С. 414. Хіба Ми вірили, що люди є, в яких Лице на грудях? — Про людей з обличчям на тулубі розповідає, наприклад, Дж. Мандевілл в "Подорожах". Гарпії (ант. міф.) — богині вихору і смерті, крилаті чудовиська з жіночою головою. В міфі про аргонавтів розповідається про те, як гарпії мучили голодом сліпого Фіиея, викрадаючи його їжу. Зображення гарпій є в "Енеїді" Вергілія (III).
С. 417. ...доки Гіменей Посвітача свого вам не засвітить.— Гіменея, бога шлюбу в античній міфології, зображували у вигляді юнака з гірляндою квітів та смолоскипом у руці.
С. 419. Ірида — в античній міфології богиня райдуги та вісниця Юнони (Гери). Церера (Деметра)-в античній міфології богиня родючості та землеробства. Священні пави вже до нас летять...— В античній міфології пава вважалась священним птахом богині Юнони, дружини Юпітера, покровительки шлюбу та родини.
С. 420. ...щоб в мене вкрав Плутон Укохану дочку...— Плутон — король підземного світу Аїда. Пафос — місто на острові Кіпр, де стояв величний храм, присвячений давньогрецькій богині кохання Афродіті, яка, згідно з грецьким міфом, народилася з морської піни. Коханка Марса — тобто богиня кохання Венера (Афродіта). Про любовний зв'язок Афродіти й бога війни Арея (Марса) розповідається в "Одіссеї" Гомера.
С. 427. Ви, Напівляльки, при місячному сяйві Толочите на пасовиську трави...— За народними уявленнями, ельфи і феї полюбляють танцювати в місячні ночі на зелених, трав'янистих левадах. Скотина нібито потім не їсть цієї "зачарованої" трави. / Зевсів дуб валив його ж стрілою...— Дуб вважався священним деревом Зевса (Юпітера). Шелест його листя нібито провіщав жерцям волю бога. Вогняна стріла (блискавка) — один з атрибутів Зевса.
С. 428. Лише небесна музика мені Потрібна нині, щоб утихомирить Чуття людей...— Музика для Шекспіра — невичерпне джерело гармонії, що пробуджує в душі людини добрі почуття, заспокоює страждання. Всі вони входять у магічне коло...— За давніми уявленнями, чарівник створює навколо зачарованих магічне коло, з якого вони не можуть вийти і мусять коритися його владі.
С. 431. Шахруєте ви трохи, любий пане.— Розмова Фердінанда і Міранди відбувається на задній сцені. Міранді здається, що Фердінанд навмисно програє партію. Фердінанд не розуміє її слів і вважає, що Міранда натякає на його невірність.
C. 435. Coraggio, браве страховисько, coraggio! — Стефано не позбавлений рис персонажа італійської комедії del arte Капітана. Про це свідчить, наприклад, обігрування італійської батальної лексики. (Див. також "Марні зу-снлля кохання" — дон Армадо; "Кінець діло хвалить" — Пароль тощо).
Олена АЛЕКСЄЄНКО