— Китайський народ… бажає… бачить… вітає…
— Слава! Ура!
І ще… ще… ще… "Інтернаціонал"… Туш… І ура!.. Ура!.. Ура!..
…Слово …голові ЦВК СРСР …Наріманову!
— Від імені трудящих Союзу Соціалістичних Радянських Республік оголошую першу… виставку одкритою!!
Слава! Безконечна слава!
— Збори закриваються! Запрошуємо зазнайомитися!.. Скрізь інструкторипроводарі з червоними нарукавниками.
— Прошу! Складайте групу!
І попливли групи по павільйонах, будинках, буртах…
А в садку музика, співи (українська "Думка", Білоруський хор), летючі трупи, вистави, концерти, кабаре.
Карнавал народний!
До дванадцятої ночі!
Свято всенародне! Всесоюзне свято!
Свято відкриття першої на всім світі після військових руїн виставки, спорудженої трудженими руками робітників і селян!..
ЧУДОТВОРЕЦЬ-МОЛОТОК
Ще шість тому місяців там, де тепер гордо тріпоче червоний виставочний прапор, де очі розбігаються від дивовижних будівель, шість місяців, кажу, тому валялось там все московське сміття, ганчірки, покидьки, що тисячами підвід цілими століттями вивозилися з московських задвірків та нужників…
Було сказано:
— Зробимо!
І зроблено…
Головвистком, вісім тисяч плотників, каменщиків, садівників, чиї молотки ночами й днями не припиняли свого стуку, — і… чудо!
Будовано виставку міцно! Осушувано грунт, з багна пороблено озера та ставки, плацдарм позаливано цементом…
Вона проста, але дебела. Дев'яносто відсотків її будівель розраховано на десять і більше років. Майже вся вона збудована з дерева, з того тобто матеріалу, на який багатий наш Союз. З цього боку вона сама — експонат.
На шістдесяти десятинах розляглася виставка, над самісінькою Москвоюрікою.
Кримський вал поділяє її на дві половини, з'єднані висячим містком: на Головний плацдарм і на Чужоземний відділ. Сто п'ятнадцять павільйонів має виставка!
Стиль?!
А який "стиль" має СРСР? Такий "стиль" має й виставка! "Союзний стиль"… Вологодська хата… Московська хата… Українська хата… Кубанська хата… Український павільйон…
Грузинський павільйон… Середньоазійський павільйон… Татарське зодчество…
Стиль Бахчисарайського ханського палацу… Киргизький пам'ятник… Двір чувашинаселянина… Туркменська юрта… Киргизька юрта… Кримська сакля… Кавказька сакля… І башти… І чотирикультники, і шестикультники… Павільйонивелетні, що в небо впираються, й остяцьке шатро, куди треба рачки пролазити… Оце й "стиль"! Все тут є! Усього знайдете!
Привезено навіть з Калузької губернії й "курну ізбу"…
Ще й по таких "палацах" живуть у Росії…
І то, кажуть, як забирали в хазяїна його "палац", так іще й протестував…
Йому нову добру хату, замість отого чеперадла, збудували, так і не хотів…
— Моя, мовляв, краща!
А вже на окорока закурився…
Коли входите на виставку з головного входу (Кримський вал), перед вами величезна арка з радянським гербом і великим червоним виставочним стягом…
А за нею праворуч бачите дивний якийсь портрет В. І. Леніна…
Мов живий на нім Ілліч. І якісь напрочуд рельєфні, дивні тони.
І що ж ви гадаєте?
З квітів, з живих квітів той портрет! Робота художникасадівника Бежані… Ну, до найменшої деталі, до найніжнішого тону схоплено… здаля, кажу ж, ніколи не догадаєтесь, що то не олійними фарбами мальовано… І мальовано прекрасним художником.
А на другім боці так само з квітів цитата з Ленінової промови на XI з'їзді:
"Наша мета — довести селянинові, що ми починаємо з того, що йому зрозуміле, знайоме й тепер оце приступне, невважаючи на всі його злидні, довести, що ми йому вміємо допомогти…"
Виставка — це те, що, "невважаючи на всі злидні, приступне"…
Навіть не так. Виставка — це те, що… злиднів у нас нема…
Не буде… При таких можливостях їх не повинно бути. І не буде…
Ідеш… ідеш… ідеш… Павільйони… павільйони… павільйони… Кінця й краю не видко!
Екскурсії літають. Літають, бо за дватри дні треба все обдивитися, все переслухати…
А що не павільйон, що не крок — новий світ, нові враження, нові слова, нові поняття…
Відділи на виставці такіо: 1) Село; 2) Кустарна промисловість; 3) Праця; 4) Науковопросвітний; 5) С.г. й лісова дослідна справа; 6) Землеустрій і каналізація; 7) Скотарство; 8) Хліборобство; 9) Пролетарське хліборобство; 10) Городництво; 11) Садівництво; 12) Лісництво; 13) Рибальство; 14) Мисливство; 15) Меліорація й гідротехніка; 16) Союзні республіки; 17) Переробки; 18) Кооперація; 19) Машинобудівництво; 20) НКПС; 21) Вокзал; 22) Ветеринарний; 23) Чужоземний відділ…
Це головні.
А різних іще окремих "дрібних" павільйонів… Газетні кіоски; видавничі кіоски; окремі підприємства, трести, синдикати… Рекламні павільйони… і т. д., і т. д.
В дальших дописах постараюсь зазнайомити коротенько з кожним відділом… І то схематично… Іменно коротенько. Бо для деталей треба томи, томи й ще раз томи.
ЩО МОЖЕ ІНОДІ ВИЙТИ, ЯК НЕ ДОДУМАЄ ХТОСЬ, ХОЧ БИ ВІН БУВ ОКРВИКОНКОМОМ
Окрвикоиком на Поділлі виробив правила про роботу сільрад і райвиконкомів, де зазначено такийо порядок: коли селянинові треба звернутися з котроюсь справою до сільради, то він не має права зайти до голови або до секретаря й перебалакати, а повинен раніш написати заяву, заплатити каїщелярійний збір і подати ту заяву на розгляд.
Виробив і послав. Послав — одержали. Одержали — вивісили.
Вивісили наказ, повісили, значить (нічого, брат, не зробиш, треба!), і:
"Без докладу не заходити!" У "кабінеті" — голова.
У томутаки "кабінеті" біля голови й секретар.
У томутаки "кабінеті" біля дверей цеберка з водою.
У томутаки "кабінеті" біля цеберки сторож.
І в тому ж таки "кабінеті" біля дверей і Рябко.
Усе як слід…
А Горпинин півень, зозулястий отой, що, — ну й бодай же він тобі був здох, та ніякій тобі курці проходу не дасть, — так той, кажу, півень у Степанидиному городі в горосі, стерво, сидить та ще й кукурікає!
— І та й не здох би ж він тобі, стерво собаче! І скільки ж я просила, скільки ж я й молила: не пускайте, кумасю, свого зозулястого, бо горох у мене волохатий, а він же ну до зернятка ж виклює! Біжи, Йванько, викишкай! Та наполохай, щоб тіні він нашого городу боявсь!
Біжить Ванько:
— А киса! А киса! Здохло б воно тобі! Та грудкою тільки кидь!
Та по голівці тільки лясь! І нема півня…