б*
67
тривати— довго, що наближається катастрофа, яка повинна змінити все його життя, і нетерпляче відшукував у всьому ознаки цієї катастрофи. ГГеру один з братів-масонів відкрив таке, виведене з Апокаліпсиса Іоанна Богослова, пророцтво щодо Наполеона.
В Апокаліпсисі, в розділі тринадцятому, стиху вісімнадцятому сказано: "Здє мудрість єсть; іже імать ум да сочтет число звірино: число бо человіческо єсть і число его шістсот шістдесят шість".
І того ж розділу в стиху п'ятому: "І дани биша єму уста глаголюща велика і хульна; і дана бисть єму область творити місяць чотири-десять два".
Французькі букви, подібно до єврейського числозображення, за яким першими десятьма буквами означаються одиниці, а іншими десятки, мають таке значення:
abcdefghi klmnopqrs t u vwxy z 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100 110 120 130 140 150 160
Коли написати за цією азбукою цифрами слова l'Empereur Napoléon1, виходить, що сума цих чисел дорівнює 666 і що тому Наполеон є той звір, про якого провіщено в Апокаліпсисі. Крім того, коли написати за цією ж азбукою слова quarante deux 2, тобто межу, яку було покладено звірові глаголати велика і хульна, сума цифр, що зображують quarante deux, знову до-" рівнюе 666, з чого виходить, що межа Наполеоново!' влади настане в 1812 році, в якому французькому імператорові мине 42 роки. Пророцтво це дуже вразило П'єра, і він часто ставив собі питання про те, що саме покладе край владі звіра, тобто Наполеона, і на підставі тих самих зображень слів цифрами та обчислень намагався знайти відповідь на питання, що цікавило його. П'єр написав у відповідь на це питання: l'Empereur Alexandre? La nation Russe? 3Він обчислив букви, але сума цифр виходила значно більша або менша за 666. Одного разу, займаючись цими обчисленнями, він написав своє ім'я — Comte Pierre Besouhoff; сумма цифр теж зовсім не вийшла. Він, змінивши орфографію, поставив z замість s, додав de, додав агі tele4 le і все не одержував бажаного результату. Тоді йому спало на думку, що коли б шукана відповідь на питання й містилася в його імені, то у відповіді неодмінно була б названа його національність. Він написав Le Russe Besuhof5 і, порахувавши цифри, дістав 671. Лише 5 було зайвих; 5 означає "е", те саме "е", яке було відкинуто в article перед словом l'Empereur. Відкинувши так само, хоч і неправильно, "е", П'єр дістав шукану
1 імператор Наполеон,
2 сорок два,
3 Імператор Олександр? Російський народ?
4 член
5 Росіянин Безухов
відповідь PRusse Besuhof, що дорівнює 666. Відкриття це схвилювало його. Як, яким зв'язком був він з'єднаний з великою подією, провіщеною в Апокаліпсисі, він не знав; але він ні на хвилину не мав сумніву в цьому зв'язку. Його любов до Ростової, антихрист, навала Наполеона, комета, 666, ГЕтрегеиг Napoléon і l'Russe Besuhof — усе це разом мало дозріти, вибухнути і вивести його з того зачарованого, мізерного світу московських звичок, у яких він почував себе заполоненим, і привести його до великого подвигу і великого щастя.
П'єр напередодні тієї неділі, в яку читали молитву, обіцяв Ростовим привезти їм од графа Растопчина, з яким він був добре знайомий, і відозву до Росії, і останні вісті з армії. Вранці, заїхавши до графа Растопчина, П'єр застав у нього кур'єра з армії, який щойно приїхав.
Кур'єр був один із знайомих П'єру московських бальних танцюристів.
— Ради бога, чи не можете ви мене облегшити? — сказав кур'єр,— у мене повна сумка листів до батьків.
Серед цих листів був лист від Миколи Ростова до батька. П'єр узяв цього листа. Крім того, граф Растопчин дав П'єру відозву государя до Москви, щойно надруковану, останні накази по армії і свою останню афішу. Проглянувши накази по армії, П'єр знайшов у одному з них між вістями про поранених, убитих та нагороджених ім'я Миколи Ростова, нагородженого Георгієм 4-го ступеня за виявлену хоробрість у Островненському бою, і в тому ж наказі призначення князя Андрія Волконського командиром єгерського полку. Хоч П'єру й не хотілося нагадувати Ростовим про Волконського, але він не міг втриматися від бажання порадувати їх вісткою про нагородження сина, і, залишивши в себе відозву, афішу й інші накази, для того, щоб самому привезти їх на обід, Ростовим надіслав друкованого наказа і листа.
Розмова з графом Растопчиним, його тон заклопотаності й поспішності, зустріч з кур'єром і його безтурботна розповідь про те, як погано йдуть справи в армії, чутки про знайдених у Москві шпигунів, про папір, що ходить по Москві, в якому сказано, що Наполеон до осені обіцяє бути в обох російських столицях, розмова про очікуваний на завтра приїзд государя — все це з новою силою збуджувало в П'єрі те почуття хвилювання й чекання, що не покидало його з часу появи комети і особливо з початку війни.
У П'ера давно вже була думка стати на військову службу, і він би здійснив її, якби не перешкоджала йому, по-перше, належність його до того масонського товариства, з яким він був зв'язаний клятвою і яке проповідувало вічний мир і знищення війни, і, по-друге, те, що він бачив велику кількість москвичів, які понадівали мундири і проповідували патріотизм, і йому було чомусь совісно зробити такий крок. А головна причина, 8 якої він не здійснював свого наміру стати на військову службу, полягала в химерній свідомості того, що він ГИїдезе ВезиЬоі, ЯКИЙ має значення звіриного числа 666, що його участь у великій справі покладення межі владі звіра, глаголящого велика і хульна, визначена одвічно і що тому він нічого не повинен розпочинати, тільки чекати того, що має статися.
XX
У Ростових, як і завжди в неділю, обідав дехто з близьких внайомих.
П'ер приїхав раніше, щоб застати їх самих.
ІРєр за цей рік так потовстів, що він був би потворним, якби не був такий великий на зріст, дорідний усіма частинами тіла і якби не був такий дужий, що, очевидно, легко носив свою огрядність.
Він, відсапуючи і щось бурмочучи сам до себе, ввійшов на сходи. Кучер його вже не питав, чи дожидатись. Він знав, що коли граф у Ростових, то до дванадцятої години. Лакеї Ростових радісно кинулися знімати з нього плащ і брати палицю та капелюха. ГГєр, за клубним звичаєм, і палицю й капелюха залишав у передпокої.