Старий дід Максим Ковтяга лежав у темряві з розплющеними очима.
Сон як рукою зняло. Здавалося, що отак давно коцюбне на холодній черені, що звечора й не засинав. І, на диво, здавалося, що й хата так само давно не спить, прислухається до чогось. Прислухається до ночі, 'до зими, до лісу? А чи до небес, що низько налягли, згнітили землю?
У штандарах було чутно мишу, яка теребила сухаря.
Довгими ...