Чорніють на снігу в тумані,
Де світло душників оманне,
Кружком сідниць,
Навколішках, п'ятірко, i – злидні! –
Їм пекаря в роботі видно
Між паляниць...
Його рука, міцна та біла,
Що сіре тісто місить вміло
Й саджає в піч.
Їм чути, як воно там дише.
А пекар, всміхнений та пишний,
Мугиче в ніч.
Зіщуленим, закам'янілим
Вікно підвальне червоніє, –