У нас ніколи не було Волоханя. Були всякі собаки, але Волоханя не було. У нас був Рябко. Або — Рябчик. Він любив кусати себе за вухо, за лапу і сміятись. Я казав Рябчикові: "Дожени!" Рябчик гнався.
Одного разу ми з татом поїхали по рибу. Була ніч. Тато настелив у човен кожухів і сів за весла.
Я сказав татові:
— А Рябчик?
Тато сказав:
— Візьмем і Рябчика.
І ось ми з Рябчиком лежимо на кожухах ...