Ці речення дописані автором пізніше.— Ред.
[Декламатор: ...І що дивно (я дослідив):] колеса ріжні,
а коломазь, що на ній капітал виїжджає, однакова. Бажаєте по-
нюхать? А так, так. Декламація нелегко дається. Отже: Речь
оптимиста, произнесенная над фаршированным
зайцем по церковнославянски,—ну?
Панна: Речь... <фарширов[анным] > фарширо... Та ти зов-
сім мене не слухаєш, папа!., ви більш мені вже не по-
трібні, мій любий павчителю. < Adieu! Я хочу танцю-
вать, adieu!> adieu! (танцює).
< Казала травка
я тільки травка
а що зроблю я
коли все кров
Казало сонце
дивись на сонце
мільярди в землю
від нього струн
В нім кож [на квітка...]
Папа, який тобі більше пірует подобається: великий на
другій позиції чи пірует з аттітюдою або ж арабеском?
Вельможний: >
<Ніколи мене не бачить і не чув. Ну от, уперся в своїх
гостей і нічого не бачить і не чув.>
< Казало [сонце
дивись на сонце
мільярди в землю
від нього струн]
В нім кожна скеля
>
Подобається? Це я сама звіршувала.
(ЦДАМЛМ, ф. 464, on. 1, Яв 1213, арк. 1—6)
[II.] ДИСПУТ
[. . .]
<Другип подорожній: А ще ж
недавно> Другий подорожній на
пагорку: <Тиша яка> Як перед грозою.
Тиша яка. А ще ж недавно — ліс, хліб та
м'ясо Бугом сплявляли до Вісли, а там
у саме Гданське, а зараз... Глянь: чи не
< ідуть чумаки з Криму (Давно вж[е
ні])> йдуть чумаки з Криму (Ой ні); чи
не біжать купці черев Умань (Давно вже
ні).
Високий: Умань?
В просторонях всесвіту набровилась тінь.
Власне, то не тінь — нагніток думок: невже ж не
<втече козацький ватажок> <з'явиться голоти
в а т а ж о к > втече голоти ватажок?
< І > знову так наче кіннота над головами пролетіла *.
(—і грають бризк' і грають бризк' і грають <бриз-
ки] > бризки грають —)
— Послухайте, він знов там щось говорить.
Вельможний: Та приглушіть свій голос. Шановне панст-
во,— ви помиляєтесь. Духовні отці,— ви безрозсудні. На
жаль, ми одчепитися не можемо. На села хай іде? Та
як таке < сказати > < говорити > казати можна? <Ви
краще > <Ой, краще не смітіться. > Там рештки Гон-4
ти, Бондаренка, там розбишацький дух Швачки, а ви
його на села. Що в цім мудрого?
А дайте сюди Мореллі.
Прокля' цара' тира'
От що він на селах заспіває (читаю те, що на берегах
написано<)>. Себто вірш оцього-6 < нашого...)>
<нашого... Хм?) > нашого...)
Розгаснем плиском пожар
і вгробим чар ваш в чадний мар
і аж тоді ви всвітаете,
та вже вам не свіне
<Хм?>
Наш хід як тигр нестримний гон
Землі то тон демократі
а вй що ви кого ви лю
і землю длю і люд давлю
прокля' цара' тира'
Подобалось? Ось і приписка: "А Катерина ще пе
здохла?" Тобто на царицю таке. (Рух. Сичання. Гусячий метал
тривоги.)
На пагорку Високий: А Цундра ж
<що каже> звідки наступатиме?
Подорожні: Цс... ось зійдемо трохи
вбік, поговоримо. <.(Зіходять.*> <Це
не> вопи, а сама ненависть. Оглянулась.
< Високий саме спускається з Подорож-ці ми з пагорка. Щось їм у далині иоказус.
О, вже їх не видно. > < Високого й По-
дорожніх не видно. Чи сіли та сидять, а чи
що.> < Оглядаються: ненависть. > Ну
от х.
Що мудрого також і в тім, що ви нам з ядом пропо-
нуєте? Я розумію, що ми колись в Європі (не ми,
а найсвятіший папа) безвірникові й матеріалісту Лю-
чіліо Ваніні вирвали язик. Я розумію, що ми колись
в Москві (не ми, а православне, католицьке та люте-
ранське духівництво, що на той час братерськи об'єд-
налось з єзуїтами) єретиків Квіріна Кульмана та
Кіндрата Нордермана, забивши їх у бочку, < живи-
ми > живими підпалили. Так. Можливо, що і вза-
галі нам би треба було брати приклад із святої інкві-
зиції, яка від 1481-го року й по сьогодні ласкаво
вилагодила на той світ щось біля трьохсот тисяч не-
покірливих: постинала, покостоправила, подушила.
Відновити інквізицію? Я згоден. Тільки ж... хіба їх всіх
подушиш? Та й інших <же> методів зараз потрібно.
Ну от хоча б і з цим. Переманить його до себе
треба, а не вбить.
Оглянулись. На пагорку <уже Високого*
там не видно. > ні Високого, ні Подо-
рожнього] не видно*.
Жакерію забули? Стеньку Разіна? Мозирських повстан-
ців білоруських? <Чи ви гадаєте, що з упійманням
головного розбишаки (ім'я його ми ж закляли не про-
мовляти вголос), колії зовсім затихли? Чиї ж тоді оце
ватаги за Зміев[им лісом?] > Еж колії ще не затихли.
< Можливо, що вістовець говорить правду > < Мож-
ливо, що вістовець не дурить: справді, мало тих ватаг
зараз бродить? > <Мало тих ватаг зараз бродить? >
<Я умисне > Та я умисне, панове, не розганяю їх
з гармати: нехай вже чесоне іззаду полковник Гур'єв, що
<в заслання на Нерчинське> в заслання оце на Нер-
чинське спроваджує, ви ж знаєте кого. Що там таке?
1 Текст від "А дайте сюди Мореллі" до "Ну от" пізніше автором
перекреслений.— Ред.
Простерли руку філософи й собі: справді, що там за гризня і
звідки тут собаки. Слуги з кілками біжать, посхоплювались дрі-
мотні вчені. <Та це> Га? Та цс ж воші самі, духовні отці. 1 як
не стидної Невже з першого разу так уже й не помприли? А чого ж
цей дурноляп каже, що дух святий виходить не лише від отця,
але й від сина (Инхгие). Адже ж східна церква і церква західна
повинні б були якось помиритись. < Помиритись? Був оріхте-
пер свистун. > <По-ми-ри-тись!> Був колись оріх — тепер сви-
стун. Богослов та не однослов. Помовч, язичку, кашки дам. Не
смійся, барило, само кухвою станеш.
Вельможний: Невже вам не соромно, га? Перед лицем
постійної небезпеки нам ще більше треба було б об'єд-
натись.
А чого ж він про непорочне зачатіе <Дівп> діви Марії
каже... (шепоче на вухо).
< Позеленів, почервонів Вельможний, почервоніли > Та
невже!—пе то зрадів, не то обурився Вельможний, за-
шарілись від сорому колони, вікна й по-ріжному по*ІеР"
воніла слизь. Тільки у пузанів-попів почали жииоти
од сміху танцювати *.
А ти у безгрішність папи не віриш. А ти у мощі. Хто, я? Та
чого ти дриґотиш, як зимою хорт, п'яничко ти нещасна, <>ік я
тобі> забув, як я тобі всю бороду поскуб ще й бив разнообразно,
ото жінок моїх на сповіді не тисни. Майстер майстеру не укаж-
чик. Какаріку на твою голову.
Вельможний: Та ну вас <к чорту> <к дияволУ>і
врешті, заспокойтесь. Ми тут сваримось, а він тим часом
голоту гуртує коло себе. Ххе? — найшов <собі куМпа-
нію> кумпанію співочу. (Озвірені морди осмикуються
в людські, зализують покусані місця.)
<Флейта:> <Флейта (здалеку кобзи):> <ФлеЙт&
(а потім і ліри):>
Подорожні: Коли царі й дворяне
то хто ж із пас не гол
татайлера татайлера
ну хто ж із пас не гол
1 Абзац від "< Позеленів, почервонів Вельможний..." допибано
пізніше. Збоку внизу сторінки до цього абзаца дописано: "О ;1 и н
із п у б л і к и: Ну ясно, що це лише містифікуюча манера вйсл0"
ву, а насправді автор тут і т. д., і т. д." — Ред.