І забилась в конвульсіях, і кричала щось знетямлено, а з посинілих уст бризкала піна...
Олімпіада: кинджал під подушкою
Аттал запропонував Філіппу перед весіллям з Клеопатрою неодмінно розлучитися з Олімпіадою — "щоб усе було як треба".
Та Філіпп хоч і надто закохався, але на розлучення з царицею не зважився — скандальна історія розлучення слави царю не дасть. Поміркувавши, весело вигукнув:
— Якщо в Македонії будуть дві цариці — хіба це погано?
8*
227
Аттал не став наполягати — не посмів. Зрештою утішив себе: всі знають, що цар давно не живе з Олімпіадою і навіть не буває в її палаці, а вона в його. То хай епірська відьма ще побуде царицею, а вже як Клеопатра остаточно закрутить голову цареві і візьме його в свої руки — він тоді з ким завгодно розлучиться!
Александр у ті дні ходив сам не свій, і здавалось, що за спиною в нього переморгуються і хихикають двірцевІ. Досі царевич, незважаючи на чвари між батьком і матір'ю, все ж голову тримав високо. Особливо після того, як батько дозволив йому діяти самостійно. А після Олінфа та херо-нейської битви, де він командував кіннотою, Александр розправив плечі і готувався до нових перемог. Спершу радів, що він один з найближчих помічників батька, рівний йому. Згодом уже відчував себе царем. І навіть поривався керувати державою. І все було б добре, якби не чергова пристрасть батька. Александр не міг його зрозуміти: захопитися шістнадцятилітнім дівчам! Затівати на всю Пеллу весілля? При живій цариці?
У Пеллі вже готувалися до чергового весілля свого царя, і Александр не знав, де подітися. Становище, у якому він опинився завдяки нерозумному вчинку свого батька, було незавидним. Всі знали, що він, Александр, спадкоємець батькової влади і трону, а зарозумілий і нахабний Аттал повсюди заявляє, що тільки майбутні діти від Клео-патри, з якою бере шлюб македонський цар, матимуть права на престол. До Філіппа теж доходили похваляння Атта-ла, але цар від них одмахувався. (Цього Александр не знав). Про спадкоємця Філіпп не думав і думати не хотів — рано. Ще й весілля не зіграно, ще коли ті діти будуть, а вони вже затіяли сварку про спадкоємство. Вирішення цього питання Філіпп відклав на майбутнє — час покаже, що йому робити, якщо у нього від Клеопатри будуть діти. А поки що спадкоємцем престолу — єдиним і законним — залишався Александр, син його від Олімпіади. Але Александр не знав цих потаємних, по суті, думок Філіппа, та й не легко йому було — всюди насмішки, кпини, глузливі погляди, різні плітки... О, як він у ті дні ненавидів батька! Коли б він не затіяв весілля, то не було б ні розмов, ні самої ситуації. Розумів, що Аттал захотів з допомогою своєї звабливої племінниці захопити владу, а його, Александра, законного спадкоємця, усунути. На боці Аттала македонська знать і багато полководців. Нічим не могла допомогти синові й мати. В цариці один за одним йшли приступи, і лікарі майже не виходили з її палацу.
В перервах між ними Олімпіада гралася гадюками, ходила як сновида палацом, і домочадці ховалися од неї. Цариця носилася зі своїми гадюками, щось бурмотіла, очі її горіли, а на губах пухирилась піна. Іноді вона хрипло кричала: — Зрадник!.. Зрадник!..
Знову почала приходити в її сни покійна Філіна. До чого б це? Не інакше якийсь знак. Олімпіада насторожилась, бо ніколи не забувала, як пішла з цього світу її суперниця. А раптом... А що, коли й Олімпіаді потай готується те, що її люди вчинили колись з третьою дружиною царя? Як вона тоді позбавилась небажаної суперниці, так, можливо, тепер Клеопатра (а найперше її підступний дядечко Аттал) хоче позбутися і її, четвертої жони царя. Недарма ж Аттал хотів, щоб Філіпп з нею розлучився. Не вийшло. Аттал відступив у тінь, але навряд чи відмовиться від своєї лихої задумки — будь-що усунути суперницю своєї племінниці. І Аттал, і Клеопатра розуміють: доки Олімпіада жива і в Пеллі, Клеопатра не стане законною царицею. Розлучити її з Філіппом Атталу не вдалося, то залишається віками перевірений спосіб — прибрати з цього світу суперницю. І кінці у воду. А зробити це простіше простого. Знає добре, бо сама так же легко і просто прибрала з цього світу Філіну. І Філіпп навіть уваги не звернув на її раптову смерть. Не зверне він уваги й тоді, коли йому скажуть: "Олімпіада... Ні з того ні з сього... не хворіла і раптом..." Цар навіть зрадіє, що нарешті позбувся нелюбої дружини. І, звичайно ж, влаштує їй пишні похорони, повернувшись з яких, заживе у своє задоволення з Клеопатрою. Аттал, напевне, вже й вибрав для нелюбої цариці тиху смерть. Ось чому їй ночами почала снитися Філіна. То самі боги застерігають царицю: дивись, будь обережною, тебе чекає те, що Філіну спіткало... Тож треба боротися. Убивці можуть з'явитися в будь-який час... Що їм підговорити, наприклад, рабиню, пообіцявши їй волю, якщо вона підсипле якийсь там порошок у їжу своїй господині. Знає, бо сама так діяла і рабиня Філіни тоді охоче погодилась життям своєї господині викупити собі волю. Господиню свою вона отруїла, не підозрюючи, що воля її чекає лише на тому світі — Олімпіаді живі свідки були ні до чого.
Так міркувала цариця і звідтоді спала з кинджалом під подушкою. Двері спочивальні на ніч зачиняла на надійну защіпку. Ефебам, котрі охороняли її палац, вже недовіряла — всі вони македонці. Покладалась тільки на епірян. Варту всередині палацу, яку несли її вірні епіряни, обходила майже щоденно, аби ще і ще наказати: пильнуйте! Епіряни, відчувши неясну ще тривогу, старалися і пильнували добре. Олімпіада нічого не брала в рот доти, доки на її очах кухарі не пробували їжу чи питво. Але страх, що проти неї існує змова, не минав. Навіть у спочивальні не знаходила спокою, а тому веліла скляні ящики з гадюками перенести в спочивальню і поставити біля її ліжка. Знала, які забобонні македонці, тож на випадок чого могла б захиститись і гадюками. І чим пильніше береглася, тим частіше у її сни навідувалась Філіна — глузлива, насмішкувата. Багатозначно казала, наче знущалась: "Ага-а..." Що означало оте."ага-a", Олімпіада не могла збагнути (ясно тільки, що погроза) і до ранку не могла заснути. І від будь-якого підозрілого звуку то за кинджал хапалася, то бігла до ящиків з гадюками... І щодня слала до сина своїх людей з потаємними скаргами: їй, його матері, у Пеллі загрожує небезпека. Що така ж небезпека загрожує і йому, спадкоємцю македонського престолу.