"Ви правите нами задля нашого ж власного блага," – немічно сказав він – "Ви вірите у те, що людські істоти не є гідними володіти собою, і внаслідок цього..."
Він здригнувся і майже заволав. Жало болю вистрелило крізь усе його тіло. О'Брайєн натиснув важіль циферблату до тридцяти п'яти.
"Це було тупо, Вінстоне,дуже тупо!" – сказав він – "Ти набагато краще обізнаний аби казати речі на зразок цієї."
Він повернув важіль назад та продовжив:
"Зараз я скажу тобі Відповідь на моє питання. Вона ось у чому, ця Партія домагається влади цілком та єдино лише задля власне неї. Ми не зацікавлені благом для інших; ми зацікавлені винятково і лише владою. Не добробутом, розкошами, довгим життям чи щастям : лише владою, абсолютною владою. Що таке абсолютна влада ти зрозумієш за мить. Ми відрізняємося від усіх тих олігархій минулого, у тому що ми знаємо що ми робимо. Усі ті інші, навіть ті які були дуже подібні до нас, були боягузами та лицемірами. Німецькі Наці та Російські Комуністи підійшли дуже близько до нас у своїх методах, але вони ніколи не мали тієї хоробрості визнати свої власні рушії. Вони вдавали, можливо вони навіть вірили, що вони захоплюють владу проти власної волі і на обмежений час, і просто відразу ж за рогом там простирається вирій де людські істоти будуть вільними та рівними. Ми зовсім не такі. Ми знаємо що ніхто й ніколи не захоплює владу лише з тим наміром аби відмовитися і повернути її. Влада це не засіб, а кінцева мета. Ніхто не встановлює диктатуру аби гарантувати і оберігати революцію; ніхто не створює революції аби встановити диктатуру. Об'єктом гонінь є гоніння. Об'єктом тортур є тортури. Об'єктом влади є влада. А зараз чи ти починаєш розуміти мене?"
Вінстон був вражений, так само як він був вражений і до цього, тією стомленістю обличчя О'Брайєна. Воно було сильним, м'язистим та брутальним, воно було сповнене інтелекту і певного роду контрольованої пристрасті перед яким він відчував себе безпорадним; але воно було стомленим. На ньому були мішки під очима, обвисла шкіра на вилицях. О'Брайєн схилився над ним, навмисно та свідомо підносячи це зношене обличчя ближче.
"Ти думаєш," – сказав він – "що моє обличчя старе та втомлене. Ти думаєш що я кажу про владу, а проте я навіть не здатен запобігти цьому занепаду свого власного тіла. Хіба ти не в змозі зрозуміти, Вінстоне, що це особисте є лише клітиною? Ця втома даної клітини є тою життєдайною силою усього цього організму. Хіба ти помираєш коли ти підстригаєш свої нігті?"
Він відвернувся від його ліжка і знову почав неквапливо крокувати вперед та назад, з однією рукою у своїй кишені.
"Ми є жерцями влади," – сказав він – "Бог це влада. Але даної миті влада є лише словом, оскільки це має відношення до тебе. Вже час тобі дійти висновку щодо певної ідеї того, що ж таке влада. Найперша річ яку ти повинен усвідомити у тому, що влада є колективною. Особистість має владу лише настільки наскільки вона відмовляється бути особистістю. Ти ж знаєш це гасло Партії : "Воля це Рабство". Чи спадало тобі коли-небудь на думку що воно є оборотним? Рабство це воля. Наодинці – вільний – така людська істота є завжди переможеною. Це повинно бути так, оскільки кожна людська істота є приреченою на смерть,що є тою найбільшою з усіх її вад. Але якщо вона в змозі стати досконалою, цілковито покірною, якщо вона в змозі врятуватися втечею від своєї ідентичності, якщо вона в змозі поєднати себе з Партією так щоб можна було сказати вона Є Партією, тоді вона стає всемогутньою та невмирущою. Друга річ яку ти маєш усвідомити є у тому що влада це влада над людськими істотами. Над тілом – але, головним чином, над розумом. Влада над матерією – об'єктивною зовнішньою дійсністю, як ти міг називати її – є неважливою. Наш контроль над матерією вже є абсолютним."
На мить Вінстон проігнорував циферблат. Він зробив брутальну натугу підвести себе у сидяче положення, і все що йому вдалося так це лише болюче смикнути своє тіло.
"Але яким чином ви в змозі контролювати матерію?" – вибухнув він – "Ви навіть не контролюєте клімат або закон гравітації. А ще є хвороби, біль, смерть..."
О'Брайєн змусив принишкнути його за допомогою руху своєї долоні. "Ми контролюємо матерію тому що ми контролюємо розум. Дійсність це те,що всередині черепу. Ти вивчиш це поступово, Вінстоне. При цьому немає нічого чого б ми не були в змозі зробити. Невидимість, левітація – будь-що. Я можу пропливти над цією підлогою наче мильна бульбашка якщо я тільки забажаю цього. Я не бажаю цього, оскільки Партія не бажає цього. Ти повинен позбавитися цих ідей з дев'ятнадцятого сторіччя про ті закони Природи. Ми створюємо ці закони Природи."
"Але ви не створюєте! Ви навіть не є володарями цієї планети. А як щодо Євразії та Східазії? Ви ж ще не завоювали їх."
"Неважливо. Ми завоюємо їх коли це буде нам зручно. А якщо ми навіть і не зробимо цього, то яку різницю це може створити? Ми в змозі стерти їх геть із буття. Океанія це і є Світ."
"Але власне цей світ є лише дещицею тліну. А людина є крихітною – безпорадною! Як давно вона прийшла у буття? Мільйони років Земля була незаселеною."
"Безглуздя. Земля така ж стара як і ми, не старша. Яким чином вона може бути старшою? Нічого не існує окрім як у людській свідомості."
"Але гори сповнені кісток вимерлих тварин – мамонтів, мастодонтів та величезних рептилій які жили тут значно задовго до того як про людину взагалі почули."
"Ти коли-небудь бачив ці кістки,Вінстоне? Звичайно ж ні. Біологи з дев'ятнадцятого сторіччя вигадали їх. До людини не було нічого. Після людини, якщо вона зможе добігти кінця, нічого бути не може. Ззовні людини немає нічого."
"Але ж цілий всесвіт є ззовні нас. Поглянь на зірки! Деякі з них у мільйонах світлових років від нас. Вони є поза нашою досяжністю назавжди."
"Що є цими зірками?" – сказав О'Брайєн байдуже – "Вони є шматочками вогню на відстані декількох кілометрів. Ми в змозі досягти їх, якщо ми забажаємо цього. Або ми в змозі просто стерти їх геть. Земля це центр всесвіту. Сонце та всі ці зірки обертаються навколо неї."
Вінстон зробив ще один конвульсивний рух. Цього разу він нічого не сказав. О'Брайєн продовжував так наче відповідаючи на сказане заперечення :