и н
Еге ж, буду ще я тут вас питаться! Приїхали гості, сіли
на помості, зав'язали вузол та й не розв'яжуть...
Не турбуйсь — розв'яжем. І тебе самого викинем.
А ти ж думав — як?!
Сковорода
Почнем. Кажіть усе — я слухаю.
Козак Розплата
Ну, що казать?! Коли життя у тебе...
Та що... дозволь — з твого ж рукопису:
"Життя само приходить". Ось. Увага:
"Життя само приходить,
і п'єм його велику радість,
як буйвіл калюжу".
Цундра
Був собі дід та баба, та була у них курка ряба.
І ти таке писав?! Ану — скажи:
життя само приходить? Може, й соску
як нянька нам дає? Чому ж тоді...
Козак Розплата
(висміюючи, подаючи далі, немов жука на долоні)
"Ні жінку, ні мисль, ні океану
ніколи нам не переховати в своїй кишені.
Еж випили ми воду, що в ній вмістилось небо
і електрична сила,
Еж випили солодку, що в ній життя своє
продумали
жабка,
плавучий павучок,
піщина..."
Цундра
І павучок? І жабка? От де врізав!
І ще й вода солодка, хха! Та ну ж
скажи, що це не так! Скажи, що... бабі
приснилось це, а не придумано
тобою! Ну! Життя само приходить?
То, може, йзиск, і покріпачення
ще, скажеш ти, приходять нам, як милість,
як доброта, як той закон, що він...
у вічності, мовляв, одвічний —
вічно
вічніючи вічнюгою (ціпком
та пугою!) над нами, голяками,
вічніючи, як струп,— закон, що ним
увінчано: неправду, рабство, власність
з дворянами, будь тричі прокляті,
увінчано, пригвинчено,
прижито...
Так отаке виспівувать узявсь?
Яка ж тоді різниця між тобою
і дзвоном тим, що скиглить, як той вовк,
скликаючи до падла?..
І у с т и н
Що? На церкву
таке казать? Не смій!
Сатана
Поглянь: воно
ще й труситься, ще й кулаками... Отче!
Не сіпайся, бо як сіпну...
І у с т и н
Убий!
За господа Христа прийму я муки!
В огонь пійду! Каміння гризтиму,
а осквернить не попущу святиню!
Цундра
(раптом скинувши очима на Іустина, що аж той сів)
Кумпанія — що й говорить. Один
за господа Христа. А другий — начеб
і ні, але ж... за містику, за тьму
у мишленні, за те середньовіччя,
що в нім христи, попи й царі ростуть,
як верби...
І у с т и н
А! — царі? я офіцеру
скажу пійду.
Люципере, пусти його, нехай іде. Завтра ж проведемо його
в небесне царство. Ага! Затих... Так оттак'о, Григорію.
Ой, стидайся!
Це так одкривсь трудящим: клич попа —
й прямісінько до'бога! Ххе! Н-наплакав:
"Ні жінку, ні мисль, ні океану
ніколи нам не переховать в своїй
кишені..."
Чи знаєш ти, що ти сказав? Замкнувсь.
Усох. Здурів. Оце ось означають
твої слова. Не муч себе. Виходь
на тверду путь! Ставай із нами. Попліч.
Побачиш сам, які простори. Путь,
скажу, трудна, зате ж вона єдина.
Ну, от. Ми ждем.
Сковорода
Друзяко мій! Ніхто ж
мене ще так не пробирав. О! Сонце
зіходить там, де завше сходило,
а ви прийшли — і все перевернулось.
І бачу я: не сонце, а земля
мов колесом круг себе і круг сонця
одмірює простори, й я кажу:
отак і ми, до Правди повернувшись,
стрічаєм світ.
Цундра
Невже? Сміявся б я —
та вже нема снаги. Почав ти добре,
та зле скінчив... Хіба: як,механізм
та притулить до механізму — Правду
побачимо? Хм... Правда ж не одна,
Григорію! Не плутайся. Не плутайсь.
Сатана
Він думає: ще змилосердимось.
Сковорода
(заперечуючи головою)
Ні жалощів, ні милосердя. Хочу:
про помилки мої; про чорний люд,
що з вами йде; про тих собак в Європі;
про Схід; про все, про все мені кажіть.
І у с т и н
То я собі й пійду. Та возридаю,
як той Ісаія-пророк. Руйнуєте ви, каже, царство. Ну й гос-
подь вас за це ж поцупить.
Люципер
Оце ще... создав бог та й ніс висякав.
І у с т и н
По-вченому? А що ж. Простіть мені —
іду.
(Вертається.)
Договорю тільки: "А Ісаія, конешно, сидів на розвали-
нах, соображая розрушеніє і опісивая соображеніє". Ага!
А що! А ви думали, що я в священному писанії не начи-
таний?
Всі з ненавистю стежать, коли він уже нарешті піде. І як зачини-
лись двері:
Сатана
Тьху! тьху! Іди і не вертайся,
святьохо неподобна! Ти пробач,
Григорію, а тільки ж...
Козак Розплата
(загортаючи рукопис)
Пробачатись
нема чого, бо й справді (соромно
й сказать): щоб ти, Сковорода, філософ,
та отако спустився! Ми— б'ємось,
виборюєм свободу. Людство, Землю
£ розколюєм, а ти...
* Люципер
Хто стає медом, того мухи з'їдять.
Сатана
Та й набридло вже.
4 Павло Тичина, т. 4 97
Сковорода
Мовчу. Мовчу.
Цундр а
Та що мовчать? — це не поможе. Діять
повинен ти, р о б и т иі
Сковорода
Добре. Ну?
Козак Розплата
Що "ну"? Ти ж сам повинен був узятись...
Сковорода
Та сам же, сам. Але ж і вас я ждав,
щоб разом стать. Щоб враз безпомилково
ударити — ів цім окріпнуть.
Цундра
О!
Щоб "враз" — це так, лише... безпомилково?
В нас досвіду ще не було, тому
і помилки. Не криємо. Повстання
були й раніш. Походи й зрушення.
Та то... не те, не те. Бо, врешті, гетьман
десь витикавсь, і, купою собак
(своїх собак!) оточений,— він кидавсь
на нас, і знов ми гинули. І знов.
Сатана
Сіроми бунт пригадуєш на Січі?
Сковорода
Виходить, я не помилявсь, коли,
ждучи на вас, пересікав поняття
"народ" на два.
Цундра
Чого ж на два? — там більш
поріжнень. Верх і низ — не зовсім точно.
Бо й на низах не однакові, проте...
Козак Розплата
Теорії вже досить!
Л ю ц и ц е р
Цундро, кінчать пора, бо нам сьогодні треба буде упорати
отого князька...
Цундра
Чую. Знаю.
Про це якраз і говоритиму.
(До Сковороди.)
Ну так чого задумавсь? Страшно? Ліньки
цю келію покинуть? Хха, чи, мо
на пасіках забув свою бандуру?
Так що ж, біжи, а то одсиріє,
простудиться, од непотреби трісне,—
і будеш ти об панськії горшки
виделками чиргикать,
і панота
з свого стола тобі щось кине: нна!
не подавись...
Тень до танцю цундри,
гнофті се автон!
Тобто: й до бунту закликати, і "пізнавати себе самого".
Сковорода
Я розумію: приклад
привів мені. Але цей приклад б'є.
Гнітиш мене, мов я вже справді зрадник,
запроданець,— тимчасом коли я
роблю одне ж із вами. Що окремо
од вас я йшов — у цім я вам признавсь,
кінець. Тепер я хочу з вами, з вами,
з голотою, що з нею й сам я зріс.
Тепер я ваш. Робити хочу, діять,
як ти сказав. Давайте ж починать.
Цундра
Так от, тобі завдання. Задратуєш
на диспуті сьогоднішнім панів.
Сковорода
(здивовано)
А звідки ви про диспут?..
Козак Розплата
Смішно: знаєм
про все — ого!
Цундра
Панота з'їхалась
з усіх усюд, аж ген, аж чортзна-звідки,
щоб приглушить повстання. Знаєш сам —
повішено кого, кого забито.
Нелегко нам. Бо ми ж самі. Народ? —
того нема, той одійшов, а дехто
хитрує ще і прикидається
біднякою, і перед нами встало
таке: узять найкраще із низів,
продовжувать бої. А щоб уникнуть
тих помилок, ми кожного із нас
провіримо.
Щоб в нас — саме залізо —
а не іржа — було — саме залі...
...Зогнилий світ доб'єм —
новий повстане,
але не так, як проповідуєш,
а в боротьбі запеклій.
Сковорода
Боротьбою
я вже давно охоплений.
Цундра
Так от —
ти покажи на ділі.
Задратуєш
панів. Щоб аж завили! Пустиш їх
і потрясеш ізнов. І як побачиш,
що дихають,— дмухни на проклятих
і обпали вогнем свої думки —
хай корчаться, як черва...
Люципер
Поки що там — а я дмухну ось на лампадку. Ану, господи
благослови! Готово...