* * *
Пощо прикидаєшся ти? —
То вітер, то камінь, то птиця...
Пощо посміхаєшся ти,
Як з неба раптова зірниця?
Не муч, не торкайся долонь!
Оддай мене віщій гризоті...
Тиняється п'яний вогонь
На висохлім сірім болоті.
І Муза протяжно співа,
Діряву накинувши хустку,
Її чудотворні права —
В жорстокім і юному туску.
Липень 1915