Флюелен
Капітане Макморіс, прошу вас, пудьте ласкаві, обговорити зі мною деякі питання, що, так пи мовити, торкаються чи стосуються воєнного мистецтва — римського воєнного мистецтва. Ми проведемо дискусію і, так пи мовити, друшню песіду почасти для того, щоп я знайшов підтвердчення своїх поглядів, а почасти, для того, щоб я міг, так пи мовити, задовільнити свій розум обговоренням питань воєнного мистецтва. В цьому суть мого прохання.
Джемі
Скажу пу щирусті, це було б дуже добре, шановні капітани. Я теж скуристаюся нагодую і з радістю візьму участь у вашій бесіді, далебі!
Макморіс
Клянусь господом богом, тепер не час для розмоф! День гарячий, війна в розпалі, король і герцоги теж. Не час для розмоф. Місто в облозі, сурми кличуть до филому, а ми, прости господи, стоїмо отут, байдикуємо, лише терефені правимо. І не сором усім нам, га? Клянусь господом, соромно стояти отак без діла, їй-богу, соромно. Горлянки різати треба, діло робити треба. А ми ж нічогісінько не робимо, клянусь господом богом, от що!
Джемі
Клянусь месую, поки сон склепить муї очі, я виконаю свій убов'язук, а ні — ту ляжу кістьми. Аякже, і життя свує віддам доругу, будьте певні, кули я сказав, то це вже точну. Їй-богу, з радістю пуслухав би вашу дискусію.
Флюелен
Капітане Макморіс, випачте, якщо помилюсь, але дозволю сопі заувашити, що мало хто з вашої нації...
Макморіс
Моєї нації? Що фи хочете сказати про мою націю? Що ми лиходії, фиродки, шахраї й мерзотники? Ви ще смієте гофорити про мою націю?
Флюелен
Дозволю сопі заувашити, що коли ви, капітане Макморіс, зрозуміли навпаки значення сказаного, то я схильний ввашати, що ваше ставлення до мене не відзначається люп'язністю яку мав пи виявити розвашливий чоловік, хоч я, дозволю сопі заувашити, не поступлюся перед вами ні знанням воєнного мистецтва ні родом, ні пудь-чим іншим.
Макморіс
Я про це іншої думки. Клянусь господом богоїм що фідрубаю фам голову!
Гауер
Панове, це непорозуміння!
Джемі
Ах, яка прикра пумилка!
Сурми сповіщають про переговори.
Гауер
Місто просить розпочати переговори.
Флюелен
Дозволю сопі заувашити, капітане Макморіс, що за сприятливіших опставин я покашу вам, як я знаюся на воєнному мистецтві. А зараз на цьому закінчимо.
Виходять.
СЦЕНА З
Перед брамою Гарфлера.
На мурах —комендант і кілька городян, унизу— англійське військо.
Входить король Генріх з почтом.
Король Генріх
Що вирішив, нарешті, комендант?
Доволі зволікань в переговорах.
На нашу ласку здатись пропонуєм.
А ні — в своїй гордині самовбивчій
Нам киньте виклик. І, солдата слово,—
А це звання мені носити личить,—
Що знов бомбардування розпочну,
Не зупинюсь, аж поки весь Гарфлер
Лежатиме у попелі й руїнах.
Зачиняться ворота милосердя,
Жорстокий, кровожерливий вояк
Не знатиме упину у розгулі
Шаленому, як пекло; помордує
Дівчат квітучих і дітей невинних.
Мені однаково, що ця війна,
В огненних шатах, мов цариця пекла,
Із видом закривавленим, без жалю
Посіє смерть і знищить все довкола.
Мені однаково — вина в тім ваша,—
Що діви чисті попадуть в лабети
До хтивого й брутального насильства.
Хто спинить зло, коли воно на волі
І мчить з гори, немов та колісниця?
Намарне зупинять солдатську руку,
Що місто грабувати почала,—
Наказувать могли б левіафану
Так само, щоб на берег вийшов він.
Людей і місто краще пожалійте,
Допоки військо ще в моїх руках
І поки милосердя ніжний легіт
Ще годен відігнать отруйні хмари
Насильства, грабежу та мордування.
Ані — не встигнете і схаменутись,
Як навісна, брутальна солдатня
Дівчат за ніжні коси вже тягтиме,
А голови батьків сивобородих
Об стіни розбиватиме безжально;
Дітей маленьких візьме на списи,
І зойки божевільних матерів
Здіймуться до небес, як в Іудеї,
Коли дітей в крові топив злий Ірод.
Ну, що? Здастесь, поміркувавши гарно,
А чи з життям розстанетеся марно?
Комендант
Надія нас покинула сьогодні.
Просили допомоги у дофіна,
Та відповідь невтішна — сил замало,
Щоб нас звільнити. Місто і життя
В твої віддаємо ласкаві руки.
Чини, королю, з нами, як волієш,
Бо нам уже несила захищатись.
Король Генріх
Нехай одчинять браму.
(До Ексетера)
Дядьку мій,
Ввійдіть у місто; в ньому залишайтесь.
Укріплення надійно поновіть.
Хай зла ніхто не чинить городянам.
Зима вже близько, воїни хворіють —
Тому на час відійдем до Кале.
В Гарфлерї відпочинемо як слід,
А завтра вирушаємо в похід.
Сурми. Король та інші входять у місто.
СЦЕHА 4
Кімната в палаці французького короля. Входять принцеса Катаріна та Аліса.
Катаріна
Alice, tu as esté en Angleterre, et tu bien parIes le langage.*
(*Алісо, ти була в Англії і гарно розмовляєш їхньою мовою.)
Аліса
Un peu, madame.*
(*Не дуже, пані.)
Катаріна
Je te prie m'enseigner; il faut que j'apprends à parler. Comment appelez-vous le main en Anglois?*
(*Прошу, навчи мене. Я маю навчитися розмовляти. Як називається по-англійському "рука"?)
Аліса
Le main? Il est appelé de hand.*
(*Рука? Вона називається рука.)
Катаріна
De hand. Et les doigts?*
(*Рука. А пальці?)
Аліса
Les doigts? Ma foi, j'oublie les doigts; mais je me souviendrai. Les doigts? Je pense qu'ils'ont appelé de fingres; oui, de fingres.*
(*Пальці? Господи, я не пам'ятаю, як сказати "пальці". Здається, вони називаються пальсі. Так, пальсі.)
Катаріна
Le main, de hand; les doigts, de fingres. Je pense que je suis le bon escolier; j'ai gagné deux mots d'Anglois vistement. Comment appelez-vous les ongles?*
(*Рука — рука, пальці — пальсі. Виходить, я здібна учениця. Швидко вивчила два англійських слова. А як сказати "нігті"?)
Аліса
Les ongles, les appelons de nailès.*
(*Нігті називаються ніхті.)