Ти — тiльки випадковий подорожнiй
На запашнiм, заквiтчанiм шляху.
Л. Могилянська
I
Вiдпочинеш i пiдеш знову.
Що ж, заходь до мойого дому,
Щоб вином моїм рубiновим
Затопити дорожню втому.
Гостре щастя, раптовним блиском
Мою душу до дна пропалить:
Не чужий ти, а свiй i близький,
Це ж на тебе я так чек...