І як лише Давид між військом опинився,
То Абнер назустріч до нього поспішився.
Перед володарем Давид негайно став, —
І дивувавсь Саул і хлопця запитав:
"Хто ти і відки ти?" Давид на се одвітив:
"Я син твого слуги Ішаї Бетлегеміти".
Писано д[ня] 11 мая 1914.
І тут, як при оповіданні ч. XXI, не маємо потреби допускати літературну запозику пізнішого оповідання від давнішого ані подавати в сумнів історичність одного й другого. Ні в однім, ні в другім нема нічого такого, що не було би можливе в дійсності. При всій схожості многих подробиць та самої основи обох оповідань бачимо також деякі досить важні різниці, а головно ту, що молодий, малосилий пастух старогебрейського оповідання в староруськім замінений молодим, але незвичайним силачем. Щоправда, гебрейська традиція пізніших часів надала Давидові надзвичайну силу, бо заставила його в розмові з Саулом перед стрічею з Голіафом хвалитися, що коли на його стадо нападе лев або тигр, він зараз біжить і палицею вбиває хижого звіра. Сю подробицю, як і деякі інші в тім біблійнім оповіданні, я пропустив у своїй пе[ре]робці, вважаючи їх пізнішими додатками, що затемняють основу старого оповідання.
Писано д[ня] 25 мая 1914.
1 Р[укопис]: над.
2 Р[укопис]: стосторону.
3 Над сим словом у р[укопису] дописано: из.
4 Р[укопис]: разииодоша.
5 Р[укопис]: у рядку перечеркне[не] сля.
6 Р[укопис]: се слово в тексті замазано, а збоку коло хрестика дописано: кожу.
7 Р(укопис): славь.